7.4. Аналіз використання виробничого обладнання.

Аналіз рівня використання виробничого обладнання передбачає наступне:

- оцінку показників, що характеризують використання виробничого обладнання.

- визначення резервів підвищення ефективності використання обладнання.

- визначення впливу використання виробничого обладнання на обсяг продукції.

Рівень використання виробничого обладнання характеризується такими показниками, як:

1.Коефіцієнт використання наявного обладнання.

2.Коефіцієнт використання встановленого обладнання.

3.Коефіцієнт змінності роботи обладнання.

4.Коефіцієнт екстенсивного навантаження.

5.Коефіцієнт інтенсивного навантаження.

6.Інтегральний коефіцієнт.

Коефіцієнт використання наявного обладнання визначається як відношення кількості одиниць діючого обладнання до кількості наявного обладнання. Коефіцієнт використання встановленого обладнання визначається як відношення кількості одиниць діючого обладнання до встановленого обладнання.

 Аналізуючи перший і другий показники, з’ясовують наявність реальних резервів залучення у виробництво наявного устаткування, обладнання, його встановлення і використання. В процесі аналізу виясняється, яке конкретне обладнання не встановлене і за якої причини. Аналіз дозволяє передбачити заходи про його можливе залучення у виробництво чи реалізацію на сторону.

Аналіз екстенсивного використання обладнання пов’язаний з вивченням часу його роботи. Аналіз використання обладнання за часом роботи здійснюється на основі балансу часу роботи обладнання, складовими елементами якого є календарний фонд часу, режимний фонд часу, можливий, плановий та фактичний фонди часу.

Календарний фонд часу обладнання розраховується як добуток кількості календарних днів у досліджуваному періоді, тривалості доби (24 години) та кількості одиниць обладнання.

Для того, щоб визначити режимний фонд часу роботи обладнання, необхідно знайти добуток кількості одиниць обладнання, кількості робочих днів в досліджуваному періоді і тривалості робочого дня в годинах з врахуванням коефіцієнта змінності.

Можливий фонд часу роботи обладнання розраховується як різниця між режимним фондом часу і часом, передбаченим на ремонт обладнання.

Плановий фонд часу – час, необхідний для планового випуску продукції. Фактичний фонд часу – час, необхідний для фактичного випуску продукції.

Порівнюючи календарний і режимний фонд часу, виявляють можливості більш ефективного використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності.

Здійснюючи порівняння режимного і можливого фондів часу, аналізують використання обладнання за рахунок скорочення часу на здійснення ремонтів.

Співставляючи фактичний фонд часу з плановим, визначають відповідні зміни в часу роботи (понадпланові втрати або збільшення часу роботи обладнання порівняно з планом).

Одним з показників використання обладнання за часом є коефіцієнт змінності. Він розраховується як відношення загальної кількості верстато - годин до кількості одиниць обладнання. Підвищення коефіцієнта змінності свідчить про зменшення втрат часу роботи обладнання, що, в свою чергу, призводить до збільшення обсягу продукції.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження визначається як відношення фактичного часу роботи обладнання до максимально можливого або планового часу.

Використання обладнання необхідно аналізувати не тільки за часом, але і за потужністю. Це здійснюється за допомогою коефіцієнта інтенсивного навантаження, який розраховується як відношення фактичного виробітку продукції за одиницю часу роботи обладнання до максимально можливого або планового виробітку.

Інтенсивний шлях розвитку підприємства передбачає досягнення більшої частки приросту обсягу продукції за рахунок збільшення виробітку продукції за одиницю часу роботи обладнання порівняно з часткою приросту продукції, виготовленої внаслідок підвищення ефективності часу роботи обладнання.

Обсяг продукції можна виразити як добуток часу роботи обладнання на виробіток продукції за одиницю часу. Виходячи з цієї залежності визначають вплив екстенсивного та інтенсивного використання обладнання на обсяг виробництва продукції.

Загальним показником використання обладнання є інтегральний коефіцієнт, який визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного навантаження. Він характеризує збільшення обсягу продукції (зменшення) внаслідок зміни часу роботи обладнання та його продуктивності.

Завершальним етапом аналізу активної частини є визначення резервів підвищення ефективності роботи обладнання, а також розробка заходів по покращенню використання обладнання за часом та за потужністю.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Основними напрямками збільшення часу функціонування обладнання є: скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще менше - 1,2), що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.

Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства, а це важливий напрямок кращого використання основних фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.