Розділи

Тема 5.5. Інвентаризація, її види та порядок проведення

Інвентаризація — це перевірка і документальне підтвердження наявності та стану, оцінки ак­тивів та зобов'язань підприєм­ства. Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов'язкового до­повнення до поточної документації господар­ських операцій всіх підприємств.

В Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р., №998-ХІУ відмічено, що інвентаризація проводиться з метою за­безпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно з Інструкцією по інвентариза­ції основних засобів, нематеріальних активів, то­варно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків № 69, основними завдан­нями інвентаризації є:

· виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-ма­теріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обся­гів незавершеного виробництва в натурі;

· установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наяв­ності з даними бухгалтерського обліку;

· виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матері­альних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

· перевірка дотримання умов та порядку збере­ження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації ос­новних фондів;

· перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цін­них паперів і фінансових вкладень, сум гро­шей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської забор­гованості, незавершеного виробництва, вит­рат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Чинна на сьогодні Інструкція по інвентариза­ції основних засобів, нематеріальних активів, то­варно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків № 69 встановлює єди­ні для всіх суб'єктів господарювання правила проведення інвентаризації.

Згідно з цією Інструкцією, відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприєм­ства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'­язковим. Головний бухгалтер або особа, юридична чи фізична, відповідальна за ведення бухгалтер­ського обліку, має забезпечити дотримання норм законодавства та правил її проведення. Матеріали інвентаризації і рішення інвентаризаційної комісії щодо регулювання розходжень затверджуються ке­рівником підприємства із включенням результатів у звіт за період, в якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт, та викладаються у примітках до фінансової звітності.

До переліку умов, які повинен створити ке­рівник для результативного проведення інвента­ризації, можна зарахувати:

- обмеження на період інвентаризації кількості прибутково-витратних операцій, які проводяться на об'єкті інвентари­зації;

- надання в розпорядження комісії необхід­ної техніки та відповідних працівників для про­ведення підготовчих робіт (групування, сорту­вання, переміщення, укладання, обмірювання, переважування ТМЦ).

Для проведення інвентаризаційної роботи пись­мовим наказом керівника на підприємстві створю­ється постійно діюча інвентаризаційна комісія у складі керівника структурного підрозділу, головного бухгалтера (старшого бухгал­тера на правах головного) або його заступника (якщо таких немає - іншого працівника бухгалте­рії). До складу комісії доцільно було б включати фахівців, добре обізнаних зі складськими справами (технологіями зберігання ТМЦ), інженерне-тех­нічних працівників, здатних дати оцінку технічного стану засобу (об'єкта основних фондів), економіс­тів та рахівників, спеціалістів з маркетингу (які добре знають облікову справу і можуть скласти ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очо­лює керівник підприємства або його заступник (го­ловний інженер).

Під час створення інвентаризаційної комісії керівникові слід пам'ятати, що до завдань, які ставляться пе­ред її членами, належить оцінка активів та зо­бов'язань підприємства. А це:

1) визначення ринко­вої вартості будь-якого облікового об'єкта;

2) виз­начення технічного стану основних засобів та прийняття рішення про доцільність їх подальшо­го використання; визначення потреби в прове­денні ремонтів технічних засобів та ефективності проведення незакінчених .ремонтів;

3) аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства та знаходження шляхів прискорен­ня розрахунків;

4) здійснення оцінки первинної вартості інвестицій та їх оцінка на дату балансу тощо.

Вирішувати такі завдання під силу спеціа­лістам високої кваліфікації, які вільно й легко орієнтуються в області придбання та викорис­тання активів підприємства, обліку та контролю за цими активами, вміють і хочуть діяти на пози­тивний результат і далеку перспективу.

Згідно з чинним законодавством, інвентари­заційна комісія несе всі види відповідальності, як перед законами України, так і перед керівни­ком підприємства:

· за несвоєчасність і недодержання порядку проведення інвентаризації, визначеного письмовим розпорядженням (наказом) керів­ника підприємства і врегульованого чинним законодавством України;

· за неповну і неточну інформацію, внесену в інвентаризаційні описи та в інші інвентари­заційні документи;

· за невідповідність внесених до описів відміт­них ознак ТМЦ (тип, сорт, марка, розмір), за якими визначають їх ціну; .

· за неправильне і неточне, несвоєчасне офор­млення інвентаризаційних документів, що не відповідає встановленому на підприємстві порядку.

Керівник підприємства має право розпустити комісію, накласти на її членів адміністративні або матеріальні покарання, а в разі встановлення фактів подання навмисне неправдивої інформа­ції, в результаті чого підприємству було завдано значних збитків, звернутися до органів правосуд­дя. Інструкція №69 досить повно перелічує права та обов'язки, визначає завдання, які покладають­ся на інвентаризаційну комісію. При цьому робоча комісія завжди підзвітна постійно діючій, зобов'­язана безумовно виконувати її вказівки і розпоря­дження.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

- проводять профілактичну роботу з забезпе­чення збереження цінностей, заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з цього питання;

- організовують проведення інвентаризацій і здійснюють інструктаж членів робочих інвен­таризаційних комісій;

- здійснюють контрольні перевірки правиль­ності проведення інвентаризацій, а також ви­біркові інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки в міжінвентаризаційний період.

Робочі інвентаризаційні комісії:

— здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних па­перів та інших грошових документів і неза­вершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;

— разом із бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентариза­ції і розробляють пропозиції щодо заліку не­стач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного , убутку;

— вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку та контролю за їх зберіганням, а також реалі­зації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;

— несуть відповідальність за своєчасність і до­держання порядку проведення інвентариза­цій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвен­таризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, гро­шових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;

— оформляють протокол із зазначенням у ньо­му стану складського господарства, результа­тів інвентаризації і висновків щодо них, про­позицій про залік нестач та лишків за пере­сортицею, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазна­ченням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Інвентаризації можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від періодичності проведення інвен­таризації бувають планові і раптові. Планові ін­вентаризації готуються заздалегідь, і їх основним завданням є не стільки встановлення фактів не­достач (лишків), а радше вивчення загального стану справ щодо відповідності оперативного об­ліку встановленому обліковою політикою під­приємства та документальне оформлення господарських операцій з того чи іншого питання.

Підготовка до планової інвентаризації включає групування за назвою, сортування за сортами і розкладку за групами товарно-матеріальних цінностей для зручного підрахунку, вимірювання, переважування, їх розташу­вання в складських приміщеннях для зберігання і подальшої переробки, оформлення реєстру при­бутково-витратних накладних, товарних, касо­вих та інших звітів.

Раптові інвентаризації проводяться без попе­редньої підготовки. Головним завданням таких інвентаризацій є встановлення всяких порушень майбутньому та осіб, які допускають ці порушення, розробка та здійснення заходів по недопущенню таких порушень у майбутньому.

Залежно від повноти охоплення об'єкта ін­вентаризації поділяються на повні й часткові. Повна інвентаризація передбачає перевірку акти­вів і зобов'язань, під час якої перевіряються і до­кументально підтверджуються їх наявність, виз­начається їх стан (придатність чи непридатність до подальшого використання). У разі прийняття рішення про ліквідацію підінвентарного об'єкта проводиться оцінка залишкової (реалізаційної) вартості. Як правило, це річна інвентаризація, яка проводиться перед складанням річної бухгалтерської звітності.

Часткова інвентаризація охоплює якусь части­ну засобів чи зобов'язань. Часткова інвентариза­ція проводиться для забезпечення точності облі­кових або звітних даних з метою посилення бо­ротьби із втратами і зміцнення фінансової дис­ципліни.

Залежно від способу проведення інвентариза­ції бувають суцільними, вибірковими і контрольни­ми.

Суцільна інвентаризація може здійснюватись як при повній, так і при частковій її формі, і пе­редбачає інвентаризацію всіх без винятку об'єк­тів.

Вибіркова охоплює фактичною перевіркою тільки окремі назви цінностей І доцільна в тих випадках, коли на складі порівняно недавно (не більше двох місяців) проводилась повна інвента­ризація. .

Контрольна інвентаризація є різновидністю вибіркової. Вона проводиться в період повної, суцільної інвентаризації цінностей або відразу після її закінчення і, як правило, повинна охоп­лювати не менше 10-ти відсотків від загальної кількості назв (бажано найбільш цінних), внесе­них до опису.

Усі вишеперелічені види інвентаризацій (крім повної і суцільної) мають однакове (рівноцінне) значення, і на практиці жодній із них не потрібно віддавати перевагу. А досвід підказує, що такими видами інвентаризації в переважній більшості випадків користуються контролюючі органи та аудитори.

Суттєвим моментом при проведенні таких інвентаризацій є забезпечення раптовості (інакше ефект від неї зводиться нанівець) для того, щоб не дати можливості матеріально відповідальним особам до неї підготуватись і приховати нестачі або лишки. Необхідний також ретельний добір досвідчених і компетентних, чесних і порядних фахівців при створенні комісії, додержання по­слідовності контролю і правил підрахунку (пере­важування, перемірювання тощо) цінностей при її проведенні, правильне і своєчасне оформлення необхідних документів.

Відповідно до чинного законодавства, інвен­таризації бувають обов'язкові і добровільні.

Проведення інвентаризації є обов'язковим у випадках:

· передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного під­приємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, а також в ін­ших випадках, передбачених законодавством. Проводиться на 1-ше число місяця, в якому здійснюється оцінка майна, що приватизу­ється, корпоратизується чи передається в оренду;

· складання річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів — один раз на п'ять ро­ків. Особливо актуальною річна інвентариза­ція стає в умовах ринку, оскільки деякою мі­рою підвищує рівень довіри інвесторів до того чи іншого підприємства. Вирішуючи пи­тання проведення річної інвентаризації, ке­рівник підприємства виходить із того, що вона може не проводитися тільки в тих місцях зберігання і виробництва (переробки) ТМЦ, де вона проводилась не раніше, ніж 1 жовтня звітного року;

· зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);

· встановлення фактів крадіжок або зловжи­вань, псування цінностей (на день встанов­лення таких фактів);

· при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення інвентаризації обов'язково у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за ви­могою хоча б одного члена колективу (брига­ди);

· у разі одержання відмови постачальника за­довольнити претензію щодо недовантаження товарів або при одержанні від покупця пре­тензії щодо недовантаження товарів прово­диться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії;

· припису судово-слідчих органів, у перший після отримання припису день, якщо пізні­ший строк не зазначений в самому приписі;

· виникнення техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ); ;

· передачі підприємств та їх структурних під­розділів (на дату передачі). Рішення про пере­дачу оформляється відповідно до постанови уряду про порядок передачі підприємств, ор­ганізацій. Для передачі складається переда­вальний баланс. Слід враховувати те, що ін­вентаризація може не проводитися у разі пе­редачі підприємств та їх структурних підроз­ділів в межах одного органу, до сфери управ­ління якого належать ці підприємства, за зго­дою сторони, яка приймає це підприємство);

· у разі ліквідації підприємства — на дату, вка­зану в рішенні про ліквідацію підприємства. Дуже важливим моментом при проведенні обов'язкової інвентаризації є те, що інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, облік яких ведеться на позабалансових рахунках. При цьому один примір­ник належно оформлених документів надсилається .власнику цього майна.

Добровільна інвентаризація проводиться у випадках, коли на те виникає необхідність. Час і об'єкти інвентаризації визначає керівник під­приємства своїм письмовим розпорядженням.

Методи проведення інвентаризації наступні.

Метод безперервної (перманентної) інвентари­зації, який полягає в тому, що інвентаризацію на підприємстві проводять безперервно протягом усього року. Для її проведення необхідно визна­чити номенклатуру товарно-матеріальних. цін­ностей, з тим щоб протягом року всі цінності були проінвеитаризовані. Це дає змогу не тільки здійснювати систематичний контроль за наяв­ністю, зберіганням і використанням цінностей на складах, а й виявляти недоліки та помилки в їх аналітичному (кількісному) обліку.

Заслуговує на увагу так званий книжний метод інвентаризації. При цьому методі проведення ін­вентаризації цінностей на складах передбачає застосування спеціальних книг, побудованих за принципом оборотних відомостей, де друкар­ським способом зазначено орієнтовну (сталу) но­менклатуру цінностей.

Комісії залишається порахувати ТМЦ та проставити кількість та ціни у цій книзі. Такий метод проведення інвентаризації особливо ефективний для спеціалізова­них складів із постійною номенклатурою цінностей. Під час першої інвентаризації цінностей у цих .відомостях відображають наявність ціннос­тей звичайним способом, а при подальших на вкладках тільки зазначають їх вартість та кіль­кість.

Не менш цікавою є інвентаризація за методом викорис­тання партіонних та книжних карток. У разі ви­користання такого методу члени комісії добира­ють цінності у порядку, зручному для перевірки, і водночас комісія заповнює на ці цінності ін­вентарні ярлики, де зазначають назву цінностей, їхні номенклатурні номери, коди та інші реквізити. Потім ці ярлики використовують для складання описів.

Ярлики заповнюються в одному примір­нику і після складання описів зберігаються ра­зом із цінностями. На зворотному боці форми передбачена таблиця, в якій відображається рух товарно-матеріальних цінностей під час інвентари­зації. Як бачимо, такий метод проведення ін­вентаризації дозволяє не припиняти роботу складів на момент проведення інвентаризації, що актуально для підприємств з безперервним виробничим циклом.

Серед комп'ютерних методів проведення ін­вентаризації особливо цікавим є метод маркування, за яким на початку інвентаризації матеріально відпові­дальні особи за даними маркування на тарі проставляють кількість і ціну того чи іншого виду цінностей. Після чого інвентаризаційна комісія перевіряє нанесену інформацію про цін­ності в натурі, порівнюючи ці дані з даними маркування.

Наразі, як би не було механізовано й автома­тизовано процес інвентаризації, традиційні способи - обмірювання, перерахунок та переважування - завжди залишаться необхідни­ми і незамінними процедурами при її проведен­ні.

На сьогодні затверджено зовсім мало форм, необхідних для оформлення ре­зультатів інвентаризації. Тому багато форм товариству довелося запозичити із минулого (форми, які були затверджені Мінстатом СРСР), дещо мо­дернізувавши їх, де це потрібно, з метою прис­тосування їх до вимог українського законодав­ства.

Таблиця 1. Перелік форм первинних документів, що оформляються під час проведення повної інвентаризації

№ пп

Повна назва документа

Строк зберігання

К-сть примірн.

Примітка

1

Наказ на проведення інвентаризації

Зр.

1

1. 2

Розписка

3р.

За потребою

2. 3

Інвентарний ярлик

Зр.

За кільк. груп. ТМЦ

3. 4

Картка № складського обліку матеріалів

3 р.

1

Типова формаМ-12

4. 5

Інвентаризаційний опис основних фондів

3р.

1

5. 6

Акт на списання основних засобів

Зр.

3

Тип. Ф. 03-3

6. 7

Порівняльна відомість результату інвентаризації основних засобів

3р.

1

7. 8

Акт інвентаризації товарів відвантажених

Зр.

1

8. 9

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних ціннос­тей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання

Зр.

2

9. 10

Акт інвентаризації матеріалів і товарів, що перебувають у дорозі

3р.

1

10. 11

Акт інвентаризації незакінчених ремонтів основних засобів

3р.

1

11. 12

Акт інвентаризації витрат майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат і платежів

3р.

1

12. 13

Акт інвентаризації наявності грошових коштів, цінних паперів та інших цінностей, сцо зберігаються в касі підприємства

Зр.

2

13. 14

Інвентаризаційний опис бланків суворої звітності

'Зр.

2

14. 15

Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами

3р.

1

15. 16

Довідка про дебіторську і кредиторську заборгова­ність, щодо якої термін позовної давності минув

3р.

1

16. 17

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей

3р.

1

Тип. Ф. М-21

17. 21

Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів

3р.

3

Тип. ф. МШ-5, МШ-8

18. 22

Акт на списання тари і тарних матеріалів

Зр.

3

19. 23

Звіряльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ...

Зр.

1

20. 24

Відомість контрольної перевірки руху окремих видів матеріальних цінностей відповідно до первинних бухгалтерських документів

3р.

1

21. 25

Відомість результатів інвентаризації (додаток №3)

3р.

1

Інструкція №69

22. 26

Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей

(додаток №1)

3р.

1

Інструкція №69

23. 27

Книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій (додаток №2)

Зр.

1

Інструкція №69

24. 28 ,

Журнал реєстрації інвентарних ярликів

3р.

1

25. 29

Протокол засідання інвентаризаційної комісії з підбиття підсумків інвентаризації

3р.

1

Очевидним є те, що при частковій інвентари­зації оформляються тільки ті документи, які сто­суються окремо взятого об'єкта інвентаризації.

Останнім етапом інвентаризаційного проце­су є регулювання інвентаризаційних різниць та оформлення пропозицій щодо прийняття рішень за виявленими порушеннями (крадіжка­ми, недбалим ставленням до службових обов'яз­ків тощо).

Усі рішення комісія приймає на своєму засі­данні колегіально і заносить їх до протоколу. При підготовці пропозицій шодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія повинна керу­ватись законами України і, зокрема, Інструкцією №69.

Вона передбачає таке:

1. Перевищення вартості цінностей, що вия­вились, у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі під час пересортиці, відно­ситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господарської діяльності.

2. Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той же період, що перевіряється, та в однієї і тієї ж осо­би, яка перевіряється.

3. Органи державного управління, до відання яких належать підприємства, можуть установлю­вати порядок, коли такий залік може бути допу' щений стосовно однієї і тієї ж групи товарно-ма­теріальних цінностей, якщо цінності, що нале­жать до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (при від­пуску їх без розпакування тари).

4. У разі якщо під час заліку нестач з лишками при пересортиці вартість цінностей, шо вияви­лись у нестачі, більше вартості цінностей, що ви­явились у надлишку, різниця вартості має бути віднесена на винних осіб Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убут­ку з віднесенням їх на результати фінансово-гос­подарської діяльності. За такими сумовими різ­ницями в протоколах інвентаризаційної комісії мають бути наведені вичерпні пояснення при­чин, за якими різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Розходження фактичної наявності матеріаль­них цінностей та коштів з бухгалтерським й дани­ми, встановлені при проведенні інвентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством в такому порядку.

1) Основні засоби, ТМЦ, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилося у надлишку, підляга­ють оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності, з наступним встановленням причин виникнення над­лишку і винних у цьому осіб.

2) Убуток цінностей у межах затверджених .інорм списується за рішенням керівника підпри­ємства відповідно до витрат виробництва. Норми природного убутку можуть застосовуватись лише в разі виявлення фактичних нестач.

3) Понаднормові втрати і нестачі ТМЦ, включаючи готову продукцію, в тих випадкам, коли винуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки. У документах, якими оформляються списання втрат і понаднормові нестачі, мають бути зазначені вжиті заходи щодо недопущення таких нестач у майбутньому.

До протоколу заносяться всі виявлені факти порушень чинного законодавства, встановленого порядку зберіган­ня товарно-матеріальних цінностей, правил ве­дення обліку; встановлені нестачі, лишки, вияв­лені і доведені факти перевитрат, крадіжок май­на, грошових коштів тощо; розроблені та проголосовані заходи щодо порядку врегулювання виявлених розходжень за конкретними об'єктами інвентаризації (залік за рахунок пересортиці, списання за рахунок прибутків підприємства або віднесення на винних осіб); затверджені заходи щодо їх недопущення в майбутньому; вка­зуються прийняті види покарання конкретних фізичних осіб, причетних до цих порушень (зловживань); рішення про направлення матері­алів на винних у крадіжках і зловживаннях осіб (фізичних або юридичних) до судово-слідчих органів.

До протоколу додаються всі документи ін­вентаризації, а також відомість результатів ін­вентаризації, скла­дена бухгалтером на основі зданих до бухгалтерії матеріалів за проведеною інвентаризацією.

Матеріали інвентаризаційної комісії мають бути у 5-денний термін розглянуті і затверджені ке­рівником підприємства. Усі прийняті рішення наби­рають юридичної сили і стають обов'язковими для виконання всіма працівниками підприємства після затвердження протоколу засідання комісії керівни­ком підприємства.

Затверджені результати інвентаризації відобра­жаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року.

Порядок визначення розміру збитків від роз­крадання, нестачі, знищення- (псування) матері­альних цінностей регулюється Постановою КМ України від 22 січня 1996 р. №116 «Порядок виз­начення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», зі змінами від 27 серпня 1996 р., 20 січня 1997 року, 15 грудня 1997 р. (далі — Постанова КМ №116). Цей порядок не поширюється на дорогоцінні ме­тали, дорогоцінне каміння та валютні цінності.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, зни­щення (псування) матеріальних цінностей визна­чається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Мінстат відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз =[(Бв-А)хІінф.+ПДВ+Азб]х2,

де: Р з — розмір збитків (у грн);

Бв — балансова вартість на момент встанов­лення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у грн);

А — амортизаційні відрахування (у грн);

Іінф. — загальний індекс інфляції, який розра­ховується на підставі щомісяця визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість (в грн);

Азб — розмір акцизного збору (у грн).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприєм­ством для внутрішньовиробничих потреб, а та­кож вартість продукції, виробництво якої не за­кінчено, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по під­приємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виго­товлення вин, шампанського, коньяків обробле­них, спирту коньячного, соків спиртових та спиртних настоїв визнача­ється виходячи з оптової ціни підприємства-ви­робника з урахуванням акцизного збору (за вста­новленими ставками) та податку на додану вар­тість. До визначеної таким чином ціни застосову­ється коефіцієнт 3.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, зни­щення (псування) бланків цінних паперів та до­кументів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта: .

· 5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого-обліку або до вартості документів суворого облі­ку, встановленої законодавством;

· 50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначена номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодав­ством

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псу­вання) матеріальних цінностей, що підлягають, списанню на видатки у міру відпуску їх у вироб­ництво або експлуатацію та обліковуються лише у кількіс­ному .виразі, розмір збитків визначається виходя­чи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цін­ності, зменшених пропорційно фактичному зно­су, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

Збитки, завдані підприємству, установі, орга­нізації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, пе­ревезенням, доставкою, пересиланням, зберіган­ням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорого­цінних металів і дорогоцінного каміння, ювелір­них, побутових і промислових виробів та матеріа­лів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, шо містять дорогоцінні метали і дорого­цінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх втратах (крім втрат, шо сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, по­рушення спеціальних правил, інструкцій, визна­чаються у розмірах:

а) дорогоцінних металів — золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іри­дій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) — у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих, збитків;

б) дорогоцінного каміння, крім огранованого, — у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

в) огранованого дорогоцінного каміння, юве­лірних та побутових виробів, виготовлених з ви­користанням дорогоцінних металів і дорогоцін­ного каміння, — у потрійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлен­ня завданих збитків;

г) алмазних інструментів та алмазних порош­ків з природних алмазів — у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

д) іноземної валюти, а також платіжних доку­ментів та інших цінних паперів в іноземній валю­ті—у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартос­ті) зазначених валютних цінностей, перерахова­ній у валюту України за обмінним курсом Націо­нального банку України на день виявлення зав­даних збитків;

є) заборгованість працівників підприємства, установи, організації у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в інозем­ній валюті на службове відрядження або госпо­дарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, — стягу­ється у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вар­тості) зазначених валютних цінностей, перера­хованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашен­ня заборгованості.

Із сум, стягнутих відповідно до вищевикладених порядків, здійснюється відшкодування збит­ків, завданих підприємству, установі, організації, а залишок коштів перераховується до Державно­го бюджету України.

Задачі

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61  Наверх ↑

Кращі книги