Розділи

3. Виховання і навчання у Давній Греції та Римі. Елементи педагогіки у філософських системах давнього світу.

У Давній Греції, що складалася з невеликих рабовласницьких держав, найоригінальніша система виховання існувала в Спарті і в Афінах. Спільним в обох системах було те, ще вони призначались для виховання заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).

У Спарті виховання мало військово-фізичний характер, завданням якого була підготовка мужнього, фізично розвиненого, загартованого й витривалого воїна-захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалось з боку держави з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали і повертали батькам лише здорових дітей. З 7 років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах особлива увага надавалась фізичному вихованню: привчали зносити голод, холод, спеку. Вони спали на земляній підлозі на твердій підстилці, отримували на рік один плащ, погано харчувались. Майже весь час їх тренували в бігу, стрибках, метанні списа та диска, у боротьбі, а на дозвіллі вони вчилися співати військових пісень і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь в нічних облавах на рабів (криптіях): ловили любого раба та вбивали його. З 15 років мали право носити зброю. У 16 років проводились публічні випробування – агони – своєрідний екзамен, на якому, в присутності батьків, дітей публічно пороли. Багато дітей не витримувало і помирало.

Розумовому вихованню дітей і молоді в Спарті приділялося мало уваги.

Юнаків 18-20 років об’єднували в групи ефебів, у яких вони відбували військову службу. Дівчата також проходили військову службу, щоб під час походів чоловіків тримати в покорі рабів і охороняти місто.

Афінська система виховання відрізнялася від спартанської. Афіни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Мета виховання – гармонійно розвинена особистість (“калокагатія” – внутрішня та зовнішня досконалість).

До 7 років хлопчиків і дівчаток виховували в сім’ї. Відтак хлопчики навчались в школах, а дівчатка здобували домашнє, сімейне виховання, привчались до домашнього господарства.

Хлопчики 7-14 років навчались у приватних школах граматистів і кіфаристів. Заняття проводили вчителі, які називались дидаскалами (від гр. “дидаско” - навчаю). Учнів додому і в школу супроводжували раби-педагоги. У школах граматистів навчали писати, читати, лічити. У школах кіфаристів (музики) учнів, крім елементарної грамоти, вчили співати, грати на музичних інструментах, декламувати уривки з “Одіссеї”, “Іліади” та ін.

З 14-15 років підлітки та юнаки навчались у школі палестрі (школі боротьби) п’ятиборства (біг, стрибки, боротьба, метання диска і списа), а також плавання.

Юнаки 17-18 років з родин заможних аристократів виховувались у гімнасіях, в яких вивчали філософію, політику, літературу та займалися гімнастикою.

Юнаки 18-20 років готувалися до військової служби (вивчали зброю, морську справу, військові статути, державні закони).

З IV ст. до н.е. до І ст. н.е. грецька культура поширилась на величезні території. Цей період грецької історії називають епохою еллінізму. Освіта стає громадською справою, особливе службове становище посідає вчитель. У школах починають вчитися і дівчата. Створюються підручники.

Система освіти в цей час складалася з таких ланок:

v елементарна школа грамоти (7-12 рр.)

v граматична школа (12-15 рр.)

v гімнасії (15-18 рр.)

v ефебії (18-19 рр.)

v філософська школа (20-22 рр.)

Система виховання у Давньому Римі склалася в VІ-І ст. до н.е. У цей період існувала наступна система виховання: для дітей бідноти існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств – граматичні школи (граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури). Навчались тільки хлопчики. Школи риторів, де дітей знаті готували до державної діяльності (риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику). Навчання було платним.

У середині І ст. до н.е. платні граматичні та риторські школи було перетворено на державні.

У період існування Римської імперії було відкрито й риторичні школи для жінок, а також спеціальні школи для підготовки лікарів, юристів, архітекторів та інших спеціалістів. У Римі виникає вища школа університетського типу (Атенеум).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115  Наверх ↑

Кращі книги