Розділи

Тема 6.2 Особливості акціонерних товариств

Питання теми

1. Сутність акціонерної форми підприємництва. Її переваги та недоліки.

2. Види акціонерних товариств. Порядок створення та структура управління акціонерного товариства.

3. Види цінних паперів. Номінальна та ринкова вартість акцій. План розміщення акцій.

4. Дивідендна політика.

1. Сутність акціонерної форми підприємництва. Її переваги та недоліки.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство діє на основі установчого договору і статуту. В статуті окрім загальних відомостей указуються види акцій, їх номінальна вартість, загальна кількість акцій, кількість акцій у засновників.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства. Окрім того, створюється резервний (страховий) фонд - не менш 25% статутного.

В деяких випадках допускається придбання акцій не за гроші, а за матеріальні цінності (устаткування, земельні ділянки, ліцензії).

Акціонери мають право:

- брати участь в управлінні;

- одержувати дивіденди, які сплачуються за підсумками року за рахунок чистого прибутку;

- одержувати частину вартості майна підприємства у разі його ліквідації.

Дохід акціонера не гарантований і залежить від фінансових результатів діяльності підприємства. Якщо акціонерне товариство несе збитки, дивіденди не сплачуються до тих пір, поки не буде поповнений основний капітал (статутний фонд). Для покриття таких втрат та здійснення необхідних платежів створюється резервний (страховий) фонд за рахунок щорічних урахувань з прибутку.

Акціонерні товариства грають провідну роль у сучасній ринковій економіці, особливо в економіці США. Так, в США більше 20% всіх підприємств є корпораціями, за обсягом продажу їх частка становить більш 90% (50 млн. американців є акціонерами). Взагалі в капіталістичних країнах 90% капіталу є акціонерним. В Україні у 2001 році функціонувало 2045 акціонерних товариств, з них у промисловості - 792. Частка акціонерних товариств у промисловості за кількістю працівників становила 58%, в тому числі відкритих – 48,8%..

У більшості галузей промисловості, особливо в машинобудуванні, акціонерні товариства є провідною формою організації бізнесу. Це пов’язано із значною потребою даних галузей у фінансових ресурсах.

Розповсюдження акціонерних товариств обумовлено перевагами цієї форми організації підприємництва:

· Ефективний спосіб фінансування через продаж акцій, що дозволяє залучати фінансові ресурси великої кількості окремих осіб. Це дає можливість збільшити обсяги виробництва, знизити витрати, підвищити конкурентоспроможність підприємства, зменшити ризики. Банківські кредити теж стають більш доступними.

· Можливість для акціонерів отримувати доходи та не брати активної участі в управлінні підприємством.

· Можливість розподілу ризику за рахунок придбання акцій різних товариств.

· Можливість вільно розпоряджатись своїми вкладами шляхом продажу акцій.

· Обмежена відповідальність. При банкрутстві фірми акціонер втрачає тільки вартість своїх акцій. Обмежена відповідальність заохочує інвесторів вкладати свій капітал у ризикові підприємства, в нові технології та продукцію.

· Акціонерне товариство є найбільш стійкою формою підприємницької діяльності. Воно може функціонувати тривалий період незалежно від його власників (акціонерів), що створює можливості для перспективного розвитку. Зміна власників через продаж акцій не порушує цілісності акціонерного товариства.

Недоліки акціонерної форми підприємництва наступні :

· Реєстрація та функціонування акціонерного товариства пов’язані з бюрократичними процедурами (потрібна згода Комісії з цінних паперів та фондового ринку на випуск акцій, оформлення сертифікатів, звіти, публікування інформації).

· Розподіл функцій власності і управління (контролю). В одноособовому підприємництві та персональному товаристві (партнерстві) власники самі керують підприємством. Більшість дослідників вважають, що так і має бути. У великих корпораціях з тисячами власників більшість акціонерів не бере участі у зборах і голосуванні та їх голоси не відіграють ніякої ролі. Повноваження фактично повністю передаються посадовим особам акціонерного товариства. В Раду, правління обираються акціонери, які мають найбільшу кількість акцій, в першу чергу - власник контрольного пакету акцій. Як свідчить практика, на збори як правило не з’являється значна кількість невеликих власників акцій, які володіють приблизно 20-40% всіх акцій, тому контрольний пакет акцій може бути менший за 50% (30%, в окремих випадках до 5%). Теоретично акціонерне товариство управляється демократичним способом - за допомогою голосів всіх акціонерів, на практиці - невеликим числом осіб. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення суперечностей, зіткнення інтересів менеджерів і акціонерів. Цілі акціонерів - високі дивіденди, можливість контролю діяльності товариства, цілі менеджерів - підвищення оплати, премій, кар’єра (ріст компанії). Зіткнення інтересів може відбуватись при формуванні дивідендної політики (розширення компанії чи виплата дивідендів).

· В акціонерній формі підприємництва існують потенційні можливості для зловживань з боку посадових осіб. Наприклад, керівництво акціонерного товариства може організувати емісію акцій для покриття збитків, проводити фінансові махінації на фондових ринках, продавати акції, які не мають ніякої вартості. Хоча це забороняється законом і випуск акцій контролюється державними органами. Класичний приклад з недалекого минулого – діяльність довірчих товариств (трастів), зокрема фінансової піраміди МММ.

· Подвійне оподаткування доходів акціонерів. Оподаткуванню підлягає спочатку отриманий акціонерним товариством прибуток, а потім дивіденди акціонерів. В деяких країнах проводиться компенсація подвійного оподаткування.

· Відкриті акціонерні товариства публікують річні звіти про свою діяльність.

· Акціонерна форма підприємництва іноді використовується як засіб економічного примусу для викупу нерентабельних підприємств або їх підрозділів. Наприклад, “Дженерал Моторз” в 80-е роки примусила найманих працівників викупити деякі свої збиткові підприємства (філії). В Україні більшість населення мала можливість використати майнові сертифікати тільки для викупу низькорентабельних державних підприємств.

2. Види акціонерних товариств. Порядок створення та структура управління акціонерного товариства.

В Україні акціонерні товариства поділяються на два види (типи): відкриті та закриті. В Європі їх називають публічні та приватні компанії.

В найменуванні вказується вид акціонерного товариства, наприклад, ВАТ “Укрелектроапарат”, ВАТ ”Азовсталь”, ЗАТ “Нафтопродукт”, ЗАТ “Хмельницькм’ясо”.

У Німеччінні акціонерна форма товариства позначається - AG, Великобританії – Plc (Public limited company). У США акціонерні товариства називаються корпораціями, тому у назві міститься позначка сorp., сorpn або inc.(incorporated).

У відкритому акціонерному товаристві акції вільно продаються та купуються і можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах.

У закритому акціонерному товаристві акції розподіляються серед обмеженого кола осіб (між засновниками) і не можуть вільно продаватись.

Закриті акціонерні товариства часто створюються у межах трудового колективу або сімейного бізнесу. За кордоном розповсюдження акцій серед членів трудового колективу, як правило, стимулюється державою. Так, наприклад, в США фірми, що розповсюджують акції серед членів трудового колективу (їх називають народними підприємствами), мають податкові пільги. Причому таких підприємств з колективною формою власності досить багато – 11 тис. підприємств, де працює 10 млн. осіб.

В Україні процес створіння акціонерних товариств здійснюється двома шляхами:

1) на основі об’єднання капіталів підприємців;

2) перетворенням існуючих державних підприємств в акціонерні. Іноді контрольний пакет акцій зберігає за собою держава.

Перший шлях є природним для ринкової економіки. В Україні на даний час більш розповсюджений другий шлях.

У розвинутій ринковій економіці закритих акціонерних товариств значно більше, ніж відкритих. Так, в США із загальної кількості акціонерних товариств відкриті становлять менш 0,5%, але це найбільші компанії. В промисловості України в 2001 році співвідношення акціонерних товариств відкритого та закритого типу за чисельністю працівників становило приблизно 5:1.

Триває робота над проектом Закону України “Про акціонерні товариства”, який грунтується на аналізі досягнень провідних країн у цій галузі, проте з урахуванням особливостей вітчизняної економіки. Впровадження закону в дію дасть змогу ефективніше використовувати та залучати кошти від такої групи інвесторів, як акціонери.

Порядок створення акціонерного товариства наступний.

1. Засновниками приймається рішення про створіння акціонерного товариства та випуск акцій. Вони укладають між собою договір (установчий договір), який визначає порядок створіння акціонерного товариства та відповідальність перед особами, які підписалися на акції.

Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на суму не менш 25% статутного фонду і строком не менш двох років.

2. При створенні відкритого акціонерного товариства проводиться підписка на акції. Для цього засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про відкриту підписку, в якому мають бути вказані: найменування акціонерного товариства, предмет, цілі та строки діяльності, склад засновників, дата проведення установчих зборів, розмір статутного фонду, номінальна вартість, кількість та види акцій, пільги засновників, місце і строки підписки та ін. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, укладають договір із засновниками. Вони повинні внести на рахунок засновників не менш 10% вартості акцій. Засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій. Якщо за вказаний строк не вдалось покрити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Зайва підписка, що перевищує статутний фонд, може прийматись або відхилятись. Якщо вона приймається, випускається додаткова кількість акцій.

3. Проведення установчих зборів (протягом 2 місяців після підписки).

До дня скликання зборів акціонери повинні внести не менш 30% вартості акцій, а протягом року - повну вартість.

Установчі збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписались більш як на 60% акцій, на які проведено підписку.

На установчих зборах приймається рішення про створення акціонерного товариства, про надання пільг засновникам; обираються члени органів управління. Основні питання приймаються більшістю у 3/4 голосів, інші питання - простою більшістю.

Порядок перетворення державного підприємства на акціонерне товариство в процесі приватизації наведений в темі 8.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше одного разу на рік.

Акціонери (їх представники), які беруть участь у зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають більш як 60% голосів. Повідомлення про збори повинно бути зроблено не менш як за 45 днів. Акціонери, які володіють більш як 10% голосів, можуть вимагати включення додаткових питань до порядку денного зборів. Голосування проводиться за принципом: одна акція - один голос. У статуті товариства може бути встановлено мінімальну кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голосів, які надаються одному акціонеру. Наприклад, треба мати не менш як 50 акцій, або обмеження - не більш 500 акцій.

Рішення по основних питаннях (зміна статуту, припинення діяльності, створіння дочірніх підприємств) приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів (затвердження річних результатів діяльності, розподіл прибутку).

В товаристві може створюватись рада акціонерного товариства (спостережна або наглядова рада), яка представляє інтереси акціонерів між загальними зборами та контролює і регулює діяльність правління. Якщо акціонерів понад 50 - створення ради обов’язково. Рада може також виконувати окремі функції, що належать до компетенції загальних зборів. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

Назва “Наглядова рада” характерна для деяких європейських країн: Франції, Німеччини, такий термін застосований і в законі України. В деяких інших країнах (США, Великобританія, Японія) цей орган має назву “Рада директорів”.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його діяльністю, є правління, або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління або президент, який обирається або призначається. Правління підзвітне загальним зборам і раді акціонерного товариства та організує виконання їх рішень. Членами правління можуть бути наймані працівники.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах, та у разі виявлення зловживань вимагає позачергового скликання загальних зборів. Ревізійна комісія доповідає про результати проведених перевірок загальним зборам або раді акціонерного товариства. Структуру управління акціонерним товариством можна відобразити такою схемою (рис. 1).

Формально система управління акціонерним товариством достатньо демократична: вищий орган – загальні збори, всі органи управління йому підзвітні. Однак зробити управління акціонерним товариством дійсно демократичним поки що ніде не вдавалося.

Згідно із законом, товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків.

 

Рис. 1.Структура управління акціонерним товариством

Акціонерне товариство має право збільшувати або зменшувати статутний фонд. Збільшувати - шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції, або збільшення номінальної вартості акцій. Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій через викуп частини акцій у їх власників та анулювання цих акцій.

Акціонерне товариство має відшкодовувати власнику акцій збитки, пов’язані із змінами статутного фонду у разі індексації вартості майна. Так, після індексації основних фондів збільшується статутний фонд товариства. Захистити права акціонерів керівництво

акціонерного товариства може двома шляхами:

1) додатково випустити відповідну кількість акцій та безоплатно розподілити між усіма акціонерами пропорційно до їх часток у статутному фонді;

2) проіндексувати номінальну вартість акцій, що мають акціонери. Старі акції безоплатно обмінюються на нові.

Часто посадові особи вітчизняних акціонерних товариств своєчасно цього не роблять (тому часто акціонери володіють акціями вартістю від 5 до 25 копійок). Спори по цих питаннях необхідно виносити на розгляд органів управління, а при невиконанні вимог акціонерів - передавати до суду.

3. Види цінних паперів. Номінальна та ринкова вартість акцій. План розподілу акцій.

Порядок випуску та обігу цінних паперів визначається законом “Про цінні папери та фондовий ринок” та регулюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емітент - юридична особа, яка випускає цінні папери.

Емісія - випуск цінних паперів, який повинен бути зареєстрований у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Діяльність акціонерного товариства у першу чергу пов’язана з акціями та облігаціями. Розглянемо особливості акцій та облігацій у порівнянні (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика акції та облігації

 

Ознака

Акція

Облігація

1. Статус власника цінного паперу

Власник частини майна товариства

Кредитор

2. Строк обігу

Необмежений

Обмежений

3. Дохід

Як правило, невизначений, негарантований

Визначений

4. Середній розмір доходу

Більший

Менший

5. Ризик

Більший

Менший

 

Акціонер є співвласником частки майна підприємства, покупець облігації - дає гроші у позику (є кредитором). Акціонер не має права вимагати в акціонерного товариства повернення вартості акцій, він може їх перепродати на фондовому ринку. Строк обігу акції не обмежений. Дивіденди по акціях не гарантовані та сплачуються за рахунок чистого прибутку акціонерного товариства, якщо він є в даному періоді. Власнику облігацій емітент зобов’язаний повернути гроші через визначений період часу, а також сплатити певний процент.

Рівень ризику більший в акціонера. У разі банкрутства він одержує свою частку вартості майна в останню чергу. Акції забезпечують в середньому більший процент доходу. Облігації забезпечують більш надійний але невеликий доход. Так, в США дохід по державних облігаціях – 4%, по облігаціях підприємств - 8%; по простих акціях - 7-12%; по спекулятивних (ризикових) акціях - 15-20%. Ці дані відображають правило інвестування: небезпека втрати капіталу прямо пропорційна доходу.

Розрізняють номінальну та ринкову вартість акції.

Номінальна вартість вказується на акції та характеризує відповідну частину статутного фонду. Вона використовується для визначення дивідендів. При інфляції номінальна вартість повинна переоцінюватися. Номінальна вартість акції може бути визначена за формулою

Емісійна вартість - ціна, по який акція продається на первісному ринку при заснуванні акціонерного товариства. Вона може відрізнятись від номіналу, тому що посередники можуть продавати акції емітента по більш високим цінах.

Ринкова вартість – це вартість, за якою акція оцінюється на вторинному ринку цінних паперів (коли акціонери продають акції іншим особам).

Курс акції (курсова вартість) - це її ціна на біржі у певний момент часу. Не всі акції котируються на біржах.

Визначення ринкової вартості акції базується на таких міркуваннях. Покупець або продавець акції на вторинному ринку оцінює сплачену суму як один із можливих альтернативних варіантів доходу:

1) купити акцію і отримувати дивіденди;

2) положити гроші у банк і мати проценти.

Як мінімум, варіанти мають бути рівноцінними. Таким чином, продавець акції має отримати за неї таку суму грошей, яка принесе йому у вигляді процентів дохід, що дорівнює дивіденду. Продавець акції втрачає доходи, тому він хоче отримати таку суму грошей, яка у вигляді банківського депозиту принесе йому такий же дохід.

Ринкова вартість для акції з постійним дивідендом визначається за формулою:

,

де Вр - ринкова вартість акції;

 Д - річна сума дивіденду на акцію;

 r - процентна ставка по банківських депозитах плюс надбавка за ризик;

 Вн - номінальна вартість акції;

 g- ставка дивіденду в процентах.

Наприклад, якщо акція щорічно приносить 36 грн. дивіденду, а банківський процент по вкладах - 9%, то ринкова вартість акції:

 

Цю акцію будуть продавати на біржі в середньому за 400 грн. У кожний окремий момент часу курс акції залежить також від співвідношення попиту та пропозиції акцій.

Розглянута формула є окремим випадком, ринкова вартість будь-якого цінного паперу визначається таким чином:

Акції на пред’явника вільно обертаються на фондовому ринку. При продажу іменних акцій в них робиться запис про власника або його зміну(індосамент).

Відомості про акціонерів і кількість акцій заносяться до реєстру, який веде незалежний реєстратор, що обслуговує дане акціонерне товариство.

По простих акціях сплачується дивіденд, який залежить від прибутку акціонерного товариства. По привілейованих акціях дивіденди сплачуються у першу чергу. Вони також дають право одержати частку майна у першу чергу (порівняно з власниками простих акцій) при ліквідації товариства. Але власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством. Привілейовані акції можуть випускатись з фіксованим дивідендом (в процентах до номінальної вартості) незалежно від розміру прибутку акціонерного товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденди по цих акціях сплачуються за рахунок резервного фонду. Вартість привілейованих акцій може становити до 10% статутного фонду.

Ще існують засновницькі акції, якими звичайно володіють засновники або менеджери акціонерного товариства. По цих акціях дивіденди не нараховуються до тих пір, поки по простих акціях вони не сплачені до певної величини. Якщо ця умова виконана, то решта прибутку розподіляється між власниками засновницьких акцій. Такі акції є вигідними, коли акціонерне товариство отримує великі прибутки. Засновницькі акції можуть давати додаткові права по управлінню товариством.

Кількість різних видів акцій визначаються в процесі складання плану розміщення акцій. Приклад плану розміщення акцій представлений таблицею 2.

Таблиця 2. План розміщення акцій акціонерного товариства

 

Спосіб розміщення

Термін

розміщення

Акції

Частка в статут-ному фонді, %

Поча-ток

Закін-чення

Кількість, шт.

Сумарна вартість, тис. грн.

Пільговий продаж акцій:

 працівникам підприємства:

 громадянам, які мають право на пільгове придбання акцій

Продаж акцій на конкурсних засадах громадянам України й фінансовим посередникам

Продаж пакетів акцій

 за комерційним конкурсом:

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

- за вільно конвертовану валюту

 за некомерційним конкурсом:

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

- за вільно конвертовану валюту

 на аукціоні:

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

- за вільно конвертовану валюту

Залишається у державній власності

 

План розміщення акцій складається при первинному випуску акцій в процесі створення акціонерного товариства, а також при організації другої, третьої емісії акцій і так далі.

Типовий план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації наведений в додатку.

4. Дивідендна політика

Дивіденди сплачуються за рахунок чистого прибутку акціонерного товариства, але вони становлять тільки частину чистого прибутку.

Дивідендна політика - це політика розподілу чистого прибутку акціонерного товариства. Вона визначає співвідношення його частини, що сплачується у вигляді дивідендів, та частини, що капіталізується (реінвестується в активи підприємства).

При виборі дивідендної політики повинна визначатись оптимальна величина дивідендів. З одного боку, акціонери зацікавлені у високих дивідендах у поточному році, з іншого - реінвестування прибутку дає можливість розширити діяльність підприємства і тим самим в майбутньому збільшити дивіденди та ринкову вартість акцій.

Загальний формалізований алгоритм розв’язання задачі визначення оптимальної дивідендної політики відсутній. На практиці власники товариства приймають самостійне рішення щодо варіанту дивідендної політики, виходячи з інтересів підприємства, окремих груп акціонерів і зовнішніх чинників, які часто важко формалізувати. У всякому випадку, обраний варіант дивідендної політики повинен відповідати двом цілям:

- максимізації сукупного доходу акціонерів, який дорівнює сумі дивідендів та приросту ринкової вартості акцій;

- достатнього фінансування діяльності підприємства.

У кожному конкретному випадку рішення про розподіл прибутку приймається керівництвом під впливом багатьох факторів.

Фактори, що визначають дивідендну політику:

1. Національні традиції. Наприклад, за 30 останніх років в США дивіденди зростають, у Великобританії зменшуються. Взагалі дивіденди не перевищують 40-60% прибутку.

2. Правові обмеження, спрямовані проти “проїдання” капіталу підприємства (різний рівень оподаткування дивідендів і майна підприємства).

3. Величина прибутку.

4. Наявність грошей на рахунку підприємства.

5. Необхідність розширення виробничих потужностей або оновлення матеріально-технічної бази підприємства.

Інвестиційна стратегія акціонерного товариства може бути різною на різних стадіях життєвого циклу акціонерного товариства: на стадії народження дивіденди не сплачуються; на стадії дитинства, юності - дивіденди видаються додатковими акціями та в невеликих розмірах готівкою; на стадії зрілості сплачуються високі дивіденди готівкою; на стадії старіння - дивіденди зменшуються.

6. Обмеження рекламного характеру (стабільність дивідендної політики є індикатором успішної діяльності підприємства).

7. Рівень дивідендних виплат конкурентів.

8. Інтереси різних груп акціонерів. Наприклад, заможні акціонери частіше наполягають на реінвестуванні усього прибутку, щоб не сплачувати податків, незаможні - вимагають грошових виплат.

Рішення про розмір дивідендів приймається загальними зборами. Розмір дивідендів у країнах з розвинутою ринковою економікою не перевищує 20% номінальної вартості акції.

 На практиці застосовуються такі методи дивідендної політики (варіанти дивідендних виплат):

1. Залишковий метод (дивіденди сплачуються після використання прибутку на інші цілі).

1. Постійний процентний розподіл прибутку.

2. Фіксовані дивідендні виплати на одну акцію.

4. Стійкий приріст дивідендів (збереження темпів зростання дивідендів).

3. Виплата гарантованого мінімуму та екстра-дивідендів. Регулярно сплачуються фіксовані дивіденди і періодично (в залежності від успішності діяльності) - екстра-дивіденди.

4. Виплата дивідендів акціями (при проблемах з готівкою або якщо необхідні кошти на розвиток). В умовах слабкої ринкової кон’юнктури підприємства можуть розраховуватись з акціонерами товарами власного виробництва або придбаними згідно з бартерними угодами.

В несприятливі роки підприємства можуть виплачувати дивіденди за рахунок попередньо створених фінансових резервів.

Фінансова ставки дивідендів не повинна бути нижчою за середній рівень депозитного проценту.

В залежності від стадії життєвого циклу підприємства, схильності керівництва до ринку виділяють три підходи до виплати дивідендів (типи дивідендної політики):

- консервативний;

- поміркований;

- агресивний.

Консервативний підхід припускає сплату дивідендів за залишковим принципом та додержання стратегії підтримки стабільної норми дивідендних виплат.

Поміркований підхід характеризує підприємства, що дотримуються політики стабільного розміру дивідендів та екстра-дивідендів.

Агресивний підхід припускає постійно зростаючий розмір дивідендів.

Показники дивідендної політики

1. Дивіденд на одну акцію (сума в грн.)

2. Маса дивіденду – загальна сума коштів акціонерного товариства, яка спрямовується на виплату дивідендів в певному році.

3. Ставка доходу на акціонерний капітал, визначається як виражене в процентах відношення маси дивіденду до акціонерного капіталу.

4. Поточна дохідність акції – виражене в процентах відношення дивіденду на акцію до середньоринкової вартості акції.

5. Коефіцієнт виплати дивідендів – відображає частину прибутку, що сплачена акціонерам у вигляді дивідендів протягом року (відношення маси дивіденду до чистого прибутку).

6. Коефіцієнт реінвестицій характеризує схильність акціонерів до накопичення капіталу (відношення нерозподіленого прибутку до чистого прибутку).

 

Рис.2. Послідовність формування дивідендної політики акціонерного товариства

Підсумки теми.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонери мають право: брати участь в управлінні; одержувати дивіденди, які сплачуються за підсумками року за рахунок чистого прибутку; одержувати частину вартості майна підприємства у разі його ліквідації. Дохід акціонера не гарантований і залежить від фінансових результатів діяльності підприємства.

У більшості галузей промисловості, особливо в машинобудуванні, акціонерні товариства є провідною формою організації бізнесу. Це пов’язано із значною потребою даних галузей у фінансових ресурсах.

В Україні акціонерні товариства поділяються на два види (типи): відкриті та закриті.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше одного разу на рік. В товаристві може створюватись рада акціонерного товариства (спостережна або наглядова рада), яка представляє інтереси акціонерів між загальними зборами та контролює і регулює діяльність правління. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його діяльністю, є правління, або інший орган, передбачений статутом. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією.

Розрізняють номінальну та ринкову вартість акції.Номінальна вартість вказується на акції та характеризує відповідну частину статутного фонду. Ринкова вартість – це вартість, за якою акція оцінюється на вторинному ринку цінних паперів (коли акціонери продають акції іншим особам).

Розрізняють такі види акцій: іменні та на пред’явника; привілейовані та прості

Дивідендна політика - це політика розподілу чистого прибутку акціонерного товариства. Вона визначає співвідношення його частини, що сплачується у вигляді дивідендів, та частини, що капіталізується. У кожному конкретному випадку рішення про розподіл прибутку приймається керівництвом під впливом багатьох факторів.

Література для самостійного поглибленого вивчення теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,20.

Додаток

 

ТИПОВИЙ ПЛАН

РОЗМІЩЕННЯ АКЦІЙ ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА,

ЯКЕ СТВОРЕНО ШЛЯХОМ КОРПОРАТИЗАЦІЇ

РОЗДІЛ 1. РЕКВІЗИТИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

1. Код _____________________________________________________________________________

2. Повна і скорочена назви ____________________________________________________________

3. Юридична адреса _________________________________________________________________

4. Номер і дата державної реєстрації акціонерного товариства _____________________________

5. Номери розрахункового (поточного) та інших рахунків акціонерного Товариства, найменування і реквізити обслуговуючих банківських установ ____________________________________

__________________________________________________________________________________________

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

1. Чисельність працівників спиского складу, чол.:

 · на 1.01.200__ р. - __________;

 · на 1.12.200__ р. - __________.

2. Залишкова вартість основних фондів, тис. грн.:

 · на 1.01.200__ р. - _________;

 · на 1.12.200__ р. - _________.

3. Балансовий прибуток, тис. грн.:

 · на 1.01.200__ р. - ________;

 · на 1.12.200__ р. - ________.

4. Розрахунковий прибуток, який залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів, тис. грн.:

 · на 1.01.200__ р. - ________;

 · на 1.12.200__ р. - ________.

5. Основні види діяльності __________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________

6. Основні види продукції (послуг), що виробляються:

 

Вартість продукції (послуг)

тис. грн.

Частка в загальному обсязі вироблюваної продукції (послуг), відсотки

 

7. Характеристика оборотних коштів та збуту продукції:

- дебіторська заборгованість, тис. грн.:

· на 1.01.200__ р. - _______;

· на 1.12.200__ р. - _______.

- кредиторська заборгованість, тис. грн.:

· на 1.01.200__ р. - ________;

· на 1.12.200__ р. - ________.

- вартість нереалізованої продукції, тис. грн.:

· на 1.01.200__ р. - ________;

· на 1.12.200__ р. - ________.

8. Розмір земельного податку ______________________ тис. грн.

9. Характеристика екологічного стану:

Виплачено за рік штрафів за порушення екологічного законодавства ________________ тис. грн.

10. Дані про межі, розмір, місце розташування земельної ділянки акціонерного товариства

__________________________________________________________________________________________

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАТУТНОГО ФОНДУ

АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

1. Статутний фонд товариства __________________ тис. грн.

2. Номінальна вартість акції ____________ грн.

3. Кількість акцій ___________ шт.

4. Акції, частки і паї в статутних фондах інших юридичних осіб:

 

Назва та юридичний

статус

Юридична адреса

Загальна

вартість,

тис. грн.

Частка акціонерного товариства в статутному фонді об’єкта,

Відсотки

 

5. Перелік об’єктів, залишкову вартість яких не включено до статутного фонду.

 

Назва об’єкта

Залишкова вартість, тис. грн.

 

РОЗДІЛ 4. ПРОПОЗИЦІЇ КОМІСІЇ З КОРПОРАТИЗАЦІЇ

(СПОСТЕРЕЖНОЇ РАДИ)

 

1. Пільговий продаж акцій:

 

Категорії громадян

Кіль-

кість,

шт.

Продаж акцій

Розрахунки

Кількість,

шт.

Загальна

вартість,

тис. грн.

Приватизацій-

ними папера-

ми, тис. грн.

Готівкою, тис. грн.

Працівники підприємства

Громадяни, які мають право на пільгове придбання акцій відповідно до:

· статті 25 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"

· указу Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств"

· інших законодавчих актів

 

2. Продаж акцій громадянам України й фінансовим посредникам за приватизаційні папери у кількості ______ шт. загальною вартістю _____________ тис. грн., що становить _______ % статутного фонду акціонерного Товариства.

3. Пакети акцій акціонерного Товариства, що залишаються у державної власності:

 

Акції

Частка в статутному фонді акціонерного Товариства, відсотки

Кількість,

шт.

Загальна вартість,

Тис. грн.

 

Дата подання проекту плану засновнику _______________________________________________

Голова комісії з корпоратизації______________________________________________________

(спостережної ради) (підпис) (прізвище, ім’я та по батькові)

Члені комісії з корпоратизації _______________________________________________________

(спостережної ради) (підписи) (прізвище, імена та по батькові)

РОЗДІЛ 5. РОЗМІЩЕННЯ АКЦІЙ

 (заповняється органом приватизації)

1. Акції акціонерного Товариства, яке створено на базі підприємства, віднесеного Державною програмою приватизації до груп Б, В.

 

Спосіб розміщення

Термін

розміщення

Акції

Частка в статутному фонді, %

Початок

Закін-

чення

Кіль-

кість, шт.

Сумарна вартість, тис. грн.

Пільговий продаж акцій:

· працівникам підприємства:

 а) за приватизаційні папери;

 б) за готівку;

· громадянам, які мають право на пільго- ве придбання акцій відповідно до:

 а) статті 25 Закону України "Про при-

ватизацію державних підприємств":

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

 б) указу Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств"

 - за готівку

в) іншим громадянам, які мають право на пільгове придбання акцій:

- за приватизаційні папери;

- за готівку

Продаж акцій на конкурсних засадах гро-

мадянам України й фінансовим посеред-

никам за приватизаційні папери

 

Підлягає продажу громадянам України й фінансовим посередникам за приватизаційні папери ______ акцій загальною вартістю _____________ тис. грн., що становить ___ відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Представники органу приватизації ________________ ___________________________________

(підписи) (прізвища, імена та по батькові)

2. Акції акціонерного товариства, яке створено на базі підприємства, віднесеного Державною програмою приватизації до групи Г.

 

Спосіб розміщення

Термін

розміщення

Акції

Частка в статутному фонді, %

Початок

Закін-

чення

Кіль-

кість, шт.

Сумарна вартість, тис. грн.

Пільговий продаж акцій:

· працівникам підприємства:

 а) за приватизаційні папери;

 б) за готівку;

· громадянам, які мають право на пільго- ве придбання акцій відповідно до:

 а) статті 25 Закону України "Про при-

ватизацію державних підприємств":

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

 б) указу Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 "Про корпора-

тизацію підприємств"

- за готівку

 

Закінчення

 

Спосіб розміщення

Термін

розміщення

Акції

Частка в статутному фонді, %

Початок

Закін-

чення

Кіль-

кість, шт.

Сумарна вартість, тис. грн.

в) іншим громадянам, які мають право на пільгове придбання акцій:

- за приватизаційні папери;

- за готівку

Продаж акцій на конкурсних засадах гро-

мадянам України й фінансовим посеред-

никам:

- за приватизаційні папери;

- за готівку

Продаж пакетів акцій

· за комерційним конкурсом:

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

- за вільно конвертовану валюту

· за некомерційним конкурсом:

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

- за вільно конвертовану валюту

· на аукціоні:

- за приватизаційні папери;

- за готівку;

- за вільно конвертовану валюту

Залишається у державній власності

 

Підлягає продажу громадянам України й фінансовим посередникам за приватизаційні папери ______ акцій загальною вартістю _______________ тис. грн., що становить ________% статутного фонду акціонерного Товариства.

Представники органу приватизації _____________ ______________________________________

(підписи) (прізвища, імена та по батькові)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28  Наверх ↑

Кращі книги