Розділи

Тема 14. Числівник.

Числівник — це повнозначна змінна частина мови, що позначає абстрактне число, кількість однорідних предметів, кількість частин від цілого або місце предмета в ряду однорідних при лічбі. Числівники відповідають на питання скільки? котрий? котра? котре? Напр.: нуль, кілька, дві сьомих, четверо, тисяча шістсот п’ятдесят четвертий, дванадцята, двадцять восьме.

Уся складна система числівників базується на невеликій кількості непохідних числових назв, до яких належать назви чисел першого десятка — один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять та ще шість числових назв — нуль, сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд. Усі інші числівники утворені за допомогою цих шістнадцяти слів.

Лише невелика група неозначено-кількісних числівників має інші корені. Числівники належать до основного словникового фонду мови.

Систему числівників українська мова в основному успадкувала від давньоруської, однак для одиниць вищого розряду давньоруська мова мала свої назви: 10 000 — тьма, 100 000 — легіон, 1000 000 — леодр, 10 000 000 — ворон, 100 000 000 — колода.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

Кількісні числівники

Ці числівники означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів. Числівники, що означають кількість предметів, уживаються при іменниках. Коли числівник виражає абстрактно-математичну кількість, він уживається без означуваного слова.

Кількісні числівники поділяються на

 власне кількісні;

 збірні;

 дробові;

 неозначено-кількісні.

1. До власне кількісних числівників належить насамперед 40 числових назв, оформлених як окремі слова. Це назви чисел від одного до десяти, назви чисел, кратних десяти, до ста, назви чисел, кратних ста, — до тисячі, мільйон, мільярд — і нуль. Комбінуючи ці сорок слів можна назвати всі інші кількісні поняття.

2. Збірні числівники творяться від основ кількісних числівників, що позначають цілі числа у межах двох десятків та числівника тридцять. Вони означають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле і доповнюють систему власне кількісних числівників синонімічними назвами.

До збірних числівників належать такі слова; двоє (двійко), трос (трійко), четверо (четвірко), п'ятеро (п'ятірко), шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирнадцятеро, п'ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімнадцятеро, дев'ятнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро.

Крім цих числівників до збірних можна віднести числівники обоє, обидва, обидві.

Збірні числівники не можуть бути компонентом складених кількісних числівників. Таким чином, сполучення типу сто дванадцятеро тощо не є

Іноді збірні числівники утворюються за допомогою суфіксів -ко, -счко- (двійко, двоєчко, трійко, троєчко та ін.).

При відмінюванні всі збірні числівники мають форми відповідних кількісних числівників.

Збірні числівники обидва, обидві, обоє при відмінюванні мають форми:

Н. обидва обидві обоє

Р. обох

Д. обом

3. як Н. або Р.

О. обома

М. (на) обох

3. Дробові числівники служать для вираження тієї чи іншої кількості частин від цілого. З синтаксичного погляду вони становлять сполучення кількісних числівників з порядковими, за винятком невеликої кількості простих і складних числівників, що виражають дробові поняття іншими засобами (пів, півтора, третина, чверть).

4. До неозначено-кількісних числівників належить невелика група слів, що позначають точно не визначену кількість: мало, чимало, багато, небагато, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять. Вони не становлять цілісної системи, як числівники означено-кількісні.

Слова багато, небагато, мало, чимало можуть сполучатися і з абстрактними та речовинними іменниками, які з означено-кількісними числівниками не вживаються. Крім того, вони можуть виступати і в ролі прислівників, коли вживаються при дієсловах як обставини.

У ролі неозначено-кількісних числівників можуть виступати і такі іменники, як безліч, сила, тьма, прислівники достатньо, досить, коли вони керують іменником у родовому відмінку.

Порядкові числівники

Ці числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних.

Порядкові числівники утворюються від основ кількісних числівників за допомогою закінчень -ш, -а, -е прикметників твердої групи без особливого суфікса при ствердінні кінцевого приголосного основи.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52  Наверх ↑

Кращі книги