1.Історія економіки та економічної думки як наука.

Історія ек. та ек.думки вивчає становлення та розвиток господарської сфери суспільства. Як і кожна наука, історія ек. у своїх дослідженнях спирається на низку фундаментальних положень, методологічних підходів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму розвитку суспільства. Тривалий час суспільні науки ґрунтувалися на засадах формаційної парадигми, згідно з якою історичний розвиток кожного суспільства полягав у закономірних і послідовних змінах первісно-общинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної суспільно-ек.формацій. Системно-синергетичний аналіз передбачає вивчення кожного суспільства як цілісного утворення, що має структурну будову, яка постійно ускладнюється, кожний елемент якої виконує певні функції. Цивілізаційна парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею історичного розвитку людства виступає конкретне суспільство, що належить до певної цивілізації і характеризується власними етапами розвитку. Цивілізаційний аналіз суспільства в центр усіх суспільних процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та суспільством загалом. Історично утвердилися 2 типи цивілізацій, які характеризують східну і західну гілки розвитку людства. Розвиток господарської системи суспільства здійснюється під впливом еволюції суспільного поділу праці та форм власності на засоби виробництва. Господарська система є об’єктом різних економічних наук, кожна з яких має власний погляд на складні та багатоаспектні процеси господарського життя. Іст.ек. та ек.думки досліджує генезис господарської сфери суспільств певних світових цивілізацій. У своєму розвитку історико-економічна наука пройшла тернистий шлях від простого збирання та опису історичних фактів до формування власного предмета дослідження, установлення наукової періодизації історичного розвитку господарства.

2.Господарстово як підсистема суспільства та об’єкт економічної науки.

Господарство суспільства – це сукупність господарських одиниць(історичних форм господарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матеріальні блага та послуги в рамках установленого інституційного середовища. Цивілізаційна парадигма розглядає людство як цілісне утворення, що складається з різних цивілізацій, а одиницею історичного розвитку є конкретне сус-во, що входить до певної цивілізації. Центральним моментом є господарська сфера, в центрі якої людина з її потребами та засобами їх реалізації.Суть господарської системи розкривається на основі цивілізаційної парадигми дослідження суспільства, її розгляду як відносно відокремленої, самостійно функціонуючої складової суспільства, діяльність якої спрямована на створення матеріальних благ та послуг для забезпечення невпинно зростаючих потреб індивідів і суспільства вцілому. Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби виробництва обумовлюють не тільки певні історичні типи господарських одиниць(форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства вцілому. Лише в єдності всіх складових суспільного гос-ва можна пізнати природу ек.процесів певної господарської системи.Господарська система є об’єктом різних економічних наук, кожна з яких має власний погляд на складні та багатоаспектні процеси господарського життя.