46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.

Спираючись на нові методологічні принципи марж. створили цілісну теоретичну сис-му. У 90-х рр. 19ст. вона будучи доповненою А. Маршаллом елементами Рікардіанства, а також оснащена розробленим матем. апаратом одержала назву неокласичного напряму. Вважається, що саме Кемб.шк. поклала початок цьому новому напряму в ек. теорії. Головна проблема – задоволення потреб людини.

Визначаючи цілі ек-ні науки неокл. говорили про вплив різних факторів на ек-ний добробут. На 1-ий план висували кор-сть благ і попит на ці блага з боку спож-ча. Виходили з того, що ек-ні з-ни є однаковими для будь-якого сус-ва, як для індиві-дуального госп-ва так і для сучасних досить складних ек-них сис-м

Центральною є ідея ек-ної рівноваги, яка досягається завдяки мех-му ціноутворення у ринковому госп-ві. У цілому до вчених неокл. відносять усіх ек-тів, які починаючи з 2пол. 19ст. Використовували постулати класичн.шк. про ек-ну свободу, про автоматичне саморегулювання ек-ної системи та небажаність втручання держави.

Неокл. напрям не є однорідним. Теорія неокл. не являє собою якоїсь єдиної завершеної концепції, хоча й виробила, певною мірою, апарат загаль-них понять та спирається на деякі принципи, які визнаються більшістю її представників. Ек-ти-неокл. займаються розробкою різних проблем і являють практично не 1-ну, а різні школи зі свої-ми теоріями. Вони розрізняються сферою інте-ресів, глибиною аналізованих проблем, виснув-ками, рекомендаціями.

Засновник та голова кембріджської школи був Маршалл(1842-1924). А. Маршалл (слідом за Джевонсом) запропонував замість понят­тя «ПЕ» поняття «економікс» і дав власне визна­чення цієї науки: ПЕ, або економікс, — це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона роз-глядає ту частину індивідуальних або сус-них дій, котра «якнайтісніше зв'язана з придбанням і спож-ням мат атрибутів добробуту» . Це визн-ня суттєво відрізнялось від тих, що давали йо­го попередники, які обмежували предмет ПЕ лище наукою про багатство. Маршалл підходить до тракту­вання її предмета ширше. У центрі нау-кових пошуків Маршалла — ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової ек-ки. Суть йо­го теорії ціни полягає в синтетичному поєднанні 2-х груп факто­рів, що впливають на ринкову ціну. З 1-го боку, є ціна по-питу. Вона формується під впливом попиту на товар, який визначається кор-стю продукту. Ця група факторів має ринкове походження. З іншого — є ціна пропозиції, яка залежить від витрат В, тобто зв'язана з процесом В. Середню ціну (в-сть) Маршалл трактує як рез-т ціноутво-рення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції.

Фактори В — земля, праця, ка­пітал і організатор-ські здібності — визначають ціну пропозиції. Він визнає наявність певних труднощів формування ціни пропозиції на деякі товари і фактори В, які зв'язані з так званою фіксо­ваною пропозицією. Так, земля є одним із факторів, пропозиція яко­го фіксована, і контролювати її людина не в змозі. Але елемент часу, вважає він, допомагає пояснити відмінності між фіксованою й еластичною пропозиціями.

Поряд з теорією ціни ек-не вчення А. Маршалла суттєвого значення надає теорії розподілу. Головні її моменти: кожний із фак­торів В — земля, праця, капітал і під-ка діяль­ність — також підлягають дії попиту і пропозиції. Використання факторів визначається загальними умовами попиту щодо пропози­ції, виходячи з того, що кожний з них використовується тільки до моменту, коли його гранична прод-сть стане = його граничній в-сті. Кожний фактор В має ціну по­питу, яка встановлюється його граничною прод-стю, і, з ін­шого боку, ціну пропозиції, яка встановлюється граничними витра­тами на нього.

Важливим чинником організації та ефективного управління ек-кою є людський капітал. Маршалл дотримував­ся думки, що здібності людини є так само важливі, як засоби В, як і будь-який інший вид капіталу. Визнання освіти, фахової підго-товки, навичок та здібностей капіталом дало йому змогу по-іншому трактувати рікардіанську динаміку капіталу, що базувалася на неухильному спаданні граничної прод-сті капіта-лу. Кін­цевий рез-т залежить від способу застосу­вання знань. Якщо капітал потрапить до рук обдарованих людей, то вони примножать його , якщо ні — вони його знищать. Отже, Маршалл диференційовано підходив до аналізу динаміки капіталу. Спадання граничної прод-сті капіталу він зв'язував із його уречевленою формою і стверджував, що ця тенденція спо­стерігається в тих галузях і видах В, де природні фактори відіграють велику роль. У технологічно складних галузях обробної пром-сті, в яких значну роль відіграє людина, діє з-н зрос­тання віддачі капіталу. Внесок А. Маршалла у розв-к ек-ної теорії справді важ­ко переоцінити. Його книга «Принципи ПЕ» є од­ним з найвизначніших творів з ек-ної теорії за останні сто ро­ків, і її спра-ведливо вважають класичною.