Розділи

13. Організаційна структура економіки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура організаційно-правових форм господарювання.

Співвідношення, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами економіки та її зв’язки із зовнішнім світом, відображає структура національної економіки (СНЕ). Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на рівні НЕ виділяють такі види структурних співвідношень: соціальна структура (СС), організаційна структура (ОС), відтворювальна структура (ВС), регіональна структура (РС), структура видів економічної діяльності (СВЕД) і структура зовнішньої торгівлі (СЗТ).

Ринкова організація НЕ відображається у пропорціях між інституційними секторами (секторна структура), показниками концентрації виробництва (структура бізнесу), співвідношенням організаційно-правових форм господарювання у підприємницькому секторі.

В узагальненому виді ринкова економіка може бути зображена у вигляді інституційних секторів, взаємодія між якими характеризує найважливіші економічні пропорції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів між виробництвом товарів і послуг, між реальним і фінансовим секторами тощо.

Методологічна основа секторного поділу – система національних рахунків (СНР). Відповідно до неї виділяють 5 секторів: 1) нефінансові корпорації (підприємства всіх форм власності, діяльність яких орієнтована на виробництво і реалізацію товарів та нефінансових послуг з метою отримання прибутку); 2) фінансові корпорації (підприємства, зайняті на фінансовому ринку); 3) сектор загального державного управління (органи державного управління та некомерційні організації всіх рівнів, що виробляють і надають безкоштовні чи пільгові послуги індивідуального характеру і сфері освіти, охорони здоров'я, інші); 4) сектор домогосподарств (сукупність фізичних осіб як споживачів, рахунки яких неможливо відокремити від рахунків самого д/г ані юридично, ані економічно) –дрібні промислові виробництва, підсобне с/г, індивідуальне будівництво, тощо; 5) некомерційні організації, що обслуговують д/г (створені окремими д/г інституційні одиниці для забезпечення власних інтересів;

Відповідно до чисельності працівників та обсягів господарського обороту підприємства можуть відноситися до категорії малих, середніх чи великих підприємств.

Організаційно-правова форма господарювання (ОПФГ) – це комплекс юридичних, правових і господарчих норм, що визначають характер, умови і способи формування відносин між власниками підприємства, а також між підприємством і зовнішніми по відношенню до нього суб’єктами господарської діяльності та органами державної влади. Законодавство У. визначає приблизно 40 ОПФГ: перерах. Кількість підприємств окремої ОПФГ в У. складає: ТОВ – 29,6%, ПП – 23%.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86  Наверх ↑

Кращі книги