Тема 9 (частина 2). Вимоги радіаційної безпеки до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Діяльність підприємств Хмельницької області щодо виконання. Концепції радіаційного захисту.

Питання теми та основні терміни

Ø Радіаційна безпека діяльності Хмельницької атомної електростанції (АЕС).

Ø Джерела іонізуючого випромінювання на підприємствах промислового комплексу Хмельницької області.

Ø Концепція радіаційного захисту населення.

Основні терміни теми: радіаційна безпека, атомна електростанція, джерела іонізуючого випромінювання, радіаційний захист населення, захоронення, радіаційний захист.

Інформаційні матеріали теми

Вимоги радіаційної безпеки до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина 2. Діяльність підприємств Хмельницької області щодо виконання

Концепції  радіаційного захисту

Проблемна ситуація. Одна із п’яти діючих атомних електростанцій знаходиться на території Хмельницької області. Радіаційна безпека у великій ступені залежить від робити такого об’єкту, як АЕС, порівняно з іншими підприємствами, що використовують радіаційні джерела для різноманітних потреб.

Тому розглядаючи радіаційну безпеку населення загалом потрібно дивитися через призму функціонування АЕС і не відкидаючи впливу на людей джерел опромінення інших підприємств.

Заходи радіаційної безпеки повинні відповідати Концепція радіаційного захисту населення, що є обов’язковою умовою безпечного життя населення.

1. н.п. Радіаційна безпека діяльності Хмельницької АЕС

У результаті діяльності людини фон радіації постійно зростає. Так, внаслідок добування і спалювання вугілля, нафти, газу, добування фосфатних добрив в повітря додатково попадають радіонукліди, які збільшують природній фон приблизно на 1 %. Ще на 1-1,5 % зріс фон внаслідок посту¬пання в атмосферу радіонуклідів у результаті випробування ядерної зброї.

Прихильники розвитку атомної енергетики вважають, що вона є більш вигідно економічно, ніж інші способи одержання електроенергії, а запасів ядерного палива вистачить на значно більший період, ніж вугілля, нафти тощо. Разом з тим, використання ядерного палива як джерела енергії має істотні недоліки, пов'язані з підвищенням радіоактивного фону в районах, які знаходяться поблизу, складністю захоронення радіоактивних відходів, а головне - небезпекою викиду в атмосферу великої кількості радіоактивних речовин у результаті аварій.

Аварія, яка відбулася в квітні 1986 року на Чорнобильській АЕС, привела до значного забруднення радіонуклідами досить великої території України, Росії та Білорусії.

У світі на долю атомної енергетики припадає понад 17 % електроенергії від загальної кількості її виробництва. В роботі у світі за станом на 31 травня 2002 р. було 433 атомних енергоблоки, 43 будується, 51 заплановано до будівництва.

В Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська та Хмельницька. Чорнобильську АЕС виведено з експлуатації 15 грудня 2000 р.).

 

Рис. 1. Хмельницька атомна електростанція

У 1999 році на п'яти атомних електростанціях України в експлуатації перебувало 14 ядерних енергоблоків із встановленою потужністю 12818 МВт, що становить 24,6 % від загальної встановленої енергопотужності країни. Від загального виробництва електроенергії в Україні частка АЕС становила 42,1 %.

Хмельницька АЕС розташована в 100 км на північ від обласного центру, на лівому березі ріки Горинь, що є притокою ріки Прип'ять (рис. 1.).

За проектом Хмельницька АЕС є чотирьохблочною станцією загальною потужністю 4000 МВт.

У проекті прийнято серійні блоки ВВЕР-1000. Кожний блок складається з ядерної паровиробляючої установки з водо-водяним реактором ВВЕР-1000, турбоустановки електричною потужністю 1 млн. КВт (1000 МВт), берегової насосної станції для оборотного водопостачання турбоустановки, трьох резервних дизельних електростанцій для забезпечення роботи блока за відмови електрозабезпечення від системи. Обладнання ядерної паровиробляючої установки вмонтовано у герметичну залізобетонну оболонку (рис 2.).

 

Рис. 2. Машинний зал АЕС (м. Нетишин)

Блок має три канали безпеки. Кожний з них сприяє переведенню реакторної установки в безпечний стан при можливих порушеннях режиму її роботи. Як паливо використовується слабозбагачений двоокис урану. Загальна вага одного паливного завантаження складає майже 74 тонни. Управління реактором, обладнанням турбоустановки і допоміжних систем блока проводиться з використанням автоматизованої системи управління технологічними процесами.

Протягом року здійснено 2 планові зупинки енергоблоку тривалістю 89,8 доби і декілька непланових, тривалістю 3,04 доби. Аварійні ситуації, що виникали в діяльності станції небезпеки для природного середовища і здоров'я обслуговуючого персоналу не становили, по міжнародній шкалі безпеки аварійних ситуацій на ядерних об'єктах дорівнювали 0.

Характер впливу станції на природне середовище визначався лабораторією зовнішнього радіаційного контролю. Спостереження велося за газоаерозольними викидами, атмосферним повітрям у приземному шарі, атмосферними випадіннями, поверхневими водами, донними відкладами, станом ґрунтових вод в районі розташування промислового майданчика АЕС, ґрунтами і рослинністю, сільськогосподарськими продуктами місцевого виробництва.

Здійснювався, також, дозиметричний контроль у зоні розташування станції і 30-кілометровій зоні посиленого радіаційного контролю. В об'єктах навколишнього середовища визначався вміст радіонуклідів стронцію-90, цезію-134 і 137, марганцю - 54, заліза - 59, кобальту - 60, йоду - 131 і тритію у технологічних водах, річках і водоймах.

Оцінка рівня безпеки АЕС виконувалася на підставі щомісячних і періодичних звітів про порушення у режимі її роботи та результатів державного інспекційного контролю. За їх даними середньодобові концентрації викидів в атмосферу довгоживучих і короткоживучих радіонуклідів, інертних радіоактивних газів і йоду становили 0,028-0,46 % від гранично допустимих значень.

Концентрація радіоактивних аерозолів в приземному шарі повітря на постах спостереження становила 0,46-0,67-10-17 Кі/л (кюрі на літр). Сумарна активність води у водних об'єктах, у районі розташування АЕС, становила 4,03-8.41-10-12 Кі/л, а по вмісту цезію - 137- 0,26-3,2-10-11 Кі/л при нормі 5,4-10 Кі/л.

Потужність дози гамма-випромінювання у місцях розташування радіаційного контролю становила 9-11 мікрорентген на годину, що у межах природних показників.

2. н.п. Джерела іонізуючого випромінювання на підприємствах промислового комплексу Хмельницької області

За даними обласної інвентаризаційної комісії з обліку джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), створеної у відповідності з наказом Міністерства екології та проривних ресурсів України №38 від 11.03.98 р., в області нараховувалось 20 підприємств, у яких знаходилось 1055 джерел іонізуючого випромінювання, у т.ч.- 872 радіоізотопних димових оповіщувачів з низьким рівнем активності і 183 приладів з ДІВ, експлуатація яких підлягає ліцензуванню. Загальна активність усіх джерел випромінювання дорівнює 143 Кі.

На 12 підприємствах використовувались переносні та стаціонарні рентгенівські апарати і гамма-дефектоскопи радіографічного контролю, та 8 - радіоізотопних приладів технологічного контролю.

Через відсутність відповідних норм, правил і методик залишалась невирішеною проблема безпечного використання і зберігання ДІВ з простроченими термінами експлуатації (352 шт.), підлягають здачі на захоронення відпрацьовані ДІВ (447 шт.).

Невирішеною також залишається проблема відшкодування збитків від можливих радіаційних аварій та ряд інших.

Станом на 1.01.2002 р. ліцензії на здійснення діяльності з ДІВ одержали 8 підприємств, 2 підприємства здали відпрацьовані прилади на захоронення, 3 відмовились від подальшого використання і перейшли на інші методи контролю.

Відділ радіаційного контролю держуправління екології та природних ресурсів області забезпечений дозиметричним, радіометричним і спектрометричним обладнанням, необхідними законодавчими актами і нормативними документами для здійснення контролю за станом радіаційної безпеки в області.

Основними джерелами накопичення радіоактивних відходів є Хмельницька АЕС і підприємства та організацій, що використовують ДІВ. На атомній станції, з початку її експлуатації, утворено 533,113 м3 рідких радіоактивних відходів активністю 530 Кі, які зберігаються у сховищі рідких радіоактивних відходів і спеціально пристосованих приміщеннях спецкорпусу.

Тверді радіоактивні відходи - 2215.636 м3, в залежності від їх активності, зберігаються в сховищах твердих радіоактивних відходів у спеціальній тарі.

У цих же сховищах зберігаються 311 відпрацьованих ДІВ загальною активністю 1,11 Кі.

2. .н.п. Концепція радіаційного захисту населення

Радіаційний захист населення основується на наступних основних принципах:

—  принцип нормування — не перевищення припустимих меж індивідуальних доз опромінення громадян від усіх джерел іонізуючого випромінювання;

—  принцип обґрунтування — заборони усіх видів діяльності по використанню джерел іонізуючого випромінювання, при яких отримана для людини і суспільства користь не перевищує ризик можливої шкоди, заподіяного додатковим до природного радіаційного фону опроміненням;

— принцип оптимізації — підтримки на можливо низькому і досяжному рівні з обліком економічних і соціальних факторів індивідуальних доз опромінення і числа осіб, що опромінюються, при використанні будь-якого джерела іонізуючого випромінювання;

— принцип обережності — не повинні використовуватися технології, наслідку застосування яких для здоров'я суспільства і навколишнього середовища не відомі.

Радіаційний захист (безпека) — це стан захищеності сьогодення і майбутнього поколінь людей від шкідливого для їхнього здоров'я впливу іонізуючого випромінювання.

Основні заходи  радіаційного  захисту  включають:

— державне нормування опромінення дорослого і дитячого населення;

— ліцензування діяльності в області поводження з джерелами іонізуючого випромінювання;

— державний і суспільний контроль за забезпеченням радіаційної безпеки;

— вивчення ретроспективної і сучасної радіоекологічної обстановки, включаючи нагромадження радіонуклідів у харчовому ланцюжку «навколишнє середовище - тварини — люди» ;

— установлення категорії потенційної небезпеки радіаційного об'єкта;

— визначення ризикових пріоритетів, тобто виділення кола проблем, що вимагають першочергового рішення по обмеженню опромінення і зниженню захворюваності і смертності населення;

— прийняття нормативних актів в області забезпечення радіаційної безпеки населення;

— інформування населення про радіаційний ризик.

Узагальнення. Досліджуючи питання роботи підприємств Хмельницької області щодо виконання  Концепції  радіаційного захисту, можна спрогнозувати на скільки небезпечні ці виробництва для нашого населення.

Звичайно, підприємство, що завдає найбільшої шкоди навколишньому середовищу щодо радіаційного забруднення – це Хмельницька АЕС.

Контроль і правильне виконання всіх технологічних режимів роботи – тільки це дасть змогу максимально зменшити радіаційне навантаження на навколишнє середовище, а значить і на людину.

Література для самоосвіти: 5, 7, 8, 10.

Питання для самоконтролю:

1. Що є причиною постійного зростання радіаційного фону на планеті?

2. Який вклад в енергетику приносять атомні електростанції?

3. Дати коротку характеристику Хмельницької атомної електростанції.

4. Який реактор працює на Хмельницькій АЕС, чим він характерний?

5. Як здійснюється дозиметричний контроль в 30 км. Зоні Хмельницької АЕС?

6. Який стан щодо джерел випромінювання на інших підприємствах області?

7. Які є основні принципи радіаційного захисту населення?