84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, К. Мендель

За докладнішого аналізу ек-ки, коли до уваги бе-руться суб'єктивні та об'єктивні чинники, науковці дій­шли висновку, що політика стимулювання по-питу менш ефективна. ніж можна було б сподіва-тися. Вона прискорює темпи інфляції, забезпечу-ючи лише короткочасний позитивний вплив на В та зайнятість. Але, з ін. боку, і монетаристська модель, що, безумовно, уможливлює контролю-вання темпів інфляції, призводить до дестабілізу-ючого зростання безробіття у разі, коли ринки є не досить чу­тливими до кон'юнктури. Напрошу-вався висновок, що самої лише політики фінан-сового та грошового впливу не досить для стабі-лізації ек-ки. Тому багато ек-стів вирішило, що політику впливу на попит треба замі­нити політи-кою впливу на пропозицію. На відміну від кейнсі-анців, які вважали, що попит породжує відповідну пропозицію, вони висунули тезу про залежність сукупного попиту від сукупної пропо­зиції. Саме цю ідею було покладено в основу дебатів з про-блем «ек-ки пропозиції», спрямованих на визн-ня напрямків ста­білізації ек-ки. Авторами цієї ідеї були спочатку політики, які, критикуючи чин­ну сис-му взаємовідносин держави та ринку, розро-бляли заходи для її реформування, виходячи з принципу визначальної ролі В щодо розподілу і спож-ня та розглядаючи пропозицію як 1 з елем-тів саморегуляції. Основа моделі - не під-во, не фірма, а індивід — індивідуальний капітал та ін-дивідуальна праця, які виробляють з певною ме-тою. Тому державне регулюван­ня ринку має бути спрямоване на підвищення прибутковості, дохід­ності, на розв-к В, а не виходити з проблем бюд-жету та вирішування їх за допомогою оподатку-вання. Ці засадні принципи політиків знайшли да-льший розв-к у пра­цях ек-стів. Серед тих, хто об-грунтував їх теоретично, були американські про-фесори А. Лаффер (університет Південної Каре-ліни) та Р. Мендель (Колумбійський університет) , які вважали, що ек-ка пропозиції формується на підставі вирішення проблем нагромадження капі-талу та державних фінансів. Передовсім вони по-ставили під сумнів висновок Кейнса, що заощад-ження є причиною скорочення обсягів В, ек-­ної діяльності і, отже, зайнятості, а тому його реко-мендації щодо стимулювання попиту за рахунок маніпулювання податками визна­ли за недоцільні.

Основний шлях до зростання В вони вбачали в стимулюванні праці, заощаджень та інвестицій.

Основним джерелом інвестицій (як і покриття дефіциту дер­жавного бюджету) є заощадження, адже не можна інвестувати те, чого нема. Високі податки знижують прибутковість В, скорочу­ють розміри доходів, а відтак і заощаджень під-ця.

Збільшення граничних ставок прибуткового пода-тку є згубним для ек-ого зростання, оск зменшує обсяг пропозиції ін­вестицій. Інвестиційні фонди спустошуються податками незалежно від того, чи збалансовано бюджет. Крім негативного впливу на інвестиції, високі прогресивні ставки податків скорочують обсяг пропозиції праці, оск тру­дові зусилля перестають окупатися. Стимулювання пропозиції праці прямо зв'язане з розмірами зар-пл, витрати на яку становлять значну частку су-купних витрат. Зменшення податків позитивно ві-дбиватиметься на розмірі зар-пл, збереже її пев-ний реальний рівень, а це позитивно позначати-меться на дохо­дах під-ця. Розумна податкова по-літика, орієнтована на зниження ставки податку, на думку авторів, вестиме до зростання обсягів та змен­шення витрат В, що є основою збільшен-ня пропозиції і, зрештою, забезпечить зростання нац-ого доходу, що, у свою чергу, не тільки не зменшить надходження до державного бюджету, не спричинятиме бюджетного дефіциту, а навпа-ки, збільшить подат­кову базу. Цей причинно-нас-лідковий зв'язок промоделював Лаффер, показа-вши, як фіскальна політика впливає на сукупну пропозицію. Він зазначив, що вплив податків на попит відчувається швидше. У короткостроково-му періоді зниження податків однозначно спричи-няє зростання сукупного попиту та зменшення обсягів податкових надходжень. Для того щоб став відчутним вплив змін в оподатку­ванні на пропозицію, потрібен більш тривалий час, оск це зв'язано з процесом В, але позитивний ефект від цих змін є також досить тривалим. Графічне зоб-раження моделі має назву «Крива Лаффера». Ек-ний зміст кривої Лаффера - коли податковий прес переходить оптимальну межу, то надходже-ння в бюджет спо­чатку зростають, а згодом почи-нають зменшуватись. Це відбуваєть­ся тому, що зниження прибутковості В стимулює спа­дання ді-лової активності, збільшення схильності до спож-ня та скорочення обсягів інвестування, тобто фі-зично звужується база оподаткування. Крім того, скорочується сфера легального бізнесу. Прагне-ння держави мати стабільний рівень надходжень примушує її постійно збільшувати ставки податків аж доти, доки вже ніхто не працюватиме і не сплачуватиме їх. Зниження ставок податків у ко-роткому проміжку часу призведе до зменшення надходжень, але стимулюватиме виробничу ак-тив­ність, що згодом збільшить і надходження.

Лаффер указав на необхідність визн-ня оптима-льної ставки податку, яка, на його думку, зале-жить від ек-ної ситуації, роз­мірів та структури виробничої сфери, нац-них, культурних, психо-логічних та ін. чинників. Отже, основним в теорії «ек-ки пропозиції» було запере­чення маніпуля-тивної фіскальної політики та існуючої сис-ми прогресивного оподаткування як такої, що нега-тивно впливає на ділову активність, оск не сти-мулює заощаджень та інвестицій, зумовлює не-раціональний розподіл факторів В, перероз­поділ нац-ого доходу між В та спож-ням на користь ос-таннього і стає причиною приховування доходів, що, у кінцевому підсумку, призводить до виник-нення тіньової ек-ки, бартерного обміну, скритої зайнятості.

Мендель указував, що за допомогою податкової політики можна також здешевити розширення В, а тим самим сприяти підвищенню зайнятості, не стимулюючи інфляції.

Прихильники цієї теорії стверджували, що мож-ливе одночасне зниження інфляції і зростання В та зайнятості за умови зменшення прибуткового податку.

Представники школи «ек-ки пропозиції», захища-ючи прин­ципи вільного підприємництва, піднесли проблему оподаткування до рангу конкретної ек-ної політики, обґрунтовуючи свої висновки еконо-метричними моделями та програмами дальшого роз­в-ку ек-ки.