50 Призначення та склад елементів витрат та статей калькуляцій.
Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництва та видами продукції Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 і 9.
Кожне підприємство виходячи із специфіки своєї господарської діяльності вибирає ту іншу сукупність рахунків і закріпляє прийняте рішення наказом про облікову політику.
За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:
основні витрати;
витрати на обслуговування;
витрати на управління.
За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.
За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.
За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.
П (с) БО №3 “Звіт про фінансові результати” встановлює такий склад економічних елементів операційних витрат, обов’язковий для застосування на всіх підприємствах виробничої сфери:
матеріальні затрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальне страхування;
амортизація;
інші операційні витрати.
Процедура бухгалтерського обліку використання матеріалів залежить від характеру виробництва, порядку подання матеріалів на робочі місця та інших умов, створеного на конкретному підприємстві.
Підставою для віднесення певних сум на рахунки витрат є первинні документи: вимоги, лімітно-забірні карти, акти списання матеріалів, акти приймання робіт, наряди на виконання робіт, розрахунково-платіжні відомості. На підставі даних цих документів складаються розробні таблиці розподілу витрат матеріалів, поворотних відходів, заробітної плати і інших елементів, що становлять собівартість певних видів продукції.
Типова номенклатура калькуляційних статей витрат: Сировина і матеріали;
Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів);
Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;
Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;
Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об’єднати з попередньою);
Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова);
Відрахування на соціальні цілі;
Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва;
Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів);
Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;
Загальновиробничі витрати;
Адміністративні витрати;
Втрати від браку;
Інші виробничі витрати;
Поза виробничі витрати (витрати на збут).
51 Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика
Точка беззбитковості являє собою такий обсяг діяльності підприємства, коли доходи дорівнюють витратам. Відповідно фінансовий результат дорівнює нулю.
За допомогою аналітичного та графічного способів розраховується точка беззбитковості.
Аналітичний спосіб розраховується за формулою:
Ц * х = Взмін. * х + Впост., де
х – беззбитковий обсяг виробництва, одиниць;
Ц – ціна одиниці товару;
Впост. – постійні витрати на весь обсяг виробництва за обраний обсяг часу, грн..
Взмін. – змінні витрати на одиницю послуги, грн.
Рівень (точка) беззбитковості – це такий обсяг виробництва або рівень експлуатації, при якому загальний дохід (total revenue – TR) і загальні витрати (total cost – TC) рівні. Це точка, в якій немає ні прибутку, ні збитку.
Точка беззбитковості залежить від наступних факторів:
* ціни реалізації;
* середніх змінних витрат;
* постійних витрат .
Точку беззбитковості можна виразити в натуральних (кількість продукції), грошових (виручка) одиницях, або у відсотках до нормальної потужності.
Точку беззбитковості у грошових одиницях можна вивести з рівняння:
Продаж(S) = Змінні витрати (VC)+ Постійні витрати(FC) + Операційний прибуток (Pr), (1)
Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то маємо:
Точка беззбитковості в грошових одиницях = VC+FC,(2)
Маржинальний метод визначення точки беззбитковості:
(Ціна x Обсяг)=(Змінні витрати на одиницю x Обсяг) + FC,(3)
Звідси:
Точка беззбитковості в натуральних од. = Постійні витрати / Ціна за од. – Змінні витрати на од.,(4)
Оскільки знаменник означає Маржинальний дохід на одиницю, то:
Точка беззбитковості в натуральних одиницях = Постійні витрати / Маржинальний дохід на од., (5)
Для обчислення точки беззбитковості у грошових одиницях можна використати коефіцієнт маржинального доходу.
Коефіцієнт маржинального доходу = Маржинальний дохід / Продаж ,(6)
або коефіцієнт маржинального доходу = Маржинальний дохід на од. / Ціна за од.,(7)
Точку беззбитковості в грошових одиницях обчислюється за такою формулою:
Точка беззбитковості в грошових од.= Постійні витрати / Коефіцієнт маржинального доходу , (8)
53. Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку “витрати – обсяг – прибуток”.
Слід зазначити, що аналіз «витрати — обсяг — прибуток» дещо спрощує реальну картину бізнесу. Тому необхідно звернути увагу на низку припущень, які покладені в основу цього аналізу i обмежують сферу його застосування. Це такі припущення:
1) ціна реаліз продукції не залежить від обсягу її продажу;
2) вci витрати підства слід розглядати як змінні або як постійні;
3) протягом періоду, що аналізується, поведінку витрат та доходів можна описати лінійною функцією (ЗВ прямо залежать від обсягів діяльності, а ПВ залишаються незмінними);
4) єдиним чинником, що впливає на витрати та доходи, є обсяг продажу;
5) обсяги виробництва та продажу однакові;
6) підство виготовляє i реалізує один вид продукції або в нього стабільна номенклатура випуску.
Якщо одне або більше припущень не дотримуються, то застосування розглядуваного аналізу може призвести до некоректних результатів, i, як наслідок, прийняття на їх основі неправильних рішень.
Аналіз «витрати — обсяг — прибуток» заснований на принципах калькулювання за ЗВ (метод директ-костинг). Тому для його здійснення yci витрати підства поділяють на ЗВ та ПВ. Основну увагу слід зосередити на визначенні поведінки витрат, оскільки це зробить зрозумілим вплив зміни обсягу діяльності на прибуток.