Тема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОВЕДІНКА ВИТРАТ

2.1. Методичні вказівки

Результатом вивчення теми має стати чітке розуміння студентами сутності витрат і доходів, їх різновидів та класифікації відповідно до різних потреб.

Класифікація витрат і доходів за різними ознаками забезпечує більш глибоке вивчення їх складу та характеру, дозволяє використовувати економічно обґрунтовані напрями їх групування в практиці економічної роботи.

Нагадаємо що під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу, а під доходами — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Відповідно до вимог П(С)БО в основу визначення витрат певного періоду покладено можливість одночасного визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, і навпаки.

Основні засади класифікації витрат і доходів розкриті в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результаті, П(С)БО 15 «Доходи» та П(С)БО 16 «Витрати» і передбачають функціональну ознаку їх групування відповідно до видів діяльності, за якими були здійснені витрати та отримані доходи.

Отже, за видами діяльності витрати та доходи поділяють на витрати і доходи від звичайної та надзвичайної діяльності.

Нагадаємо, що звичайна діяльність поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну.

Відповідно, витрати, пов’язані з операційною діяльністю, групують за функціями — витрати виробництва (реалізації), витрати на управління, збут та інші операційні витрати, а також за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (рис. 2.1).

Доходи, у свою чергу, класифікують за джерелами їх надходження (рис. 2.2).

Рис. 2.1. Класифікація витрат відповідно до П(С)БО 3
«Звіт про фінансові результати»

Рис. 2.2. Класифікація доходів

Далі слід зазначити, що виходячи з мети та завдань управлінського обліку дещо змінюється підхід до визначення витрат виробництва. Менеджерів, у першу чергу, цікавить не просто інформація про загальні витрати підприємства, а дані про конкретні витрати для виготовлення різних видів продукції (робіт, послуг).

Тому під витратами виробництва розуміють витрачання у виробничому процесі засобів виробництва і праці для виготовлення продукції. А сукупність витрат, пов’язаних з виробництвом або придбанням певного активу утворює його собівартість.

Відповідно до цього у вітчизняному обліку, крім функціональної ознаки класифікації витрат виділяють і інші ознаки (рис. 2.3).

Така класифікація відповідає, головним чином, податковому аспекту обліку, основним недоліком якого є його неспроможність надавати інформацію для прогнозування короткострокових управлінських рішень та контролю витрат за сферами діяльності і центрами відповідності. Тому поряд з податковим аспектом у вітчизняну класифікацію витрат слід запровадити групування, що відповідають її управлінському аспекту.

Зокрема, для цілей управлінського обліку більш коректною є класифікація, яка подана на рис. 2.4.

Оскільки управлінські рішення, як правило, спрямовані на перспективу керівництву, в першу чергу, необхідна інформація про очікувані витрати та доходи. У зв’язку з цим виділяють очікувані (релевантні) та безповоротні (нерелевантні) витрати.

Так, очікувані (релевантні) витрати — це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень, тобто майбутні витрати. Точніше, це витрати, що відрізняють одну альтернативу від іншої.

Безповоротні (нерелевантні) витрати — це витрати, які не можуть бути змінені в результаті прийнятого управлінського рішення, тобто минулі витрати.

Докладно принцип релевантності буде розглянуто в темі 7.

Важливим є також поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані. Така їх класифікація використовується при організації обліку по центрах відповідальності (див. тему 9).

Зокрема, контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Наприклад, контроль використання матеріалів та зарплати начальником цеху.

Відповідно, неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них (амортизація обладнання).

Рис. 2.3. Традиційна класифікація витрат

Рис. 2.4. Варіант класифікації витрат в управлінському обліку

Розглядаючи варіанти управлінських рішень, слід брати до уваги не лише дійсні, а й уявні витрати.

Дійсні витрати — це витрати, які вимагають реальної сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення.

Категорія уявних (можливих) витрат притаманна лише управлінському обліку і передбачає можливу вигоду, яка витрачається, коли вибір одного напряму діє вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

Уявні витрати виникають лише серед очікуваних витрат, не відображаються в облікових регістрах і беруться до уваги лише за умови обмеженості ресурсів.

В управлінському обліку розрізняють також прирістні або граничні (маржинальні) та середні витрати залежно від підходів до визначення собівартості одиниці продукції.

Так, прирістні (граничні) витрати — це додаткові витрати, які з’являються в результаті виготовлення чи продажу додаткової одиниці або партії продукції.

Середні витрати — це витрати на одиницю продукції всього випуску.

Класифікація в залежності від змін обсягів виробництва є найбільш важливою для цілей планування і контролю. Зокрема, за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних (змінних) витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. Наприклад, витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), відрахування на соціальні заходи тощо.

Змінні витрати змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва.

Умовно-постійні — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Зверніть увагу на те, що змінні витрати на одиницю продукції при зміні обсягу виробництва залишаються незмінними, постійні ж витрати на одиницю продукції будуть зменшуватися при збільшенні обсягу виробництва і навпаки.

Характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства називається поведінкою витрат, а співвідношення відсотка зміни витрат і відсотка зміни обсягу виробництва — коефіцієнтом реагування витрат (K).

Залежно від коефіцієнта реагування на зміни обсягу виробництва всі витрати поділяють на:

K = 0         — постійні витрати;

0 < K < 1   — дегресивні витрати;

K = 1         — пропорційні витрати;

K > 1         — прогресивні витрати.

Взаємозв’язок зміни витрат і обсягу виробництва зображено на рис. 2.5.

sРис. 2.5. Взаємозв’язок обсягу виробництва продукції
і витрат на її виробництво

Вивчення поведінки витрат дозволяє зробити оцінку витрат та побудувати їх функцію.

Оцінка витрат — це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами на підставі досліджень минулої діяльності.

Функція витрат — це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора. Вона може бути описана наступним рівнянням:

Y = a + bx,

де Y — загальні витрати;

a — постійні витрати;

b — змінні витрати на одиницю продукції;

x — значення фактора витрат.

Визначення функції витрат здійснюється різними методами, зокрема:

· метод аналізу облікових даних, який передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку;

· метод вищої—нижчої точки, який передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати — це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності;

· метод кореляції (візуального пристосування) — це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат;

· інженерний метод, який полягає в тому, що на кожну статтю витрат встановлюються, виходячи з технологічних, потреб нормативи на використання ресурсів у натуральному виразі, а витрати планують шляхом множення цих нормативів на ціни;

· метод найменших квадратів дозволяє найбільш точно визначити склад та значення постійної та змінної частини витрат. Відповідно до цього методу розраховуються показники витрат таким чином, щоб квадрат відстані від усіх точок, що надають значення витрат до теоретичної лінії регресії був мінімальний.

Усі ці методи досить детально розглядаються як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі. Що ж стосується вибору котрогось із них, то підприємство самостійно повинно вирішувати, який з них обрати залежно від особливостей організації та технології виробництва.

2.2. Практичні завдання

Задача 1. Розподілити наведені в табл. 2.1 витрати підприємства за звітний період за зазначеними класифікаційними групами, поставивши у відповідній графі знак «ü».

Таблиця 2.1

Витрати	Класифікаційні групи
	Витрати періоду	Витрати на продукцію	Витрати прямі	Витрати непрямі	Витрати змінні	Витрати постійні
1. Сировина та основні матеріали
2. Допоміжні матеріали: — для виготовлення продукції; — обслуговування устаткування
3. Технологічний інструмент
4. Електроенергія: — технологічного призначення; — на освітлення та опалення: ·       цехів; ·       дослідних лабораторій; ·       соціальної сфери
5. Заробітна плата: — виробничих робітників; — управлінського та обслуговуючого персоналу; — робітників соціальної сфери
6. Амортизація: — устаткування; — будівель цехів; — приміщень загальногосподарського призначення
7. Ремонт обладнання: — цехового призначення; — загальногосподарського призначення
8. Витрати на рекламу
9. Оренда приміщень
10. Комісійні виплати, пов’язані з реалізацією продукції

Пояснення. Розподіляючи витрати слід звернути увагу на те, що до витрат на продукцію відносять усі витрати, пов’язані з її виробництвом, а до витрат періоду — витрати, пов’язані з іншими функціями діяльності підприємства. Прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені на окремі види продукції, а непрямі потребують певної бази розподілу.

Задача 2. Визначити, які з наведених нижче витрат є контрольованими чи неконтрольованими, якщо йдеться про їх підпорядкованість начальнику складального цеху підприємства:

1) заробітна плата робітників, зайнятих на відрядних роботах;

2) покупні комплектуючі вироби;

3) основні та допоміжні матеріали, що використовуються для удосконалення виробів;

4) понаднормові матеріальні та трудові витрати, що виникли при виправленні браку;

5) витрати на оренду приміщення цеху;

6) електроенергія на технологічні потреби;

7) утримання складських приміщень загальногосподарського призначення;

8) витрати на освітлення та опалення цеху;

9) амортизація обладнання цеху;

10) витрати на рекламу готової продукції;

11) залишки незавершеного виробництва та готової продукції, виробленої в цеху.

Пояснення. Розподіляючи витрати слід звернути увагу на те, що частина витрат може носити властивості як контрольованих, так і неконтрольованих з позиції підпорядкованості керівникові того чи іншого рівня управління.

Задача 3. У ресторані змінними є витрати на продукти та напої, які становлять в середньому 25 грн на одного відвідувача. Постійні витрати (оренда, комунальні внески, заробітна плата працівників ресторану тощо) становлять 1000 грн на тиждень. Визначити собівартість однієї порції, якщо за тиждень буде обслуговано 1, 50, 100, 200 відвідувачів. Відповідь дати у вигляді табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Розрахунок собівартості порції продукції, грн

Кількість відвідувачів	Змінні витрати	Постійні витрати	Собівартість порції
1
50
100
200

Пояснення. Виконуючи задачу потрібно звернути увагу на те, що постійні витрати на загальний обсяг продукції при його зміні залишаються незмінними, тоді як змінні витрати на випуск змінюються прямо пропорційно до зміни наданих послуг.

Відповідь. Собівартість однієї порції становитиме для одного відвідувача 1025 грн, для 50 відвідувачів — 45 грн, для 100 відвідувачів — 35 грн та для 200 відвідувачів — 30 грн.

Задача 4. Торговельне підприємство має такі показники діяльності:

1) виручка від реалізації, тис. грн                — 1000,0

2) обсяг реалізації, шт.                                — 1000,0

3) ціна за одиницю, тис. грн                       —       1,0

4) комерційні витрати, тис. грн

а) витрати на рекламу, тис. грн                   —   120,0

б) утримання персоналу, тис. грн               —     80,0

в) витрати на відрядження, тис. грн            —     60,0

5) орендна плата за приміщення магазину, тис. грн —        150,0

Визначити прирістні та граничні (маржинальні) витрати та доходи, якщо передбачається збільшити на 20 % обсяг реалізації у зв’язку з освоєнням нових ринків збуту. При цьому ціна реалізації буде незмінною, прямі витрати становитимуть 800 грн на одиницю товару, а також передбачено збільшити:

· витрати на рекламу на 30 %;

· орендну плату за нове приміщення під магазин на 20 %;

· витрати на відрядження на 10 %.

Розрахунок прирістних витрат і доходів здійснити у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Розрахунок прирістних витрат і доходів, тис. грн

Статті витрат (доходів)	Поточні витрати (доходи)	Прогнозовані витрати (доходи)	Прирістні витрати (доходи)
Виручка від реалізації	1000,0
Витрати, всього, у т. ч.:	1077,0
на рекламу	120,0
на утримання персоналу	80,0
на відрядження	60,0
орендна плата	150,0
сукупні прямі (змінні) витрати	667,0

Пояснення. Розв’язуючи задачу слід взяти до уваги, що прирістні витрати і доходи з’являються при виготовленні чи реалізації додаткової партії продукції, а граничні (маржинальні) витрати та доходи передбачають розрахунок прирістних витрат та доходів на одиницю продукції.

Відповідь. Прирісні витрати становлять 205,0 тис. грн, прирісні доходи — 200 тис. грн, граничні витрати — 1025,0 грн, граничні доходи — 1000 грн.

Задача 5. Визначити змінну, середню та маржинальну собівартість одиниці виробу при збільшенні його випуску зі 148 до 151 одиниці, використовуючи дані наведені в табл. 2.4. Зробити висновки стосовно доцільності збільшення обсягу випуску.

Таблиця 2.4

Розрахунок собівартості одиниці продукції, грн

Рівень виробництва	Повна собівартість	Постійні витрати	Змінні витрати	Собівартість одиниці продукції
				середня	змінна	маржи- нальна
148	1776	444
149	1785	444
150	1794	444
151	1807	448

Пояснення. Маржинальна собівартість — це собівартість додаткової одиниці продукції, яка показує наскільки змінився рівень загальних витрат при збільшенні обсягу виробництва на одиницю.

Відповідь. Маржинальна собівартість при збільшенні обсягу виробництва до 149 та 150 одиниць включає тільки змінні витрати і відповідно дорівнює 9 грн, а при збільшенні обсягу виробництва до 151 одиниці — 13 грн.

Задача 6. ТОВ «Успіх» за звітний місяць виготовило 200 одиниць продукції. Аналіз витрат підприємства відповідно до їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку наведено в табл. 2.5.

Здійснити розрахунок функції витрат за звітний період, використовуючи функціональний (аналіз облікових даних) метод, а також розрахувати загальні витрати підприємства, якщо буде збільшено обсяг виробництва до 300 одиниць продукції, а витрати на оренду приміщення зростуть на 100 грн.

Таблиця 2.5

Облікові дані для побудови функції витрат, грн

Стаття витрат	Загальні витрати, y	Постійні витрати, а	Змінні витрати	Змінні витрати на одиницю продукції, b
Сировина та матеріали	4000	—	4000
Заробітна плата виробничих робітників та відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування	3000	250	2750
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	2230	1800	430
Загальновиробничі витрати	900	900
Адміністративні витрати	789	789
Витрати на збут	400	250	150
Усього	11 319	3989	7330

Пояснення. Визначаючи загальні витрати підприємства при розширенні обсягу виробництва (x) до 300 одиниць продукції слід звернути увагу на те, що витрати на оренду приміщення є постійними витратами, тому що вони збільшать загальну суму постійних витрат, сума ж змінних витрат прямо пропорційна зростанню обсягу виробництва.

Відповідь. Загальні витрати — 15 084 грн.

Задача 7. Визначити функцію витрат методом вищої—нижчої точки, маючи такі дані:

Таблиця 2.6

Вихідні дані для визначення функції витрат

Період	Час роботи обладнання, машино-годин	Витрати на обслуговування обладнання, грн
Січень	178	21 477
Лютий	173	20 370
Березень	185	20 905
Квітень	170	20 684
Травень	171	20 063
Червень	168	19 543
Липень	150	19 046
Серпень	171	19 334
Вересень	162	18 245
Жовтень	177	20 371
Листопад	158	19 664
Грудень	180	21 132

Пояснення. Для розв’язання задачі потрібно знайти ставку змінних витрат на одну машино-годину роботи обладнання шляхом ділення різниці рівнів витрат при найвищому та найменшому завантаженні обладнання на різницю рівнів роботи обладнання.

Відповідь. y = 6141 + 82,9х.

2.3. Запитання і тести самоконтролю

2.3.1. Запитання

1. У чому полягає взаємозв’язок доходів та витрат підприємства?

2. Які основні методологічні засади класифікації доходів і витрат відповідно до вимог П(С)БО?

3. Які основні ознаки вітчизняної класифікації витрат?

4. Як класифікують витрати з метою розрахунку собівартості продукції та визначення розміру фінансового результату?

5. Як класифікуються витрати для прийняття управлінських рішень?

6. Як розраховується коефіцієнт реагування витрат?

7. Визначення пропорційних, дегресивних та регресивних витрат.

8. Які витрати вважаються накладними? Який їх склад?

9. Що таке контрольовані та неконтрольовані витрати?

10. Які витрати вважаються вичерпними та невичерпними?

11. У чому полягає відмінність між дійсними та уявними витратами?

12. У чому полягає відмінність середніх і маржинальних (граничних) витрат?

13. У чому полягає відмінність змінних і постійних витрат?

14. Чим відрізняються релевантні витрати від неревелантних?

15. За якою ознакою витрати поділяються на прямі і непрямі?

16. За якою ознакою поділяються витрати на дійсні і можливі?

17. Чим відрізняються витрати на продукцію від витрат періоду?

18. У чому полягає практичне значення поділу витрат на змінні та постійні?

19. Що треба розуміти під функцією витрат?

20. Які основні методи побудови функції витрат?

21. У чому полягає сутність методу аналізу бухгалтерських рахунків?

22. У чому полягає сутність методу вищої—нижчої точки?

2.3.2. Тести

1. Які з перерахованих видів витрат не беруться до уваги при прийнятті управлінського рішення?

а) постійні;

б) очікувані;

в) дійсні;

г) безповоротні;

д) уявні.

Відповідь: а, б, в, г, д.

2. До прямих належать витрати, які:

а) здійснюються регулярно;

б) обчислюються за встановленими нормами;

в) безпосередньо відносяться на окремі види продукції;

г) покладені в основу технології виготовлення продукції;

д) є постійними.

Відповідь: а, б, в, г, д.

3. До постійних належать витрати, величина яких:

а) є незмінною для різних видів продукції;

б) залишається постійною на одиницю продукції;

в) зростає із збільшенням обсягу виробництва;

г) не залежить від зміни обсягу виробництва в межах певної виробничої потужності підприємства;

д) залежить від зміни норм.

Відповідь: а, б, в, г, д.

4. Вичерпними є витрати, які:

а) призводять до отримання доходу у майбутніх звітних періодах;

б) капіталізуються у вигляді активів підприємства;

в) здійснюються нерегулярно;

г) призводять до отримання доходу в звітному періоді.

Відповідь: а, б, в, г.

5. Яка із класифікаційних ознак не відповідає дійсності?

а) витрати періоду і витрати на продукцію;

б) витрати прямі і накладні;

в) витрати середні та граничні;

г) витрати дійсні та уявні.

Відповідь: а, б, в, г.

6. Граничні витрати підприємства — це:

а) мінімальні сукупні витрати;

б) ідеальні витрати при оптимальному завантаженні потужностей;

в) середні витрати на одиницю продукцію;

г) приріст сукупних витрат внаслідок зростання виробництва на одну додаткову одиницю;

д) можлива вигода, що втрачається в разі відмови від альтернативного варіанта рішення.

Відповідь: а, б, в, г, д.

7. Для виготовлення 100 одиниць продукції було використано 1100 грн витрат. У наступному періоді передбачається зростання обсягу виробництва на 20 %, при цьому витрати досягнуть рівня 1310 грн. Якими будуть дані витрати?

а) пропорційними;

б) постійними;

в) дегресивними;

г) прогресивними.

Відповідь: а, б, в, г.

8. Підприємство має можливість розширення обсягу виробництва із 150 одиниць продукції до 156, при цьому відбувається зростання лише прямих витрат з 1500 до 1560 грн. Якою буде гранична собівартість продукції?

а) 10 грн;

б) 60 грн;

в) 160 грн.

Відповідь: а, б, в.

9. До якої із перелічених класифікаційних ознак не відносяться адміністративні та збутові витрати?

а) постійні;

б) витрати періоду;

в) релевантні;

г) накладні.

Відповідь: а, б, в, г.

10. Сукупні річні витрати підприємства на виготовлення продукції становлять 1000 тис. грн, а їх збільшення заплановано до 1150 тис. грн, при плановому зростанні обсягу виробництва на 20 %. Норми та ціни на використані ресурси змінювати не передбачається. Яку суму у собівартості продукції становитимуть постійні витрати (тис. грн)?

а) 200;

б) 250;

в) 150;

г) 750;

д) 50.

Відповідь: а, б, в, г, д.

11. При збільшенні обсягу діяльності:

а) постійні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума постійних витрат збільшується;

в) загальна сума постійних витрат залишається незмінною;

г) постійні витрати на одиницю продукції зменшуються.

Відповідь: а, б; а, в; б, г; в, г.

12. При збільшенні обсягу діяльності:

а) змінні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума змінних витрат збільшується;

в) загальна сума змінних витрат залишається незмінною;

г) змінні витрати на одиницю продукції залишаються незмінними.

Відповідь: а, б; а, в; б, г; в, г.

13. Із наведеного переліку елементами витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) загальновиробничі витрати;

в) витрати на оплату праці;

г) втрати від браку.

Відповідь: а, б, в, г; а, б; а, в; б, в; б, г.

14. Із наведеного переліку статтями витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) загальновиробничі витрати;

в) витрати на оплату праці;

г) втрати від браку.

Відповідь: а, б, в, г; а, б; а, в; б, в; б, г.

15. Підприємство бажає замінити старе обладнання. Вкажіть, які дані є релевантними для прийняття такого рішення?

а) ліквідаційна вартість старого обладнання;

б) можлива ціна продажу старого обладнання;

в) накопичений знос старого обладнання;

г) ціна придбання нового обладнання.

Відповідь: а, б; б, в; а, г; б, г.

16. Які витрати підприємства не зміняться, якщо діяльність одного з виробничих підрозділів тимчасово припинена?

а) прямі витрати на оплату праці;

б) прямі матеріали;

в) прямі накладні витрати;

г) непрямі накладні витрати.

Відповідь: а, б, в, г.

2.4. Практичне заняття

2.4.1. Питання для обговорення

1. Загальнооблікова і управлінська класифікація витрат підприємства.

2. Класифікація доходів і характеристика їх видів.

3. Поведінка витрат у разі зміні обсягу діяльності.

4. Методи визначення функції витрат.

2.4.2. Аналіз розв’язання задач, виконаних самостійно

2.4.3. Виконання задач під контролем викладача

2.5. Література

2, п. 10—16; 3, С. 56—96; 4, С. 44—57; 6, С. 32—41; 7, С. 54—69.

2.6. Термінологічний словник

Витрати на продукцію — це витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації і складають її собівартість.

Витрати періоду — це витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Прямі витрати — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом.

Основні витрати — це сукупність прямих витрат на виробництво продукції.

Виробничі накладні витрати — це витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути безпосередньо віднесені до певних виробів.

Конверсійні витрати — це прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати, т. т. витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Релевантні витрати — це витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття управлінського рішення (майбутні).

Нерелевантні витрати — це витрати, величина яких не залежить від прийняття управлінського рішення (минулі).

Дійсні витрати — це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення.

Можливі витрати (втрати) — це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення. Ці витрати не відображаються в облікових реєстрах.

Змінні (умовно-змінні) витрати — це витрати, загальний розмір яких збільшується або зменшується пропорційно зміні обсягу виробництва.

Постійні (умовно-постійні) витрати — це витрати, загальна величина яких залишається незмінною при зміні обсягу виробництва.

Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати, або може чинити на них значний вплив.

Прирістні (граничні) витрати — це додаткові витрати, які з’являються в результаті виготовлення чи продажу додаткової одиниці чи партії продукції.

Оцінка витрат — це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами на підставі дослідження минулої діяльності.

Функція витрат — це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора.