Розділи

-Електронегативність.

Для характеристики віднос­ної здатності атомів певної сполуки набувати негативного заряду (відтягувати на себе електронну густину порівняно з атомами інших елементів тієї самої сполуки) користуються величиною електронегативності. За Р.Маллікеном, чисельно електронегативність атома дорівнює півсумі його енергії іонізації І і спорідненості до елек­трона А:

χ = 1/2 (І+А).

Оскільки значення спорідненості до електрона визначені для не­великої кількості елементів, на практиці використовують відносні значення електронегативності.

На рис.2 наведено значення електронегативності за Л.Полінгом (електронегативність фтору прийнята такою, що дорівнює 4), з яких видно, що в межах періодів електронегативність елементів збільшується, а в межах підгрупи –зменшується. Найменші зна­чення електронегативності мають s-елементи І групи, а найбільші – р-елементи VII групи.


Величина електронегативності характеризує здатність атомів до поляризації ковалентних зв'язків. Чим більша різниця між електронегативностями двох атомів, тим більший ступінь іонізації утворюваного між ними зв'язку.

Основні параметри молекули

Кожна молекула – це просторово упорядкована сукупність атомів, тобто атоми розташовані в просторі в певному порядку, на певних відстанях один від одного.


Мати уявлення про будову речовини можна на основі вивчення її фізичних і хімічних властивостей. Зокрема, за допомогою фізич­них методів дослідження визначають основні параметри молекул – між'ядерні відстані, енергію зв'язку, валентні кути і геометрію молекул.

Експериментально встановлено, що в трьохатомній молекулі во­ди атоми Гідрогену знаходяться на однакових відстанях від атома Оксигену (рис.3, а). Між'ядерні відстані між хімічно зв'язаними атомами називають довжиною зв'язку. У молекулі води довжина зв'язку О—Н дорівнює 0,096 нм. Кут між уявними лініями, які проходять крізь ядра хімічно зв'язаних атомів, називається валентним ку­том. У молекулі води він дорівнює 104,5°.

Молекули і атоми в молекулах постійно рухаються. Коливання атомів у молекулі має складну форму (рис.3,б,в,г). стрілками пока­зано напрямки зміщень атомів і їхні амплітуди в молекулі води. Тому наведена на рис.3,а графічна формула води показує лише взаємне розташування атомів у стані рівноваги.

Мірою міцності зв'язку між атомами в молекулі є кількість енер­гії, яку треба затратити, щоб розірвати зв'язок. Для двохатомних молекул енергія зв'язку дорівнює величині енергії дисоціації мо­лекул на атоми. Для багатоатомних молекул користуються вели­чиною середньої енергії хімічного зв'язку. Так, наприклад, для молекул типу АВn, середня енергія зв'язку ЕАВ дорівнює 1/n частині енергії дисоціації Ндис сполуки на атоми (АВn = А + nВ; ЕАВ = Ндис /n).

Між однаковими атомами можуть утворюватися одинарні і крат­ні зв'язки (подвійні, потрійні), наприклад: Н3С–СН3 (зв'язок С–С одинарний),
Н2С=СН2 (зв'язок С=С подвійний), НССН (зв'язок (СС потрійний). Збільшення кратності зв'язку між од­наковими атомами підвищує енергію зв'язку між ними, проте це підвищення не пропорційне збільшенню числа зв'язків.

Довжина і енергія зв'язку, валентні кути, а також експеримен­тально визначені оптичні, магнітні, електричні та інші властивості речовини безпосередньо залежать від характеру розподілу елек­тронної густини в молекулі і зумовлюють її геометрію.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92  Наверх ↑

Кращі книги