18.Теорія в-сті та теорія ренти Д.Рікардо

Теорія в-сті Рікардо, як і Сміт, розрізняє спож-ну й міно­ву цінність. Кор-сть (спож-на цінність) не є мірилом мінової цінності, хоча вона абсолютно необхідна для неї. Товари свою мінову цінність черпають з 2-х джерел — рідкісності і к-ті праці, що необхідна для їх добування. Існують товари, цінність яких визначається виключно їхньою уні-кальністю (статуї, картини, раритетні книги, моне-ти). Цінність цих товарів не обмежу­ється к-тю праці, витраченої на їх виготовлення, і змінює-ться залежно від багатства і смаків спож-ча. Про-те їхня к-ть у за­гальній масі товарів незначна. Мі-нова цінність переважної більшос­ті товарів виз-начається тільки працею. Оск мінова цінність — категорія відносна, яка визначається через певну к-ть ін. товару, Рікардо запроваджує поняття ще й абсолютної цінності, субстанцію якої становить праця. Але зосереджує увагу на досл-ні тільки мінової цінності.

Рікардо підтримує Сміта в його поясненні цін-ності працею і кри­тикує за її визначення працею, що купується. Не сприймає Рікардо й тлумачення Смітом цінності як суми доходів. У Рікардо цін-ність є первинною величиною, що визначається працею і розподіляється на доходи. На цінність товарів впливає не лише пра­ця, безпосередньо витрачена на їх В, а й капітал, тобто праця, вит-рачена на знаряддя, інструменти, будівлі, що бе-руть участь у В. Рікардо, як і Сміт, ототожнює ка-пітал із засобами В, але цю категорію не зв'язує з кап-ним способом В, існуванням найманої праці. У нього все, що бере участь у В, навіть зна­ряддя первісної людини, стає капіталом. Капітал у НЛО-го — нагро­маджена праця. А звідси й висновок про правомірність прибутку на капітал. Решта цінності йде на оплату праці.

У Рікардо теорія цінності переплітається з тео-рією розподілу. Він вважає, що зміни в зар-пл не спричиняють відповідних змін цінності товару. Цінність товару або к-сть якогось іншого товару, на яку він обмінюється, залежить від відносної к-ті праці, необхідної для його В, а не від більшої чи меншої винагороди, яка виплачується за цю працю'. Зміни в зар-пл позначаються лише на ве-личині прибутку. Рікардо не погоджується із твер-дженням Сміта, що зростання ціни праці приз-водить до зростання цін товарів.

Рікардо, як і Сміт, натрапив на значні труднощі, коли вирішував проблему цінності на кап-ній ос-нові. Він бачив, що прибуток на капітал визна-чається розмірами капіталу, що норма прибутку має тенденцію до вирівнювання. А це було б не-можливо, якби това­ри обмінювались лише від-повідно до витрат живої праці. Тоді галу­зі, де ос-новний капітал є незначним або швидко обер-тається, мали б переваги перед галузями, що в них основний капітал займає більшу частку або обертається повільніше.

1-а група галузей продавала б товари дорожче, тому що в них були б більші витрати праці і згідно з трудовою теорією цінності створювалась би більша цінність. Але тоді відбувалося б пере-ли­вання капіталів у ці галузі, а решта галузей не могла б розвиватись.

Щоб подолати цю суперечність, Рікардо модифі-кує свою теорію цінності. Він відмовляється від твердження, що зар-пл не впливає на ціни. Роз-глядаючи різні зміни стану та співвідношення ос­новного й оборотного капіталу, Рікардо робить висновок, що зростання номінальної зар-пл збі-льшує цінність благ, виготовлених за допомогою капіталу з коротким строком служби, або з допо-могою ма­лої к-ті техніки, відносно благ, виго-товлених за допомогою «дов­говічного» капіталу або великої к-ті техніки. Саме в такий спосіб урів-нюється норма прибутку незалежно від статей витрат. Проте дію цієї причини зміни цінності то-варів Рікардо визнає порівняно слабкою, такою що її необов'язково враховувати. Значно важли-вішим є збільшення або зменшення к-ті праці. Цей під­хід Рікардо до визн-ня цінності зазнав гос-трої критики з боку ек-тів, які підкреслювали пра-цевитратний хар-р концепції.

Рікардо також розрізняє «природну» й «ринкову» ціну. Під при­родною він фактично розуміє цін-ність, під ринковою — ціну. Рин­кові ціни зазнають випадкових і тимчасових коливань. Короткочас­ний вплив на відхилення ринкових цін від при-родних справляють попит і пропозиція. Проте за умов вільної конкуренції та перели­вання капі-талів ринкові ціни не можуть надовго відхилятись від природних. У довготривалому аспекті зміна цін пояснюється змі­ною витрат В.

Земельна рента. Ренту визначає як «частку про-дукту зем­лі, яка виплачується землевласнику за користування першопочатковими і такими, що не руйнуються силами ґрунту»'. Він відрізняє рен­ту від тієї частини орендної плати, яка виплачується за користування капіталом, витраченим на під-вищення родючості землі, будівництво госп-ких приміщень тощо. Аналізуючи ренту, ставить зав-ня дослідити її природу й виявити закономірності її динаміки.

Виникнення ренти зв'язує з утвердженням прива-тної власності на землю. Основна теза Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за корис-тування землею лише тоді, коли к-ть зе­млі обме-жена, а її якість неоднакова. Зі зростанням насе-лення почи­нають обробляти менш родючі та гір-ше розміщені земельні ділянки. У такому разі ліп-ші землі створюватимуть ренту, а її величина за­лежатиме від різниці в якості цих ділянок. Мінова цінність усіх то­варів (у тім числі й пром-вих) регу-люється найбіль­шими витратами праці, не обхід-ними для їх В. За цих умов на ліпших землях, де затрати на од. продукції менші, утворюється до-датковий дохід. Під впливом конкуренції ферме-ри задовольняються середнім прибутком, а дода-тковий дохід привлас­нюють власники землі як ренту. Отже, рента — це перевищення цінності над середній прибуток.

На відміну від Сміта, який розглядав ренту як 1-е з джерел цін­ності, щоправда, досить своєрідне, Рікардо твердить, що рента не впливає на рівень цін на хліб. Ціна не залежить від ренти, а нав-паки, рента залежить від ціни. Аналізує диферен-ційну ренту. Абсолютної ренти Рікардо не визна-вав. Він стверджував, що на гірших ділянках фе-рмер одержує лише середній прибуток, а надли-шку тут не виникає. Отже, з гірших ділянок землі рента не виплачується.

Критикував Рікардо і Смітове фізіократичне розу-міння дії сил природи. Він підкреслював, що ці сили діють і в пром-сті. Вод­ночас він цілком поді-ляв думку про те, що основою будь-якого ек-ого розв-ку, мат достатку і навіть зростання про­м-сті є додатковий продукт землі.

Динаміку ренти Рікардо правильно зв'язував із нагромадженням капіталу, розв-ком прод-них сил, зростанням міського насе­лення. Але і в цьо-му питанні він був непослідовним, а його погляди суперечливими.

Зв'язуючи ренту із з-ном спадної родючості ґрун-ту, Рікардо писав, що порівняльна цінність сирих продуктів підвищується тому, що на В їхньої ос-танньої добутої частки витрачається більше пра-ці, ніж на попередні. Це призводить до підвищен-ня цін, отже, й до зростання ренти. Так само діє і зростання капіталу. Зрос­тання капіталу також збільшуватиме ренту, тому що збільшувати­ме-ться різниця у прод-сті ділянок. Зменшення капі-талу при­зведе до зменшення ренти, оск будуть послідовно вилучатись з обробітку найменш ро-дючі землі і відповідно зменшуватиметься рента з ліпших ділянок. Зростання населення також є неможливим за умов підвищення цін на про-довольчі товари.

Теорія ренти Рікардо відіграла велику роль у боротьбі пром-­вої буржуазії проти землевласник-ків. Буржуазії імпонував висновок Рікардо про те, що в підтримуванні високих цін на хліб заін-тересо­вані лише землевласники, тому що це за-безпечує їм високу ренту. Пром-ва буржуазія використала теорію Рікардо для обґрунтування вимог щодо скасування хлібних з-нів.