51. Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях

Подальша генеза ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробниц­твом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рів­ню розвитку продуктивних сил формою організації вироб­ництва. Із сере­довища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів форму­ється прошарок мануфактурників — власників великих майсте­рень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одер­жало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові об­меження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого вироб­ництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані ману­фактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із до­рогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збу­ту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Взагалі, мануфактурне виробництво в Україні мало свої особливості. Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури.

До кріпосної мануфактури належать: вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на примусовій праці, що в основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку); посесійна мануфактура ( передбачає умовне володіння, використовує примусову працю приписних робітників)

До капіталістичної мануфактури належали: купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам III стану — купцям); селянська мануфактура (підприємство, засноване забагатілим селянством);

52.Гослодарська система Голландії у ХУІ-ХУП століттях та причини її занепаду.

Розвиток капіталізму в Голландії. Найбільш економічно роз­винутою державою, що конкурувала з Англією, були Нідерланди із столицею в Амстердамі. На початок XVI ст. держава мала на­зву «країни міст», оскільки майже половину її населення склада­ли міські жителі. Південна частина відрізнялася розвитком мануфактури пере­важно в сільській місцевості, оскільки в містах він ще стримував­ся цеховими обмеженнями. А в північній частині — Голландії — цехи не дістали повного розвитку, тому умови для розвитку ма­нуфактур тут були кращими. В економічній історії північ Нідерландів становила виняток, адже практично тут не було феодалізму. Селяни Голландії ніколи не перебували у феодальній залежності, що прискорило розвиток продуктивних сил цієї країни. У XVI ст. сільське господарство півночі Нідерландів вже не було натуральним. Землеробство мало товарний характер, оскіль­ки вся продукція йшла на продаж місту. Ці обставини створили підстави для перенесення економічних центрів Нідерландів з пів­дня на північ. У другій половині XVI ст. відбулася буржуазна революція, яка мала форму національно-визвольної війни проти панування Іспа­нії та закінчилася створенням на півночі Нідерландів незалежної буржуазної республіки Голландії, результатом чого було стрімке, хоча й коротке, економічне піднесення. У південній частині Ні­дерландів, що згодом стала основою Бельгії, революція зазнала поразки й панування Іспанії збереглося. На початку XVII ст. в результаті активної колоніальної експан­сії Голландія утворює колоніальну імперію, агресивно експлуа­туючи через Ост-Індську акціонерну компанію острови Індонезії, Індії, Індокитаю, Японії, на яких створювалися голландські план­тації з використанням рабської праці.

Буржуазна революція прискорила розвиток різних промисло­вих галузей. Та все ж головну роль у господарському розвитку Голландії відігравав не промисловий, а торговельний капітал. Накопичені торговельні капітали зробили Голландію найбагатшою країною, країною-банкіром. Але в результаті того, що накопичені капітали не перели­валися в промислові галузі, а залишалися в торговельній сфе­рі, й торговельне панування не відповідало промисловому по­тенціалу, Голландія поступово втрачає світове значення.