4. Випадок 1. Попит збільшується, пропозиція — незмінна

 

Припустимо, зросли доходи. Попит на товари підвищеної споживчої цінності збільшиться, крива попиту D пере¬міститься вправо в положення D1, що спричинить дефіцит пропозиції. Тому ціна підвищиться від P* до P1, збільшуючи величину пропозиції від Q* до Q1.

Якщо доходи зменшуються, то простежується зворотний ефект: крива попиту D переміститься вліво, що викличе надлишок пропозиції, тому ринкова ціна зни¬зиться і ліквідує цей надлишок .

 

 

Вплив збільшення попиту на рівноважну ціну Вплив зменшення попиту на рівноважну ціну

 

Випадок 2. Пропозиція збільшується, попит — незмінний

 

Припустимо, витрати на виробництво товарів зменшуються. Це позитивно впливає на збільшення пропозиції. Крива пропозиції переміститься вправо в юження S1, що приведе до зниження рівноважної ціни від P* до P1 та збільшення ринкової рівноваги від Q* до Q1.

 

 

 

 

Вплив збільшення пропозиції на  рівноважну ціну.  Вплив зменшення пропозиції на рівноважну ціну.

 

 

 

Якщо витрати на виробництво товарів зростуть, то матиме місце зворотний ефект: крива пропозиції S переміститься вліво, рівноважна ціна підвищиться, а ринкова рівновага зменшиться.

Випадок 3. Попит і пропозиція збільшу¬ються (зменшуються) однаково

 

Якщо попит і пропозиція однаково збільшаться, то ціна залишається сталою (Р*), а ринкова рівновага зросте (Q*→Q1). Якщо ж попит і пропозиція однаково змен¬шаться, то рівноважна ціна не зміниться, а ринкова рівновага зменшиться.

Моделюючи різні зміни попиту й про¬позиції, можна визначити їх вплив на рівноважну ціну. Виникає запитання: які чинники, крім попиту й пропозиції, можуть вплинути на механізм установлення рівноважної ціни? Це здатна зробити дер¬жава, яка законодавчо запроваджує най¬нижчий чи найвищий рівень цін (міні¬мальну або максимальну ціну).

 

Вплив однакового збільшення (зменшення) попиту і пропозиції на рівноважну ціну

 

Максимальні та мінімальні ціни

Запровадження максимальних цін, або стелі цін, що відбу¬вається в законодавчому порядку, передбачає контроль за ви¬сокими цінами та доходами. Максимальні ціни можуть бути встановлені на різних рівнях відносно рівноважної ціни: вище, нижче та на рівні Р*. Тільки у випадку, коли вони встановлюються нижче рівня рівноважної ціни, їх дія є результативною. Ринковий механізм пни цьому не може реалізувати свої можливості щодо збалансування величин попиту й пропозиції, він втрачає розподільчу функцію. А дія законів попиту і пропозиції призупиняється.

 

 

Запровадження максимальної ціни.

Як бачимо з рисунка, при встановленні Рmах<Р* величина пропозиції змен¬шся від OQ* до OQ2, а величина попиту зростає від OQ* до OQ1. Утворюється хронічний дефіцит товару в розмірі O1Q2. Це сприяє появі чорного ринку та його надмірно високих цін (Рч.р). Адже завжди знайдеться певне коло людей, які купуватимуть товари за низькими контрольованими цінами і продаватимуть їх за високими чорноринковими. Існування чорного ринку буде можливим доти доки діятиме верхня межа ціни. Обсяги ж чорного ринку залежатимуть від того скільки людей погодиться виконувати роль покупців і продавців на ньому, не¬зважаючи на заборону та покарання.

Встановлення максимального обме¬ження ціни на рівні, нижчому за рівно¬важний, виправдовує себе лише в екст¬ремальних ситуаціях, коли виникає потреба забезпечити населення за доступни¬ми цінами хоча б мінімумом товарів. Даний крок супроводжується запроваджен¬ням карткової системи, тобто проводиться нормування з метою обмеження купівельної спроможності громадян. Нормування використовувалося в багатьох країнах світу під час або після війн, стихійних лих (землетруси, повені, посуха), коли мала місце нестача товарів першого вжитку (хліб, цукор, масло, м'ясо, бен¬зин тощо). Уряд розподіляв серед населення лімітовану кількість обмежених у пропозиції товарів через купони або талони і досягав за короткий час хоча б част¬кового розв'язання проблеми. Щодо адміністративно-командної економіки, то нормування є її характерною ознакою, що призводить до постійного дефіциту то¬варів та довгих черг у крамницях. Виграє той, хто скоріше дістанеться прилавка або обійде закон. Подібна система розподілу життєвих благ є неефективною.

Прикладами запровадження максимальної ціни можуть слугувати на сьогодні контроль за квартирною платою, обмеження процентних ставок, вартість квитків на концерти суперзірок. Так, висока квартирна плата в багатьох містах світу (Нью-Йорк, Бостон, Париж, Варшава) спонукає уряди захистити громадян із низькими доходами, а також розширити доступ до ринку житла бідним. Для цього держава запроваджує максимальні ціни, нижчі за рівноважні. Однак подібний захід лише ускладнює проблему, оскільки низька контрольована квартплата не покриває ви¬трат на утримання житла в належному стані та сплату високих податків за нього. Одночасно занепадає і нове будівництво. Подібна ситуація спостерігається і при обмеженні державою процентних ставок. Низькі процентні ставки не покривають витрат, пов'язаних із позичанням та ризиком несплати боргу, а тому просто не на¬даються і є недоступними для тих, хто їх потребує. Встановлення максимальних цін нижче рівня рівноважних не завжди пов'язане з політикою уряду. Таку ситуацію можемо спостерігати при реалізації відносно дешевих квитків на концерт суперзірок, що супроводжується довгими чергами їхніх шанувальників. А це забезпечує безплатну рекламу та стимулює розпродаж касет і компакт-дисків, що є основним доходом виконавців.

Запровадження в законодавчому порядку мінімальних цін обмежує право продавців реалізувати товари за нижчими ринковими цінами. Мінімальні ціни спрямовані здебільшого на забезпечення певного рівня життя і визначають мінімальні (найменші) пенсії, стипендії, зарплату тощо. Крім цього, більшість державних програм, які регулюють ціни й доходи фермерів у сільському господарстві, базуються на концепції застосування мінімальних цін, вищих за рівноважні. Різниця між мінімальними і рівноважними цінами виплачюється фермерам у вигляді субсидій.

 

    

Запровадження мінімальної ціни Мінімальна зарплата на ринку праці

 

Мінімальна ціна може бути встановлена вище, нижче або на рівні Р*. Лише у випадку, коли Pmin>P*, обмеження ціни є результативним. Результатом обмеження є хронічний надлишок величини пропозиції, або нестача величини попиту (Q1Q2), що не може бути усунений ціновим механізмом, який втрачає свою розподільчу функцію. Тому виробництво стає невигідним, воно скорочується, а відтак скорочуються операції купівлі-продажу (від OQ* до OQ2).

Показовим прикладом запровадження мінімальної ціни є ринок праці, де на основі попиту на працю і пропозиції праці встановлюється ціна праці — заробітна плата.

Законодавче встановлення мінімальної зарплати, вищої за рівноважну, приво¬дить до надлишку величини пропозиції праці порівняно з її попитом, тобто до по¬яви безробітних. Серед безробітних (Q1Q2) є і ті, хто працював, але за даного обме¬ження є звільненим (Q2Q*) і ті, хто не працював, але за даного обмеження виявив бажання працювати (Q1Q*). Чи можуть безробітні знайти роботу? Так, але для цього вони мають порушити закон, щоб нелегально влаштуватися за оплату Р1 яка значно нижча за прожитковий рівень. У даній ситуації виграють ті, хто зали¬шився на роботі (ОQ2) і отримує високу мінімальну зарплату.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття попиту та пропозиції?

2. Що означає функція попиту та функція пропозиції і як вони зображуються?

3. Які фактори впливають на попит та пропозицію?

4. У чому полягає різниця між зміною попиту та пропозиції ?

5. Поясніть, у чому полягає ефект взаємодії попиту та пропозиції?

6. За яких умов ринок досягає рівноваги?

7. Дайте характеристику рівноважної ціни, приведіть приклад з практики.