Розділи

ТЕМА 8.6. Порядок фінансування капітального будівництва, документальне забезпечення.

Основні терміни та поняття: підрядний спосіб будівництва; господарський спосіб будівництва; змішаний спосіб будівництва; об’єкт будівництва.

Відтворення основних фондів, здійснюване за рахунок капітальних вкладень, фінансується з різноманітних джерел.

Фінансування капітальних вкладень - це забезпечення фінансовими ресурсами витрат на відтворення основних фондів.

Формування джерел фінансування капітальних вкладень здійснюється двома методами: безповоротним (метод фінансування) і поворотним (ме­тод кредитування).

Безповоротний метод фінансування передбачає надання інвесторам фінансових ресурсів на капітальні вкладення в порядку прямого їх виді­лення та без наступного повернення. У такому порядку використовуються бюджетні асигнування, кошти спеціальних позабюджетних фондів, власні і залучені кошти інвесторів.

Надання фінансових ресурсів у порядку прямого фінансування капі­тальних вкладень здійснюється на основі таких принципів: планово-цільового характеру використання; надання коштів у міру фактичного ви­конання обсягів капітальних вкладень; безповоротний характер наданих ресурсів і контроль за їх цільовим використанням.

Планово-цільовий характер використання фінансових ресурсів при фінансуванні капітальних вкладень означає, що кошти видаються на фі­нансування тільки тих будов і об'єктів, що включені в плани будівництва, забезпечені необхідною проектно-кошторисною документацією, затвер­дженою у встановленому порядку, і по них прийнято відповідне рішення про їх будівництво.

Принцип надання коштів у міру фактичного виконання обсягів будів­ництва означає, що кошти підрядним та іншим організаціям, що здійсню­ють будівництво, видаються не під план капітальних вкладень, а в міру його фактичного виконання, підтвердженого відповідними документами (актами, довідками) підрядника, узгодженими з замовником.

Безповоротний характер надання фінансових ресурсів полягає у тому, що виділені на фінансування капітальних вкладень кошти надаються інве­сторам без їх повернення в майбутньому.

Контроль за цільовим використанням фінансових ресурсів, що спря­мовуються на фінансування капітальних вкладень, здійснюється з боку як суб'єктів, що виділяють відповідні кошти, так і банками. Так, за викорис­танням бюджетних асигнувань і коштів спеціальних позабюджетних фон­дів контроль здійснюють органи, що виділяють ці кошти, і установи бан­ків.

Контроль за використанням власних коштів інвесторів здійснюють вони самі. У той же час на прохання інвесторів контроль за використанням їх коштів на капітальні вкладення, виконувані підрядниками, можуть здій­снювати на договірних умовах і за окрему плату установи банків. У цьому випадку банки можуть перевіряти якість проектно-кошторисної докумен­тації на будівельні об'єкти, а також якість виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт та їх відповідність у документах, наданих до оплати під­рядником.

Поворотний метод забезпечення капітальних вкладень ресурсами пе­редбачає надання інвестору кредитів у тимчасове користування на суворо визначений термін, за плату, на умовах повернення і цільового викорис­тання. Кредитування підприємств на капітальні вкладення більш повно відповідає умовам переходу до ринку. Воно повинно стимулювати підпри­ємства до підвищення ефективності капітальних вкладень, здійснюваних за рахунок кредитів банку.

Фінансування і кредитування капітальних вкладень повинно здійсню­ватися через установи банків. У зв'язку з цим, у відповідних банках пови­нні концентруватися грошові кошти, що виділяються на фінансування ка­пітальних вкладень. Кошти бюджетів, позабюджетних фондів, а також до­вгостроковий кредит, що виділяються на фінансування капітальних вкла­день, обліковуються в банках на окремих рахунках.

Власні кошти інвесторів, призначені на фінансування капітальних вкладень, зберігаються, як правило, на основних поточних рахунках під­приємств. У той же час, на прохання підприємств, на договірній основі й за відповідну плату банки можуть відкривати їм окремі рахунки для обліку надходжень та використання власних коштів, призначених на фінансуван­ня капітальних вкладень. Відокремлення в інвесторів власних коштів, що виділяються на фінансування капітальних вкладень, на окремому рахунку, здійснюється та при змішаному фінансуванні, тобто коли поряд із бюдже­тними асигнуваннями використовуються й відповідні кошти інвесторів.

Кошти, призначені на фінансування капітальних вкладень і обліковані на відповідних рахунках в установах банків, використовуються за цільо­вим призначенням. Бюджетні асигнування і кошти позабюджетних фондів, виділені на фінансування державних централізованих капітальних вкладень, витрачаються на оплату виконуваних обсягів цих капітальних вкла­день під контролем відповідного органу і банку.

Власні кошти інвесторів, призначені на фінансування капітальних вкладень, витрачаються під контролем самого інвестора на оплату розра­хункових документів за виконані проектні, будівельно-монтажні й інші роботи, поставлене устаткування й інші витрати, що відносяться до будів­ництва. Установи банків в обов'язковому порядку не контролюють цільове використання власних коштів інвестора на капітальні вкладення. Проте на прохання інвестора, на договірних засадах і за окрему плату банки можуть здійснювати такий контроль.

При фінансуванні державних централізованих капітальних вкладень за рахунок бюджетних асигнувань і власних коштів інвесторів, крім розді­лення їх обліку в банку, є особливості й у їх використанні. У цьому випад­ку спочатку витрачаються власні кошти, а потім - бюджетні асигнування.

Довгостроковий кредит підприємствам і організаціям, незалежно від їх форм власності, може надаватися на технічне переозброєння, реконст­рукцію і розширення виробництва, на нове будівництво об'єктів виробни­чого і невиробничого призначення, на придбання устаткування, що не вхо­дить у кошториси будівництва.

У залежності від суб'єктів, які видають підприємствам довгостроко­вий кредит, він ділиться на такі види: кредит, наданий комерційними бан­ками на договірних засадах за рахунок їх власних і залучених коштів; дер­жавний кредит, джерелом якого є кошти республіканського бюджету, і кредит під цільові виробничі програми за рахунок централізованих креди­тних ресурсів Національного банку. Кредитування в кожному з цих випад­ків істотно відрізняється.

Так, комерційні банки надають довгострокові кредити інвесторам за рахунок власних і залучених коштів на договірних засадах. Основними джерелами кредитних ресурсів у цьому випадку є власні кошти банків (рі­зноманітні фонди, нерозподілений прибуток), кошти централізованого по­зичкового фонду, кошти підприємств і організацій, а також кошти бюдже­тів, що знаходяться на рахунках у банках, внески громадян на рахунки у банки та ін.

Видача банками позичок підприємствам здійснюється на підставі кре­дитного договору, яким передбачається розмір кредиту, що видається, те­рмін і порядок його використання та повернення, процентні ставки за ко­ристування кредитом, обов'язки і майнова відповідальність сторін і форми забезпечення обов'язків. Оформлення довгострокового кредитування здій­снюється банком на підставі наданих позичальником документів, перелік яких визначається кредитним договором. Кредитний договір діє протягом усього періоду користування кредитом.

Потреба в довгостроковому кредиті визначається або повною вартіс­тю витрат по об'єкту (заходу), якщо кредит є єдиним джерелом фінансу­вання, або як різниця між вартістю цих витрат і власних коштів позичаль­ника, що спрямовуються на цю мету.  

Видається довгостроковий кредит банками тільки кредитоспромож­ним позичальникам, що можуть повернути його у встановлені строки і сплатити відсотки за користування кредитом. Оцінка кредитоспроможнос­ті позичальника здійснюється банком до підписання кредитного договору на підставі аналізу його фінансового стану та ефективності заходу, що кредитується.

Аналіз фінансового стану позичальника дозволяє визначити показни­ки забезпеченості підприємства власними оборотними активами, його пла­тоспроможність і кредитоспроможність, ліквідність балансу й ін.

Ефективність заходу, що кредитується, банки визначають шляхом розрахунку передбачуваної до одержання суми прибутку від заходу, що кредитується, строку його окупності й ін.

Кредит, який видається, використовується на оплату поставлених на будівництво машин та устаткування, будівельних конструкцій, деталей, блоків і матеріалів, а також виконаних будівельно-монтажних, проектних та інших робіт. Банки повинні відшкодовувати позичальнику витрати на сплату пені постачальникам за невчасні розрахунки з ними, якщо це ви­кликано неповним і невчасним наданням кредиту.

Погашення кредиту починається, як правило, з наступного кварталу, після введення в експлуатацію об'єкта, що кредитується, за рахунок влас­них оборотних коштів позичальника.

Державне довгострокове кредитування, а також кредитування цільових виробничих програм за рахунок централізованих ресурсів Національ­ного банку здійснюється на капітальні вкладення об'єктів виробничого
призначення. Замовниками державного кредиту є міністерства, відомства
та інші державні органи. На основі їх пропозицій Міністерство економіки
за узгодженням з Міністерством фінансів визначає перелік будов та
об'єктів, що будуть фінансуватися за рахунок державного кредиту, і подає
його на затвердження Кабінету Міністрів України.  

Після затвердження плану-прогнозу економічного і соціального роз­витку країни Міністерство економіки доводить до міністерств, відомств та інших органів державного управління та банків, що фінансують, обсяги державного кредиту на плановий рік.

Склад і назва комерційних банків, що будуть здійснювати державне кредитування визначає Міністерство фінансів. Цим банкам конкретне мі­ністерство повідомляє плани фінансування капітальних вкладень по орга­нах державного управління - позичальникам у поквартальному розрізі, а

Також перераховує кошти для державного кредитування і кредитування цільових виробничих програм.

Отримавши плани фінансування капітальних вкладень і відповідні кошти для державного кредитування, банки, що фінансують, укладають з інвесторами кредитні угоди з зазначенням у них цілі, на яку виділяється державний кредит, його обсягу, термінів повернення, розміру плати за ко­ристування ним, зобов'язань сторін і відповідальності за порушення умов договору. Копії кредитних угод органи державного управління - інвестори надають до Міністерства фінансів.

Виділений державний кредит використовується інвесторами для опла­ти витрат, пов'язаних із будівництвом, реконструкцією і технічним пере­озброєнням підприємств, будов і об'єктів.

Погашення державного кредиту починається через рік після закінчен­ня нормативного терміну будівництва (реконструкції, технічного пере­озброєння) об'єкта кредитування та здійснюється за рахунок власних кош­тів інвестора або позикових коштів. Кредит на придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, погашається, починаючи з насту­пного року за роком його видачі протягом не більше двох років.

Гарантом погашення державного кредиту виступає відповідне мініс­терство, відомство або інший орган господарського управління.

Кошти, що надходять від інвесторів на погашення кредиту, а також значна частина плати за користування цим кредитом, перераховуються банками, що фінансують, до доходу Державного бюджету.

Контроль за цільовим використанням інвесторами державного креди­ту, а також за своєчасним його поверненням до Державного бюджету здій­снюють банки, що фінансують, і Міністерство фінансів України.

Довгострокові кредити за рахунок централізованих кредитних ресур­сів Національного банку надаються тільки державним підприємствам на витрати, пов'язані з реалізацією цільових програм по конверсії і модерні­зації виробництва, впровадженням передових технологій, збільшенням виробництва товарів народного споживання.

Підприємство, яке бажає отримати довгостроковий кредит за рахунок ресурсів Національного банку, складає відповідну цільову програму, за­тверджує її в міністерстві, розробляє календарний план робіт з цієї про­грами, складає кошторис витрат і подає обслуговуючому його комерцій­ному банку заявку на довгостроковий кредит з обгрунтуванням його по­треби й ефективності наміченої програми.

Після вивчення наданої підприємством заявки і відповідних докумен­тів до неї, вирішення питання з Національним банком про кредитні ресур­си комерційний банк визначає можливість видачі кредиту позичальнику.

Видача довгострокового кредиту позичальнику провадиться тільки на
ціль, передбачену його кредитною заявою, і в межах коштів, перерахова­них комерційному банку Національним банком для цільового кредитуван­ня.

Контроль за цільовим використанням кредиту комерційними банками здійснює Національний банк і його регіональні управління, а за цільовим використанням кредиту позичальниками - комерційні банки. При вияв­ленні фактів нецільового використання кредиту Національний банк (регіо­нальні управління Національного банку) стягує з комерційного банку штраф у розмірі 5% від суми кредиту, використаного не за призначенням.

Капітальне будівництво різноманітних об'єктів виробничого і неви­робничого призначення в підприємствах може здійснюватися трьома спо­собами: підрядним, господарським та змішаним.

При підрядному способі будівництва будівельно-монтажні роботи виконуються спеціалізованими будівельними організаціями на основі до­говорів підряду, укладених із замовниками.

При господарському способі будівництва будівельно-монтажні робо­ти здійснюються силами і засобами самих забудовників без залучення під­рядних будівельно-монтажних спеціалізованих організацій.

Змішаний спосіб будівництва - це спосіб, коли основні будівельно-монтажні роботи здійснюються силами і засобами самих забудовників, а для виконання частини робіт на договірних умовах залучаються підрядні будівельно-монтажні спеціалізовані організації.

Проте, незалежно від способу ведення будівництва, виконаний обсяг робіт повинен фінансуватися або кредитуватися установами банку вико­навцю робіт за рахунок коштів замовника, передбачених на цю ціль.

В основі фінансування будівництва при підрядному способі ведення робіт лежить договір підряду, що укладається між підрядником і замовни­ком.

Замовник - юридична (фізична) особа, що робить замовлення, укла­дає контракт, контролює хід будівництва, приймає закінчені роботи.

Підрядник - юридична (фізична) особа, що виконує будівельні та ін­ші роботи в замовника на умовах підряду.

Підряд - зобов'язання юридичної (фізичної) особи за визначену плату виконати певну роботу в замовника.

Договір - письмова угода між юридичними (фізичними) особами про взаємні зобов'язання.

Договір підряду - письмова угода між підрядником і замовником про взаємні зобов'язання з приводу виконання визначеного виду будівельних або інших робіт, з одного боку, і їх оплати, з іншого.

У договорах підряду, що укладаються між підрядником і замовником, вказуються обсяги робіт, умови і терміни їх виконання, права й обов'язки сторін, порядок розрахунків за виконувані будівельно-монтажні роботи та ін. Договір підряду укладається на будівництво нових, реконструкцію і розширення діючих об'єктів, включених у плани капітальних вкладень і в титульні списки. Виконання підрядними організаціями будівельно-монтажних робіт і фінансування їх при відсутності договору забороняєть­ся.

На підставі укладеного договору замовник передає підряднику необ­хідну, затверджену відповідним чином проектно-кошторисну документа­цію, і підрядник приступає до виконання будівельно-монтажних робіт на відповідному об'єкті, будівлі.

Підрядник зобов'язаний за договором підряду побудувати передбаче­ний планом об'єкт, відповідно до затвердженої на нього проектно-кошторисної документації, якісно й у встановлений термін. Замовник же зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування будівництва, згідно з будівельно-монтажними роботами, які проводяться в межах, передбачених проектно-кошторисною документацією, а також здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості та якості виконуваних робіт за проектами та кошторисами.

Головною складовою фінансування й кредитування капітального бу­дівництва є порядок оплати виконаних будівельно-монтажних робіт.

При підрядному способі будівництва розрахунки між замовником і підрядником провадяться за договірними цінами відповідно до укладених контрактів і чинного законодавства.

Розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи можуть провади­тися (здійснюватися) за будову, об'єкт у цілому або шляхом проміжних платежів за етапи, черги, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт і послуг, фактичні витрати підрядника і т.д.

Будова - сукупність будівель і споруд (об'єктів), будівництво, розши­рення і реконструкція яких здійснюється, як правило, за однією проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вар­тості будівництва, на які у встановленому порядку затверджується титул будови.

Об'єкт будівництва - окрема будівля або споруда (з усім устатку­ванням, яке до неї належить, інструментом, естакадами, внутрішніми інженерними мережами водопостачання, каналізації, газопроводу, електро­постачання, радіофікації, підсобними і допоміжними надвірними будівля­ми, благоустроєм і т.д.) На будівництво, реконструкцію або розширення якої має бути складений окремий проект і кошторис. Е

Якщо на будівельному майданчику за проектом споруджується тільки один об'єкт основного призначення, без будівництва підсобних і допоміж­них об'єктів, то поняття «об'єкт будівництва» збігається з поняттям «бу­дова».

Черга будівництва - частина будови, визначена проектом (робочим проектом), що забезпечує випуск продукції або надання послуг. Може складатися з одного або декількох пускових комплексів.

Пусковий комплекс - сукупність об'єктів (або їх частин) основного, підсобного та обслуговуючого призначення, що забезпечують випуск про­дукції або надання послуг, передбачених проектом (робочим проектом) для конкретного пускового комплексу, та санітарно-побутові умови праці, згідно з чинними нормами.

На сьогодні найпоширенішими є проміжні розрахунки за роботи, ви­конані за місяць. Такі розрахунки проводяться в межах, що не перевищу­ють 95% вартості об'єкта, на підставі довідок про вартість виконаних під­рядних робіт і затрат форми № КБ-3 або форми № КБ-2В «Акт приймання виконаних підрядних робіт», що складається підрядником і підписується замовником.

При цьому у довідці ф. № КБ-3 не наводяться дані про склад і кіль­кість обсягів виконаних робіт, а визначається тільки вартість виконаних робіт у ринкових і базисних кошторисних цінах за об'єктом у цілому, за­кінчених технологічних етапів і комплексів робіт. Розшифрування базис­ної кошторисної вартості, додаткових витрат, пов'язаних зі зміною ринко­вих умов, наводяться в акті приймання виконаних робіт ф. № КБ-2В, який складається щомісяця на кожний об'єкт або споруду, що будується.

До складу базисної кошторисної вартості об'єкта включаються як прямі витрати, так і накладні витрати, планові накопичення, непередбачувані та інші витрати, пов'язані зі змінами ринкових умов (сплата комуна­льного податку, сплата податку на додану вартість та ін.).

Розмір окремих видів витрат, що включаються в кошторисну вартість об'єкта й у вартість обсягів будівельно-монтажних робіт, що виконуються, встановлюється відповідними нормативними документами.

Черговість, база розрахунку та порядок визначення прямих та інших видів витрат, які включаються до вартості об'єкта, що будується (ремонту­ється), приведені в акті ф. № КБ-2В.

Для накопичення й обліку виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт призначений журнал обліку виконаних робіт ф. №КБ-6, накопичу вальні відомості та інші документи.

Журнал обліку виконаних робіт ведеться виконавцем робіт на кожно­му об'єкті будівництва на підставі замірів виконаних робіт та єдиних норм і розцінок на кожний конструктивний елемент або вид робіт.

На підставі журналу обліку ф. № КБ-6 складається щомісячна довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат ф. № КБ-3 і акт прийняття виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2В. При цьому кількість виконаних робіт, зазначених у журналі ф. № КБ-6, мусить відповідати кількості робіт, показаній у довідці ф. № КБ-3 або в актах ф. № КБ-2В.

Складені акти прийняття виконаних підрядних робіт ф № КБ-2В та довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат ф. № КБ-3 підпи­суються підрядником і замовником і є підставою для розрахунків за вико­нані роботи з будівництва об'єкта за минулий місяць.

Остаточний розрахунок з підрядником за виконані ним роботи на бу­дівництві й споруджені об'єкти здійснюється після затвердження акта приймальної комісії про прийняття їх в експлуатацію на основі договірних цін на будівництво, що визначаються замовниками і підрядниками при укладанні контракту. При цьому остаточні розрахунки здійснюється в дво­тижневий термін, після підписання акта приймання закінченого будівниц­твом об'єкта.

Оплата виконуваних обсягів будівельно-монтажних робіт і остаточні розрахунки по закінченому будівництвом об'єкту здійснюються замовни­ком з рахунку, на якому концентруються відповідні кошти, призначені на фінансування цього виду капітальних вкладень.

У розрахунках замовника з підрядником за виконані будівельно-монтажні роботи зі спорудження (будівництва) об'єктів є особливість. Ця особливість полягає в тому, що у випадках, передбачених контрактом, за­мовник перераховує підряднику аванс. Розмір авансу не може перевищу­вати 30% вартості річного обсягу робіт. Сума виданого авансу вилучається потім із суми оплати вартості прийнятого в експлуатацію об'єкта.

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт їх оплата може здійснюватися двома методами: за елементами витрат і в міру виконання обсягу будівельних робіт. Вибір того чи іншого методу оплати робіт здійснює інвестор за узгодженням з установою банку.

Оплата будівельно-монтажних робіт у міру фактичного їх виконання здійснюється, як правило, щомісячно по платіжних дорученнях інвестора, які виписуються на підставі актів (рахунків), що складаються на виконува­ні обсяги робіт. Кошти в такому випадку перераховуються з рахунку по обліку коштів на цю ціль із наступним їх списанням на рахунок по обліку відповідного виду джерел фінансування капітальних вкладень.

При фінансуванні будівництва за елементами витрат оплата усіх ви­трат здійснюється також з рахунку, на якому акумулюються кошти, призначені на фінансування капітальних вкладень, з наступним їх списанням на рахунок відповідних джерел, що виділяються на капітальні вкладення. При цьому в складі витрат, здійснених по виконанню відповідних видів капітальних вкладень, оплачуються витрати на виготовлення проектно-кошторисної документації, придбання устаткування і будівельних матеріа­лів, виплачується заробітна плата робітникам будівництва і т.д.

При змішаному способі будівництва оплата робіт, що виконуються, справляється в такому порядку: за роботи, виконані господарським спосо­бом, - у порядку, як і при господарському способі, і за роботи, виконані підрядним способом, - у порядку, як і при підрядному способі. Закінчені будівництвом, оплачені за рахунок відповідних джерел і прийняті в експлуатацію об'єкти оприбутковуються до складу основних фондів.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте порядок фінансування та кредитування капітальних вкладень.

2. Дайте визначення підрядного способу будівництва та охарактеризуйте особливості розрахунків при його здійсненні.

3. Дайте визначення господарського способу будівництва та охарактеризуйте особливості розрахунків при його здійсненні.

4. Дайте визначення змішаного  способу будівництва та охарактеризуйте особливості розрахунків при його здійсненні.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62  Наверх ↑

Кращі книги