14.3. Критерії ефективності організа­ційної діяльності

Вибір точних економічних критеріїв, що дозволяють оцінити результати діяльності організацій і порівняти організації між собою, –  це вкрай складне завдання. Теорія і практика менеджменту досі не створили єдиної і цілісної методології оцінки організаційної ефективності.

Зокрема, досить тривалий час у якості критерію ефективності використовувався  критерій прибутковості як найбільш простий. Однак досить багато організацій не є прибутковими і тим не менш займають свою нішу на ринку. Значно ближчим до істини є цільовий підхід, який враховує, що кожна організація є цілеспрямованою системою, головною метою її є досягнення заздалегідь визначених цілей. Тому при оцінюванні організаційної ефективності необхідно говорити про низку параметрів ефективності, які відображають міру (ступінь) наближення організації до бажаного стану.

Параметри ефективності – це  найважливіші параметри функціонування системи, що дозволяють оцінити якість вирішення проблеми і досягнення поставлених перед системою цілей. Вони вказують, наскільки  реальний стан системи відповідає уявленню про те, якою вона має бути у спроектованих умовах діяльності. При виборі складу параметрів ефективності враховують те, заради чого створена система, тому для економічної організації параметрами ефективності можуть бути: вартість і (чи) тривалість створення; доход, прибуток (збитки) за фіксований період тощо.  Для некомерційної організації важливо оцінити, якою мірою її діяльність дозволяє вирішити наявну проблему (забезпечити належний рівень освіти, охорони здоров’я тощо).

Таким чином, формування критеріїв ефективності організації залежить від того, з якою метою вона створюється. В залежності від кількості параметрів оптимізації говорять про монокритеріальний і полікритеріальний підхід [53, c.262]. При монокритеріальному підході оптимізують (максимізують чи мінімізують) один з параметрів ефективності (наприклад, прибуток). При полікритеріальному підході  здійснюється оптимізація декількох параметрів ефективності. Така оптимізація передбачає, що деякі із визначених параметрів можуть бути на прийнятному рівні (не нижче певної величини), зате інші повинні прямувати до максимуму чи мінімуму (наприклад, максимально можлива частка ринку за наявних техніко-технологічних умов і прийнятного рівня рентабельності). Полікритеріальним підходом мають керуватися менеджери для того, щоб підтримувати усі підсистеми організації на такому рівні, який би забезпечував її життєдіяльність. Проте застосування такого підходу вимагає від менеджерів розуміння особливостей здійснення конкретного бізнесу для чіткого розмежування головних і другорядних чинників, які впливають на його перебіг (стан). Це потрібно для того, щоб врахувати важливість того чи іншого часткового критерію для забезпечення такого функціонування організації, яке б давало можливість досягти визначених цілей.

Полікритеріальний підхід може бути реалізованим через розрахунки різних комплексних критеріїв.

Адитивний критерій (А) формується діленням на число показників ефективності (n) суми добутків окремих показників на коефіцієнти вагомості відповідних параметрів

 ;

де А – адитивний критерій ефективності; і = 1, 2 ….n – кількість часткових (окремих) показників ефективності;  – вагомість і-того параметра ефективності, яка може досить суттєво змінюватись в залежності від цілей організації та умов, в яких вона функціонує (сума їх дорівнює одиниці); bі – експертна оцінка  і-того параметра ефективності за бальною системою.

Мультиплікативний критерій (М)  розраховують множенням добутків окремих показників на коефіцієнти вагомості відповідних параметрів.

Недоліком критеріїв обох типів є те, що сам спосіб розрахунку передбачає можливість компенсувати низький рівень одних параметрів за рахунок надлишку інших. Навіть у теоретичному плані це невірно, тому що різні характеристики системи  непорівнянні між собою. У реальному ж житті такий підхід може бути використаним лише у деяких часткових розрахунках (наприклад, для оцінки рейтингу менеджера (працівника) чи стану організації праці у тому чи іншому підрозділі підприємства). Його використання для опису стану всієї організації є некоректним.  Крім того, коефіцієнти вагомості визначаються, як правило, експертним шляхом, що знижує об'єктивність оцінки.

Інший підхід до формування критеріїв полягає в тому, що одну частину параметрів ефекту (які потрібно поліпшити) відносять до чисельника, а іншу частину параметрів (які треба зменшити) – до знаменника. Головним недоліком цього підходу є те, що, зменшуючи знаменник, при незначній величині чисельника, можна забезпечити велике значення критерію. Тому такого роду критерій може бути застосований з використанням обмежень або на величину критерію, або на величину чисельника чи знаменника. Найбільш відомим з цього типу критеріїв є критерій «ефект/витрати».

Ще один підхід полягає в тому, що один з параметрів ефективності  максимізують чи мінімізують, а на інші накладають обмеження. У науковій літературі найчастіше рекомендується використовувати наступні поєднання критеріїв та обмежень [53, c.263-264]:

- максимізувати прибуток (П) (чи інший параметр ефективності) при заданих обмеженнях на обсяг витрат (3з) і рівень ризику (Рз):

тах  Пі  при 3і  £ Зз  ,  Рі £ Рз;

де: і  — номер варіанта;

- мінімізувати обсяг витрат (Зз) при заданих обмеженнях на прибуток (Пз) і рівень ризику (Рз):

min Зі  при Пі  ³ Пз  ,  Рі £ Рз;

- мінімізувати рівень ризику (Рз) при заданих обмеженнях на прибуток (Пз)  і обсяг витрат (Зз)

min  Рі  при 3і  £ Зз  ,  Пі  ³ Пз .

Загалом система критеріїв, якими оцінюється ефективність діяльності організації, може бути згрупована наступним чином (табл. 14.1).

Таблиця 14.1 Критерії оцінки ефективності діяльності організації

Ознака класифікації

Зміст показника

Кількісні показники

Загальні критерії ефективності

1. Темпи зростання загальних результатів  діяльності (обсягів виробництва та реалізації продукції, суми валового прибутку, частки ринку)

2. Рівень загальної рентабельності

3. Коефіцієнт фінансової стійкості

4. Коефіцієнт платоспроможності

5. Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції

Часткові критерії ефективності

Показники ефективності використання трудових ресурсів

1.Темпи зростання продуктивності праці

2. Коефіцієнт співвідношення темпів росту продуктивності праці і темпів росту заробітної плати

3.Частка приросту обсягу виробництва в результаті росту продуктивності праці

Показники ефективності використання матеріально-технічних ресурсів

1. Фондовіддача

2. Коефіцієнт обігу оборотних коштів

3. Коефіцієнт співвідношення приросту товарної продукції до приросту обігових коштів

4. Матеріаломісткість продукції

Якісні показники

1. Підвищення  рівня якості продукції та послуг

2. Стабільність персоналу організації

3. Поліпшення умов праці персоналу

Якщо заглибитися у економічну сутність вказаних критеріїв, то можна помітити, що майже всі вони спрямовані на оцінювання внутрішнього середовища організації. Але ж успіхи економічної організації завжди вимірювалися збільшенням обсягів її діяльності, що залежить не лише від здатності фірми раціонально використовувати наявні ресурси, але і від її поведінки у зовнішньому оточенні. Ефективна організація спроможна змінювати його на свою користь. Водночас зовнішнє середовище створює умови, що можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для організації, тому необхідно говорити і про критерії глобальної ефективності економіки. Вони показують, яким чином функціонування економічної системи (більшою мірою національної, але за умов її взаємодії зі світовою) впливає на діяльність фірм. Наприклад, незначна присутність іноземних інвесторів в Україні наприкінці 90-х років ХХ ст. (незважаючи на досить високу привабливість ринку) значною мірою обумовлена несприятливим інвестиційним кліматом, який сформувався внаслідок нестабільності законів, корумпованості чиновництва, складними і незрозумілими для західних підприємців “правилами гри”. Отже, оцінка організаційної ефективності має здійснюватися з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх аспектів її діяльності.

Однак здатність організації впливати на стан зовнішнього середовища здебільшого не може бути чітко визначена (крім таких загальних критеріїв, як частка ринку), тому методологія оцінки організаційної ефективності в основному зосереджується на оцінці показників внутрішньої ефективності і, зокрема, ефективності системи менеджменту.