Лекція 6. Поняття.

· Загальна характеристика поняття.

· Синтаксичне та семантичне визначення поняття.

· Типи відношення між поняттями.

· Обмеження і узагальнення понять.

· Визначення поняття.

· Поділ понять.

Основні поняття теми: Зміст поняття, Обсяг поняття, Сумісні поняття, Несумісні поняття, Порівнюванні поняття, Непорівнюванні поняття, Відношення тотожності, Відношення перетину, Відношення підпорядкування, Відношення співпорядкування, Відношення протилежності, Відношення суперечливості, Обмеження та узагальнення понять, Поділ поняття, Дихотомічний поділ поняття, Класифікація.

Поняття як форма мислення є такий спосіб відображення дійсності, коли предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак. В поняття предмети класифікуються за загальними і специфічними ознаками, які можуть бути як необхідні, так достатні. Об’єктом думки не завжди є сам клас, а предмети класу (множини).

Традиційна логіка під предметом думки розуміла логічний підмет S, тоді як сучасна логіка предметом думки робить елемент класу, а звідси і сама відмінність у визначенні: у традиційній логіці – це предикатор, у сучасній – індивід (носій власного імені), терм.

Терм отримує і відповідне позначення:

a, d, c – предметні (індивідні) константи,

x, y, z… - предметні змінні тощо

Терміни природної мови мають дві характеристики - предметне та смислове значення. Перше – це предмет (включаючи предмет думки), знаком якого він є, друге – певна інформація, що позначається цим терміном. Логіка не припускає опори на інтуїцію, тому такою важливою стає логічна точність. Особливо шкодить спілкуванню так звана багатозначність, тобто смислова відмінність.

Семантика виділяє дві ознаки поняття – зміст та обсяг. Змістом стає ознака, сукупність ознак (відмітні, невідмітні, суттєві). Обсяг поняття – це клас (множина) предметів, яким притаманна дана. Таким чином, можна вважати, що кожне поняття має свій зміст, обсяг та власне знак (терм).

Зміст та обсяг поняття мають свої залежності, що називаються „законом оберненого відношення між обсягом та змістом поняття”. Всі поняття діляться на порівнюванні та не порівнюванні. Перші – це ті, що мають спільні родові ознаки: людина, жінка; другі – ті, що не мають спільних родових ознак – квітка, космонавт. Якщо обсяги двох чи більше понять мають спільні елементи, то їх називають сумісними, в протилежному випадку – називають несумісними.

Типи відношень між сумісними поняттями:

 

тотожності – змісти різні, але обсяги повністю співпадають;

Схема 1. А - “автор поеми “Сон”, В - “Т.Г. Шевченко”.

 

перетину –обсяги понять частково співпадають;

Схема 2. А - “студент, В – першокурсник.

 

підпорядкування - відношення роді і виду:

Схема 3. А - “дерево”, В - “яблуня”.

Типи відношень між несумісними поняттями:

 

співпорядкування – відношення різних видів одного роду

Схема 4. U (універсум) - “вищий учбовий заклад”, А - “університет”, В - “інститут”.

 

протилежності – обсяги видових понять не вичерпують родового поняття;

Схема 5. А - “добрий”, В - “злий”.

суперечливості – є видовими поняттями, але, на відміну від протилежних понять, вичерпують всю множину;

 

Схема 6. А - “законний”, В - “незаконний”.

Узагальнення понять – це логічна операція переходу до поняття з меншим обсягом (але більшим змістом) до поняття з більшим обсягом (але меншим змістом). Наприклад, поняття „зрада” та „державна зрада”. Перше і є узагальненням. Існує межа узагальнення, таким поняттям є так зване універсальне поняття, категорія, тобто таке поняття, яке не має роду (матерія, свідомість, існування), тобто зміст найбідніший, обсяг найбільший.

Обмеження понять – є протилежною операцією до узагальнення. Межею обмеження є одиничне поняття, тобто поняття з найбільшим змістом та найменшим обсягом.

Поділ поняття – це логічна операція переходу від родового поняття до множини видових понять, тобто розбиття обсягу родового поняття на обсяги видових понять. Подільне поняття розбивається на видові, які називаються членами поділу. Відмітна ознака, за якою і здійснюється поділ, називається основою чи підставою поділу (не слід плутати з аналізом чи поділом цілого на частини). Наприклад, дерева хвойні та листяні – це операція поділу поняття; крона, стовбур, коріння – це результат поділу на частини. Отже, множини аж ніяк не можуть співвідноситись з частинами предметів. Поділ поняття, по суті, фіксує відмітні, суттєві ознаки, які і задають власне поділ поняття.

Розрізняють два види поділу понять:

- за видозміною ознаки

- дихотомічний поділ.

При поділі за видозміною ознаки з кожним кроком поділу ознака видозмінюється, ознака „творить” члени поділу (людина: чоловік, жінка; українець, росіянин, білорус тощо). При дихотомічному поділі підставою поділу виступає та ознака, яка властива лише частині множини, тому дихотомічний поділ і фіксує наявність чи відсутність досліджуваної ознаки (людина: чоловіки, не чоловіки – відношення суперечливості, порівняйте – чоловік, жінка – відношення протилежності).

Дихотомічний поділ ділить обсяг поняття на дві суперечливі множини. Наприклад, умовні та безумовні рефлекси, війни справедливі та несправедливі.

є початковим етапом наукового дослідження. Межею дихотомічного поділу є пусте негативне поняття.

Правила поділу:

1. Поділ поняття повинен бути співмірним (сума членів поділу дорівнює обсягу подільного поняття, тобто обсяг подільного поняття повинен повністю вичерпуватися).

2. Поділ здійснюється за однією підставою.

3. Члени поділу повинні виключати один одного.

4. Поділ поняття повинен бути неперервним.

Особливою формою поділу поняття є класифікація. Це багатоступінчастий, послідовний поділ обсягу поняття з метою систематизації нових знань (система хімічних елементів, елементарних частин тощо). Для класифікації і стає важливим дотримання всіх вимог правил поділу поняття.