Розділи

3. Статистика природного руху та відтворення населення

Відтворення населення — це безперервне його оновлення за рахунок появи одних життів і зникнення інших. Ця заміна поколінь людей лежить в основі природного руху населення.

Природний рух — процес зміни чисельності та складу населення внаслідок його відтворення.

Джерелом даних щодо всіх зазначених сукупностей є дані поточного обліку, що реєструються в записах актів громадянського стану (РАГС). Відомості про народжених, померлих, тих, хто уклав шлюб або розлучився, містяться у відповідних книгах реєстрації актів у відділах РАГСу, а також у свідоцтвах (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу), які видаються населенню. Деякі відомості беруться з даних перепису населення, особливо про явища або стани, які реєструються на підставі самовизначення населення (перебування у фактичному незареєстрованому шлюбі або у фіктивному шлюбі).

Статистика вивчає природний рух населення з метою визначення його абсолютних розмірів, оцінки рівнів та ступенів поширення серед окремих контингентів населення, тенденцій зміни природного руху та його складових, а також порівняння інтенсивності цих процесів у регіональному аспекті. Для цього використовується система статистичних методів: екстенсивного та інтенсивного аналізу, а також моделювання.

Екстенсивний аналіз передбачає визначення абсолютних розмірів природного приросту та його складових, а саме: чисельності померлих, народжених за період (як правило, за один рік);чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень. Зазначені абсолютні показники подаються як у цілому по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою. Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою

 

де — природний приріст чисельності населення за період (рік);

N — чисельність народжених за період (рік);

М — чисельність померлих за той самий період

 Отже, може набувати додатних та від'ємних значень або дорівнювати нулю.

В Україні спостерігається процес депопуляції населення — процес систематичного скорочення абсолютної чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик. Своєрідним індикатором соціально-демографічного стану країни є так званий індекс людського розвитку. Це узагальнююча характеристика, що обчислюється як середня арифметична проста з трьох нормованих середніх: середньої очікуваної тривалості життя при народженні; середнього освітнього рівня та середнього рівня доходів. У свою чергу, середній освітній рівень визначається як середня арифметична зважена з середнього процента грамотності дорослого населення та сукупної частки тих, хто навчається в початкових, середніх та вищих навчальних закладах серед осіб молодших 24 років. При цьому ваги розподіляються в пропорції 2:1 на користь процента грамотності дорослих. Кожна нормована середня розраховується за формулою:

 

де х —середнє фактичне значення показника;

 відповідно мінімальна та максимальна межа нормування показника.

Чисельність народжених групується за віком матері з п'ятирічним інтервалом (від 15 до 49 років), а також за місяцями народження. Окремо групуються мертвонароджені за регіонами та видами поселень.

Чисельність одружених поділяється окремо для кожної статі за віком. При цьому враховується шлюбоздатне населення (віком від 15 років) і виділяються такі вікові групи (до 18 років; 18—19 років; 20—24 роки; далі з п'ятирічним інтервалом до останньої групи 60 років і більше.

Важливим є групування одружених за шлюбним станом. У ньому виокремлюють такі градації: перебувають у шлюбі, ніколи не перебували в шлюбі, овдовілі, розлучені. Таке групування дозволяє оцінити шлюбну ситуацію, а також інтенсивність укладання повторних шлюбів.

Чисельність розлучених розподіляється в цілому за окремими регіонами, а для кожної статі за віком розлучених з таким самим інтервалом, як і для одружених. На підставі всіх зазначених групувань обчислюють частку кожної вікової, статевої, соціальної групи в загальній сукупності. Для померлих: частка немовлят; осіб працездатного, допрацездатного та післяпрацездатного віку; жінок дітородного віку; частка померлих з Окремих причин. Для одружених: частка ранніх (15—19 років), продуктивних та пізніх шлюбів (50 років і більше), частка повторних шлюбів тощо. Для розлучених: частка розлучених у дітородному та пізньому віці; розлучених з тривалістю шлюбу до одного року. Визначаються співвідношення статей та вікових груп для сукупностей померлих, одружених, розлучених; матерів різного віку. Особливе значення мають співвідношення протилежних явищ, а саме: чисельності народжених та померлих; одружених та розлучених.

Наприклад, коефіцієнт життєвості (Покровського):

 

Він показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей.

Інтенсивний аналіз здійснюється на підставі відповідних коефіцієнтів (смертності, народжуваності, шлюбності, розлученості)та коефіцієнта природного приросту, які визначаються в розрахунку на 1000 населення (%о).

Залежно від того, відносно якої сукупності населення виявляється інтенсивність демографічного процесу, розрізняють такі коефіцієнти інтенсивності: загальні (відносно всього населення регіону, або виду поселення), спеціальні (відносно сукупності населення яка продукує процес), часткові (відносно окремої вікової групи чи вікового контингенту), сумарні (використовуються при дослідженні плідності, шлюбності та розлученості).,

Кожний із зазначених коефіцієнтів має своє призначення та сутність залежно від демографічного процесу, силу якого вони характеризують.

Інтенсивний аналіз смертності містить такі показники. Загальний коефіцієнт смертності — показує, скільки в середньому померлих припадає на 1000 осіб середнього населення за період, що розглядається. Як правило, це однорічний період, тому враховується середньорічне населення:

 

де М — число померлих за рік; — середньорічна чисельність населення. В Україні за 1999 рік т = 14,7%о, отже, на кожних 1000 жителів припадало більш як 14 померлих, що за шкалою міжнародних порівнянь кваліфікується як високий рівень (від 12 до 15%о). Втім загальний коефіцієнт смертності відбиває не тільки інтенсивність вимирання населення, а і вплив його статево-вікової структури. Так, загальний рівень смертності збільшуватиметься, якщо в складі населення переважатимуть старші вікові групи або підвищиться частка чоловіків, смертність яких вища ніж у жінок. Тому поряд із загальним коефіцієнтом смертності визначають спеціальні, обчислені окремо для кожної статі:

 ;

де — відповідно коефіцієнти смертності жінок та чоловіків. На їх підставі можна обчислити загальний коефіцієнт смертності як середньоарифметичну зважену на частку чоловіків та жінок в усьому населенні.

Спеціальні коефіцієнти теж не є «чистими» показниками смертності населення кожної статі, оскільки вони залежать від вікової структури (переважання молодих чи старих вікових груп).

Рівень вікової смертності оцінюють часткові коефіцієнти смертності

 

де Мх — число померлих за рік у x-віковій групі, — середньорічна чисельність населення х-вікової групи.

Окремо обчислюється показник смертності немовлят — смертність дітей віком до одного року. Виключність цього показника полягає в тому, що інтенсивність смертності немовлят значно вища, ніж у наступних вікових групах через непристосованість немовлят до зовнішніх умов, вплив генетичних факторів тощо. Коефіцієнт смертності немовлят має також особливості розрахунку. Це пов'язано з тим, що частина немовлят, померлих у поточному році, народилась у попередньому календарному році. Тому формула коефіцієнта смертності немовлят набирає вигляду:

 

де — чисельність померлих дітей до І року в році спостереження; — число народжених живими відповідно в поточному та попередньому календарному році; а, — частка померлих дітей серед народжених відповідно в кожному році.

Загальний коефіцієнт народжуваності обчислюється в розрахунку на 1000 осіб усього населення регіону:

 

Останнього року в Україні п = 7,8%о, що за шкалою демографічних довідників 00Н відповідає надзвичайно низькому рівню (до 10%о). Отже, на 1000 жителів України припадало лише 8 народжених. За період після останнього перепису загальний рівень народжуваності скоротився на 41,3% проти 13,3%о у 1989 році, коли за оціночною шкалою він відповідав низькому рівню (12—16%р). Втім, у процесі народження дітей бере участь не все населення, а тільки окремий його контингент — жінки дітородного віку (15—49 років). Органами державної статистики в первинному обліку реєструються також народжені від жінок і старшого віку (50—55 років). Проте частка таких народжень практично дорівнює нулю. Коефіцієнт, що обчислюється в розрахунку на 1000 жінок дітородного віку, називається спеціальним коефіцієнтом народжуваності, або частіше — коефіцієнтом плідності

 

де - середньорічна чисельність жінок у віці 15—49 років.

За даними 1998 року коефіцієнт плідності в Україні дорівнював 32,8 %о. Отже, на 1000 жінок дітородного віку припадало в середньому 33 народжених. За міжнародною шкалою рівень плідності в Україні визначається як надзвичайно низький. Коефіцієнт плідності як будь-який спеціальний коефіцієнт зазнає впливу вікової структури, а саме дітородного контингенту. Тому поряд з ним обчислюють часткові (вікові) коефіцієнти плідності, які показують, скільки народжених припадає на 1000 жінок кожної вікової групи:

 

Окрім того, вікові коефіцієнти плідності використовуються при обчисленні сумарного коефіцієнта плідності , який показує, скільки дітей може народити в середньому одна жінка за існуючого режиму плідності, якщо вона проживе весь дітородний період. Сумарний коефіцієнт обчислюється як сума вікових коефіцієнтів плідності. Оскільки останні розраховуються в промілле, то для обчислення плідності в середньому на одну жінку сума коефіцієнтів ділиться на 1000.

 

В Україні 1998 року Fsum = 1,22, тобто кожна українська жінка за все своє дітородне життя могла народити в середньому 1,2 дитини, що відповідає надзвичайно низькому рівню плідності (до 1,5) і не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. В Україні для відтворення обох батьків Fsum має коливатись в межах 2,2—2,3 дитини.

Розглянута система показників природного руху певною мірою відбиває процес відтворення населення.

Відтворення всього населення характеризують абсолютні та відносні показники природного приросту

 .

На підставі визначається напрям відтворення населення, а саме: відтворення може бути розширеним, якщо > 0,; простим, якщо = 0; звуженим, якщо .

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49  Наверх ↑

Кращі книги