Розділи

ТЕМА 8.4.  Сутність, склад, джерела фінансування капітальних вкладень

Основні терміни та поняття: капітальні вкладення; реальні інвестиції; фінансові інвестиції.

Відновлення основних фондів на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень.

Капітальні вкладення - витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних вкладень на підприємствах відносяться: витрати на зведення будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вар­тість обладнання та інвентарю, які входять до кошторисів будівництв; ви­трати на придбання машин та обладнання, які не входять до кошторисів будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки та ін.; витрати на будівництво й обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін.

Крім цього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно-пошукові витрати; витрати на відведення земельних ділянок та переселен­ня у зв'язку з будівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати на науково-дослідницькі роботи, передбачені в кошторисах на будівництво; витрати на утримання керівництва підприємств, які будують­ся; інші витрати, які не відносяться до монтажних та будівельних робіт, передбачені зведеним кошторисом на будівництво.

Основним видом витрат, які належать до капітальних вкладень у буді­вництві, відносяться будівельно-монтажні роботи. При цьому до складу будівельних робіт входять: роботи по зведенню, розширенню та реконструкції постійних і тимчасових будівель та споруд, а також пов'язані з ними роботи з монтажу залізобетонних, металевих та інших будівельних конструкцій; облаштування та розробка підкранових шляхів; зведення зовнішніх і внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, теплофікації, газифікації та енергопостачання; пристрій основ, фундамен­тів і опорних конструкцій під обладнання; озеленення та впорядкування території забудівлі; інші будівельні роботи.

До складу монтажних робіт відносяться: збирання і встановлення технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного, насосно-компресорного й іншого обладнання на місці його постійної експлуатації; пристрої підводок (води, повітря, пари) до обладнання; ізоляція та фарбування обладнання та трубопроводів; інші роботи.

Поняття «капітальні вкладення» є тотожним поняттю «інвестиції». У зв'язку з цим поняття «капітальні вкладення» розглядається як інвестиції, які направлені на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів.

В умовах ринкової економіки розрізняють два види інвестицій: реаль­ні та фінансові.

Реальні (прямі) інвестиції - це вкладення капіталу в створення засо­бів виробництва.

Фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках, або - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або іншого зиску для інвестора.

Найрозвиненішою формою інвестицій у наш час є реальні (прямі) ін­вестиції, пов'язані з відновленням основних фондів у формі нового будів­ництва, реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств і об'єктів невиробничої сфери, придбання транспортних засо­бів, земельних ділянок і об'єктів природокористування та ін.

Капітальні вкладення, залучені в створення та відновлення основних фондів, підрозділяються за призначенням: на капітальні вкладення вироб­ничого і невиробничого призначення.

До капітальних вкладень виробничого призначення відносяться ви­трати на об'єкти, що після завершення будівництва будуть функціонувати в сфері матеріального виробництва: у промисловості, сільському госпо­дарстві і заготівлях, водному і лісовому господарствах, на транспорті й у зв'язку, у будівництві, торгівлі і суспільному харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні і збуті. Конкретно до капітальних вкладень виро­бничого призначення відносяться витрати (інвестиції), вкладені в будівни­цтво виробничих будівель і споруд, реконструкцію, технічне переозброєн­ня і модернізацію діючих підприємств, придбання машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки та ін.

До складу капітальних вкладень невиробничого призначення відно­сяться витрати на створення об'єктів житлового і комунального господар­ства, закладів охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідницьких та інших ор­ганізацій, пов'язаних із розвитком науки (житлових будинків, гуртожитків, лазень, поліклінік, лікарень, шкіл, бібліотек, клубів, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, оздоровчих таборів для дітей та ін.).

У залежності від джерел фінансування капітальні вкладення бувають:

• державні - інвестиції, спрямовані на створення та відновлення осно­вних фондів, джерелом фінансування яких є кошти Державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюдже­тів;

• державні централізовані - інвестиції, що спрямовані на створення і
відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів Дер­жавного бюджету і бюджетних кредитів;

• недержавні - інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесто­рів з недержавними формами власності, а саме:

• власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові на­
громадження та заощадження громадян, юридичних осіб і т.д.);

• позикові фінансові кошти інвестора;

• залучені фінансові кошти інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб); безкоштовні і добродійні внески, пожертвування громадян, підпри­ємств та організацій;

• кошти іноземних інвесторів (іноземні інвестиції як прямі, так і порт­фельні, капітальні трансферти, кредити);

• капітальні трансферти - інвестування капітальних вкладень шляхом переказу іноземної валюти в Україну і передачі права володіння іно­земними цінними паперами;

Змішані капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, у загальному обсязі яких є частка дер­жавних коштів.Розширення основних фондів виробничого призначення може здійс­нюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, розширен­ня, реконструкції та переозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів ос­новного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балан­сі, що здійснюється на нових майданчиках з метою створення нової вироб­ничої потужності.

Якщо будівництво підприємства або споруди намічено здійснювати чергами, то до нового будівництва відносяться перша і наступні черги до введення в дію всіх запроектованих потужностей для повного розвитку підприємства (споруди).

До нового будівництва належить також будівництво на новому май­данчику підприємства такої ж або більшої потужності, замість підприємс­тва, що ліквідується, подальшу експлуатацію якого з технічних і економі­чних причин визнано недоцільним, а також у зв'язку з необхідністю, ви­кликаною виробничо-технологічними або санітарно-технічними вимогами.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додатко­вих виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на майданчиках, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

До розширення діючих підприємств належить також будівництво фі­лій і виробництв, що входять до їх складу, які після введення в експлуата­цію не будуть знаходитись на самостійному балансі.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання ді­ючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного при­значення, пов'язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу та здійснюване, у цілому, з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції го­ловним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їх праці й охорони навколишнього середовища.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить ком­плекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш про­дуктивним, а також для удосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як прави­ло, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обгрунтування.

Обсяги капітальних вкладень (інвестицій), у цілому і за їх окремими видами, підприємства визначають щорічно, виходячи з потреби в них і наявних джерел фінансування.

Капітальні вкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінан­совими ресурсами з різних джерел. Фінансові ресурси, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень підприємств-інвесторів, можуть бути сформовані за рахунок таких джерел:

• власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• коштів позабюджетних фондів;

• інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• коштів іноземних інвесторів.

Склад джерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від рівня централізації здійснюваних капітальних

Вкладень, а також від того, хто є інвестором і яку форму власності він представляє.

Інвестор - юридична (фізична) особа, що приймає рішення про вкла­дення власних, позикових або залучених коштів у формі капітальних вкла­день в об'єкти будівництва.

У випадках, коли інвесторами державних капітальних вкладень є ор­гани державної влади всіх рівнів, джерелами фінансування таких капіталь­них вкладень є кошти відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і по­зикових коштів. Бюджетні кошти на фінансування об'єктів виробничого призначення підприємствам виділяються в тих випадках, коли ці об'єкти включені до складу цільової комплексної програми, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Обсяги бюджетних коштів, які виділяються на фінансування відпові­дних видів державних капітальних вкладень, передбачаються в бюджетах відповідних рівнів.

Обсяги позабюджетних фондів, що спрямовуються на фінансування державних капітальних вкладень, встановлюються при розподілі коштів відповідних позабюджетних фондів. Обсяги позикових коштів, які спря­мовуються на фінансування державних капітальних вкладень, визначають­ся у вигляді різниці між передбачуваним обсягом відповідного виду дер­жавних капітальних вкладень і наявних джерел їх фінансування.

Державні підприємства й організації, а також ті, які засновані на коле­ктивній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, залученими і позиковими джерелами фінансових ресурсів. При цьому вла­сні джерела фінансування капітальних вкладень підприємств складаються з внесків засновників (при створенні колективних підприємств), амортиза­ційних відрахувань, прибутку й інших джерел. Внески засновників фор­муються в обсягах, передбачених установчим договором. Внески заснов­ників, що надійшли в грошовій формі, вкладаються спочатку, як правило, у придбання основних фондів, тобто використовуються у вигляді джерела фінансування створюваних основних фондів

Прибуток як одне з основних власних джерел фінансування розши­рення капітальних вкладень підприємств, які працюють у ринкових умо­вах, направляється на фінансування відповідних витрат по розширенню основних фондів в обсягах, що передбачаються підприємствами при його розподілі. Проте державні підприємства й організації проводять відраху­вання від прибутасу, що залишається в їх розпорядженні, на фінансування витрат з технічного переустаткування виробництва, освоєння нових техно­логій, здійснення природоохоронних заходів, з нового будівництва вироб­ничих об'єктів у межах нормативів, встановлюваних вищим органом управління майном, що знаходиться удержавній власності. Розміри цих відрахувань індивідуалізуються по кожному підприємству і складають від ЗО до 80% суми прибутку, що залиша­ється у підприємства.  

Амортизаційні відрахування є основним власним джерелом фінансу­вання простого відтворення основних фондів підприємств. Розмір аморти­заційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємств визначається множенням встановлених норм амортизації на балансову вартість відповідних груп основних фондів, використовуваних у виробни­чому процесі підприємства. Проте фактично на відновлення основних фо­ндів направляється не 100% амортизації, що нараховується, а тільки 80% у зв'язку з застосуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8.

При здійсненні капітальних вкладень господарським способом у під­приємств утворюються додаткові власні джерела фінансування капіталь­них вкладень. До них відносяться: планові нагромадження; економія по будівельно-монтажних роботах; мобілізація внутрішніх ресурсів у будів­ництві, їх обсяг як джерел фінансування капітальних вкладень визначаєть­ся таким чином.

Планові нагромадження в будівництві, що виконується господарсь­ким способом, визначаються відповідно до встановленого (розрахованого) розміру надходжень і вартості будівельно-монтажних робіт, які прово­дяться господарським способом.

Економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, що виконуються господарським способом, визначається в розмірі встанов­леного відсотка від суми собівартості будівельно-монтажних робіт, які проводяться господарським способом.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів у будівництві визначається співставленням суми нормативу оборотних активів у будів­ництві з джерелами його забезпечення, а також розміру кредиторської за­боргованості по розрахунках у капітальному будівництві на початок і кі­нець планованого року.

При цьому нормативи власних оборотних активів по будівельних і допоміжних матеріалах, а також устаткуванню розраховуються відповідно до діючого на цей рахунок положення (інструкції"). У складі джерел забез­печення нормативу власних оборотних активів враховується вартість пе­рехідних на початок планованого року залишків будівельних матеріалів і устаткування.

Розмір кредиторської заборгованості по розрахунках у капітальному будівництві, яке виконується господарським способом, на початок плано­ваного року визначається за даними бухгалтерського звіту за рік, що передує планованому, а на кінець планованого року ця заборгованість роз­раховується провізорне з урахуванням середньої кредиторської заборгованості за попередні роки і зміни обсягів будівництва в плановано­му році. При цьому до складу кредиторської заборгованості з будівництва, здійснюваного господарським способом, враховується заборгованість по­стачальникам за будівельні матеріали, устаткування, конструкції, заборго­ваність будівельним робітникам та службовцям з оплати праці, залишок резерву майбутніх витрат і платежів у будівництві.

Різниця між встановленим нормативом власних оборотних активів у будівництві і джерелами його забезпечення, а також між розміром креди­торської заборгованості на початок року та її розміром на кінець планова­ного року буде свідчити про потребу в прирості оборотних активів у капі­тальному будівництві.

Перевищення наявності джерел забезпечення нормативу оборотних активів у капітальному будівництві над встановленим нормативом (потре­бою), а також розміру кредиторської заборгованості на кінець планованого року над її сумою на початок цього року буде являти собою додаткове джерело (мобілізацію) фінансування капітальних вкладень, здійснюваних господарським способом.

До інших власних джерел фінансування капітальних вкладень підпри­ємств можна віднести кошти, одержувані від продажу зайвих і непотрібних машин, устаткування, кошти від продажу цінних паперів та ін.

У складі позикових коштів джерелом фінансування може бути довго­строковий кредит. Цей кредит надається, як правило, тим інвесторам, у яких немає або недостатньо власних коштів для технічного переозброєння, реконструкції і розширення виробництва, придбання устаткування, яке не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підпри­ємств і споруд.

Розмір позичок, що видаються, і терміни, на які вони видаються, залежать від вартості заходів, що кредитуються, тривалості їх здійснення, часу окупності витрат, фінансового стану інвестора і його кредитоспроможності, а також від виду та рівня наданого забезпечення кредиту, що вида­ється.

Обсяг довгострокового кредиту в джерелах фінансування державних капітальних вкладень порівняно невеликий. Перехід до ринку і розвиток ринкових відносин у народному господарстві країни повинні створювати умови для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівниц­тва.

Джерелом фінансових ресурсів для капітальних вкладень виступають і різноманітні фонди, створювані в останні роки в Україні (інноваційний, сприяння конверсії та ін.).

Передбачені обсяги джерел фінансування капітальних вкладень пови­нні бути забезпечені відповідним розміром коштів, акумульованих, як пра­вило, в установах банків.

Кошти бюджетів і позабюджетних фондів, що виділяються для фінан­сування капітальних вкладень, а також виділений довгостроковий кредит концентруються в банках на відповідних окремих рахунках.

Власні кошти підприємств, що виділяються на фінансування капіта­льних вкладень, концентруються й зберігаються, як правило, на їх основ­них поточних рахунках. Це створює підприємствам і організаціям умови для оперативного маневрування власними коштами. В той же час, на про­хання підприємств і організацій на договірних умовах і за відповідну плату банки можуть відкривати їм окремі рахунки для ведення обліку власних коштів та їх використання на капітальні вкладення. Це має сенс у випад­ках, коли інвестор здійснює значний обсяг капітальних вкладень і є необ­хідність у точному обліку коштів на цю ціль.

Відокремлення власних коштів інвесторів, виділених на капітальні вкладення, на окремих рахунках проводиться при змішаному фінансуван­ні, коли поряд із бюджетними асигнуваннями використовуються його вла­сні кошти. Перерахування власних коштів підприємств і організацій на окремі рахунки в зазначених вище випадках, їх розміри і строки не повин­ні створювати фінансову напругу для них, а терміни повинні бути приуро­чені до проведення розрахунків за виконані роботи і надані послуги.

В умовах значного зниження інвестиційних можливостей як бюджетів усіх рівнів, так і підприємств і організацій, викликаного кризою в економі­ці, на перший план висуваються проблеми фінансового забезпечення капі­тальних вкладень для структурної перебудови економіки, конверсії і моде­рнізації виробництва, впровадження нових технологій. Часткове вирішен­ня цієї проблеми може бути досягнуте за рахунок таких джерел, як розши­рення емісії акцій і облігацій, притягнення іноземних інвестицій (у тому числі кредитів), використання частини коштів, отриманих від приватизації майна й амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фон­дів державних підприємств, а також частини коштів від реалізації армійсь­кої військової техніки і майна.

Кошти, що акумулюються на відповідних рахунках у банках, інвесто­ри використовують на фінансування передбачених обсягів капітальних вкладень. Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від того, чи включені вони до плану державних централізованих капітальних вкла­день або здійснюються за рахунок власних коштів інвесторів, а також які конкретно мають місце витрати (будівельно-монтажні, проектні, пускона­лагоджувальні й інші роботи, машини й устаткування) і яким способом провадиться будівництво (підрядним або господарським). Ці чинники обумовлюють джерела фінансування, розрахунки, з яких воно провадить­ся, порядок розрахунків і характер банківського контролю. У зв'язку з цим необхідно розглядати окремо фінансування державних централізованих капітальних вкладень при підрядному і господарському способах будівни­цтва, а також за рахунок власних коштів підприємств і організацій.

Процес фінансування державних централізованих капітальних вкла­день передбачає оформлення відкриття їх фінансування в установах банку, а також оплату будівельно-монтажних робіт, що виконуються, й устатку­вання, що купується.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення капітальних вкладень  та охарактеризуйте їх склад.

2. Охарактеризуйте капітальні вкладення виробничого та невиробничого призначення.

3. Як класифікуються капітальні вкладення в залежності від джерел фінансування?

4. Дайте характеристику основних джерел фінансування капітальних вкладень.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62  Наверх ↑

Кращі книги