Розділи

ТЕМА 12. СТАТИСТИКА РОБОЧОЇ СИЛИ І РОБОЧОГО ЧАСУ.

ПИТАННЯ ТЕМИ ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

1. Показники чисельності та руху робочої сили

2. Статистичне вивчення використання робочих місць

3. Статистика використання робочого часу

Основні терміни теми: інтегральний коефіцієнт використання робочих місць, коефіцієнт змінності, коефіцієнт використання змінного режиму, коефіцієнт безперервності.

Інформаційні матеріали теми

1.Показники чисельності та руху робочої сили.

Головним показником звітності підприємств та організацій по праці є середньооблікова чисельність працівників. Її використовують для розрахунків значної кількості важливих якісних показників роботи підприємств (продуктивність праці, середня заробітна праця, фондоозброєність та ін.) Середньооблікова чисельність характеризує розміри робочої сили, яку має підприємство у звітному періоді, і за своїм змістом являє собою середню арифметичну з облікового складу працівників за кожен день періоду.

Цей показник можна встановити діленням суми облікової чисельності працівників за усі дні місяця (включаючи дні відпочинку) на загальну кількість календарних днів.

Облікове число працюючих за будь-який день складається з кількості осіб, які з’явилися на роботу, та осіб, які не з’явилися за тих чи інших причин. У зв’язку з цим середньооблікову чисельність працюючих за місяць за даними табельного обліку дістають діленням загальної суми явок та неявок на кількість календарних днів періоду.

За більші періоди часу (квартал, рік) середньооблікову чисельність визначають як просту середньоарифметичну за даними помісячної звітності.

Рівень використання робочої сили на підприємстві додатково аналізують за допомогою показників середньої явочної та середньої фактичної чисельності працюючих.

Середня явочна чисельність показує середнє число працівників, які з’являлися на роботу в робочі дні. Для її обчислення загальну кількість явок на роботу ділять на кількість робочих днів у періоді.

У табельному обліку явки на роботу розподіляють на фактично відпрацьовані людино-дні та людино-дні цілоденних простоїв. Середню кількість працюючих одержують, поділивши загальну кількість відпрацьованих людино-днів на кількість робочих днів у періоді.

Зіставлення трьох вищезгаданих показників чисельності дає змогу виявляти деякі резерви у використання робочої сили.

Приклад. За даними табельного обліку, на підприємстві за місяць (30 календарних, 19 робочих днів) було 9462 людино-дні явок на роботу; 5538 людино-днів неявок з різних причин, включаючи вихідні та святкові дні, та 38 людино-днів цілоденних простоїв.

У цьому разі середньооблікова чисельність працівників становитиме (9462+5538):30=500чол

середня явочна чисельність:

9562 : 19 = 498 чол.;

середня чисельність фактично працюючих

9462-28):19=496чол

Таким чином , з 500 працівників підприємства кожного робочого дня не з’являлись 2 чол. (500 - 498) і 2чол. знаходились в цілоденному простої (498 - 496).

Рух робочої сили являє собою процес поповнення, вивільнення та переміщення облікової чисельності працівників. Цей процес вивчається статистикою по окремих підприємствах, галузях та територіях за допомогою балансів руху робочої сили. У балансах наводяться дані про облікову чисельність працюючих на початок періоду, кількості прийнятих на роботу (обороту по прийому), кількості звільнених (обороту по звільненню) та обліковій чисельності на кінець періоду. Статистична звітність підприємств у балансі робочої сили враховує також переведення працівників з однієї категорії до іншої.

Оборот по прийому вивчають за джерелами комплектування робочої сили, оборот по звільненню - по причинах.

У складі причин звільнення особливе місце належить зайвому обороту (плинності кадрів). До нього входять звільнення за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни. Подібні “непланові” звільнення є небажаними для підприємств, оскільки вони приводять , як правило, до необхідності найму нових працівників, що пов’язано з витратами на підготовку їх, простоями на звільненому робочому місці тощо.

Коефіцієнти обороту по прийому, обороту по звільненню та коефіцієнт плинності кадрів розраховують як процентну частку у середньообліковій чисельності працівників за період. Ці коефіцієнти використовують для порівняння інтенсивності руху робочої сили в окремих галузях, на територіях і окремих підприємствах та вивчення її динаміки.

Стабільність складу робочої сили характеризує коефіцієнт постійності кадрів, які обчислюють як частку від ділення чисельності працівників, які працювали на підприємстві повний період, на облікову чисельність працюючих на початок періоду.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49  Наверх ↑

Кращі книги