Розділи

38.  Власність в системі розподілу перерозподілу ресурсів і доходів.

Власність — складна і багатогранна категорія, яка вира­жає всю сукупність суспільних відносин — економічних, соціальних, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в еко­номічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну структу­ру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.

Виражаючи найглибинніші зв'язки і взаємозалежності, власність, таким чином, розкриває сутність соціально-еко­номічного буття суспільства.

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і мож­ливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопиченням наукових знань уявлення про власність змінювалось, ставало обсяговішим і змістовнішим.

Головною характеристикою власності є не річ і не відно­шення людей до речей, а те, ким і як привласнюється річ, як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей. Відповід­но власність виражає відносини між людьми з приводу при­власнення речей.

Певна річ стає власністю, тобто економіч­ною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.

Привласнення — процес, що виникає у результаті по­єднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкрет­но-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відно­шення суб'єкта до певних речей як до власних. Привлас­нення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої фор­ми власності та її видів.

39 Податково-бюджетний механізм перерозподілу ресурсів і доходів.

Здатність держави виконувати свої функції залежить від доходів, які перебувають в її розпорядженні. Ці доходи нагромаджуються в бюджеті та використовуються для подальшого перерозподілу.

Джерелами формування доходів держави можуть бути, по-перше, власні доходи держави, які вона отримує від виробничої та іншої діяльності або у вигляді платежів за ресурси і майно, які належать державі; по-друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи зі своїх доходів.

Застосування податків у демократичному суспільстві має сенс і виправдання, якщо вони через розподільчий механізм державного бюджету здатні задовольняти попит платників податку на суспільні блага і відбивають загальновизнані принципи справедливості перерозподілу доходів. Бажаними характеристиками податкової системи слід вважати такі. 1. Економічна ефективність: податкова система не повинна суперечити ефективному розподілу ресурсів. 2. Адміністративна простота: адміністративна система має бути простою і відносно недорогого у застосуванні.  3. Гнучкість: податкова система повинна мати  здатність швидко реагувати (іноді автоматично) на зміни економічних умов. 4. Політична відповідальність: податкова система має бути побудована в такий спосіб, аби переконати людей у тому, що вони сплачують податки для того, щоб політична система була в змозі більш точно відображати їхні інтереси. 5. Справедливість: податкова система має бути справедливою стосовно різних індивідів.

 Через державні фінанси перерозподіляється значна частина ВВП: в Японії, Росії та Україні - приблизно 1/3; у Франції та Нідерландах - приблизно 1/2; у Швеції - понад 2/3.

Бюджет є центральною ланкою фінансової та бюджетної системи країни, тому від того, наскільки ефективно організовані процеси його формування та виконання, залежить стійкість національної економіки.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86  Наверх ↑

Кращі книги