Розділи

37. Моделі неотехнолог. розвитку.

Нові явища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з точки зору світогосподарської практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва”  обумовили розвиток теорії міжн. торгівлі двома шляхами, що характеризувалися появою так званих неофакторних моделей та моделей неотехнолог. напряму.

На відміну від неофакторних моделей неотехнолог. моделі звільняються від частини припущень, таких як:

- пост. Виробнича ф-ція;

- наявність абс-ної конк-ції;

- незалежність від масштабів вир-ва;

- однорідність продукції;

- доступність технології всім виробникам.

Представники цього теорет. напрямку аналізують, як пр., торгівлю наукомісткою продукцією.

Осн. моделями неотехнолог. напрямку є:

1.       модель наукомісткої спец-ції: обгрунтовується спец-ція розвинутих країн на вир-ві і експорті наукомістких та високотехнолог. товарів, а спец-ція країн, що розвиваються, на вир-віі експорті ресурсомістких товарів.

2.       “модель технолог. розриву”,  яка повязує торгівлю між країнами із існуванням відмінностей у рівнях  їхнього технолог. розвитку. Згідно з цією теорією саме прогресивні технології дають країні переваги у боротьбі за експорті ринки. У розвиток цієї теорії М. Познер включив концепцію імітаційного лага, що складається з лага попиту і лага реагування. Лаг попиту являє собою час, необхідний для розвитку попиту на новий експортний продукт. Лаг реагування повязаний із часом, який необхідний виробникам країни-імпортера для реагування на конк-цію із-за кордону, розпочавши місцеве вир-во. Різниця між цими 2-ма лагами і обумовлює міжн. торгівлю (експорт в іншу країну можливий, коли лаг попиту коротший від лага реагування). Технолог. розрив можна подолати через копіювання нововведень, але “потік” нововведень, як пр., забезпечує умови стабільної технолог. переваги і відповідної спец-ції країни.

3.       модель “економії на масштабах вир-ва”: доводиться, що країни з великим внутр. ринком повинні розвивати вир-ва, які дають “ефект масштабів”, т. ч., у такій продукції порівняльні переваги мають тільки великі країни; малі країни повинні спеціалізуватися на випуску продукції, яка не дає “ефекту масштабів”.

4.       модель життєвого циклу продукту (розроблена Р. Верноном): у відповідності з нею кожний продукт проходить 5 стадій від появи до виходу з ринку: 1)поява; 2)розвиток; 3) насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку. При певних умовах на певному етапі життєвого циклу фірма стає експортером того чи іншого продукту, певний час маючи при цьому порівняльні переваги. Але в суч. умовах все більш актуальною є модель, згідно з якою продукт і розробляється, і реалізується інтернаціонально.

5.       моделі внутрішньогалузевої торгівлі: відображають міжн. торг. практику, коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які виробляються практично при однаковій фактороінтенсивності, а дуже часто і факторонаділеності. Іншими словами, мотивація міжн. торгівлі обумовлена не умовами вир-ва, а умовами попиту.

Виділяють 5 гол. ф-рів розвитку цієї торгівлі: 1)близкість рівнів нац. доходу на душу нас-ня та ідентичність кривих попиту у 2-х країнах; 2)близкість цін ф-рів і витрат вир-ва диференційованих продуктів; 3)близкість величин тарифних і нетарифних бар’єрів або їх відсутність; 4)порівняно однаковий ступінь диференціації конкуруючих товарів; 5)номінальна величина трансп. витрат.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134  Наверх ↑

Кращі книги