Розділи

2. Виховання і навчання в країнах Давнього Сходу.

З появою класового суспільства виховання підростаючого покоління набуло класового характеру, виділилося як самостійна соціальна функція суспільства. На цьому етапі з’явилися школи, в яких здійснювалось систематичне навчання. Появі шкіл сприяло виникнення різних систем письма (шумерське, єгипетське, китайське та ін.). Перші школи було відкрито в ІІІ-ІІ тис. до н.е. у Шумері, Єгипті, Індії, Китаї і відтоді навчання стає важливим складником процесу виховання.

Школи в Шумері (територія Дворіччя – між річками Тигр і Євфрат) виникли у середині ІІІ тис. до н.е. Головне завдання – підготовка писарів, навчання їх клинопису (комбінації вертикальних і горизонтальних рисок, налічувалось до 600 знаків). Такі школи називали “будинками глиняних табличок”. Учні також засвоювали знання з ботаніки, математики, граматики, літератури, географії. Навчання в таких школах було тривалим і коштувало дорого, тому вчилися лише діти знаті.

У Єгипті школи з’явились у ІІІ тис. до н.е. водночас з виникненням писемності. Існували школи двірцеві, для жерців, писарів, для різних службовців. Було ієрогліфічне письмо (ієрогліф – священний знак), яке налічувало до 700 ієрогліфів. Учні писали чорною фарбою тонкою бамбуковою паличкою на папірусі. Заняття тривали з ранку до пізнього вечора, сувора дисципліна і тілесні покарання. Майбутні чиновники навчались читанню, письму, лічбі. Крім того, гімнастичним вправам, плаванню, гарним манерам. У школах для жерців ще вивчали астрономію та медицину, давали релігійну освіту. Діти вищої знаті здобували освіту у військових школах – ставали воєначальниками.

В Індії (ІІІ тис. до н.е.) виховання було кастовим. Існували школи для двох вищих станів: школа брахманів і школа кшатріїв. Школу брахманів очолював учитель, термін навчання 10-12 років (від 6-12 до 22-24 років). Діти жили у будинку вчителя і крім навчання поралися у його господарстві. У школі брахманів з дітей найвищої касти готували служителів Бога, які все життя вивчали Веди (священна книга). У школах кшатріїв навчались діти нижчих каст (шляхетської, військової). Вивчали зброю, їзду верхи, гімнастичні вправи, а також математику, поезію, музику, етику і танці. Найнижчі касти не могли здобувати освіту.

У Китаї писемність виникла в ІІ тис. до н.е. і почалося навчання грамоти. Воно було тривалим і доступним лише дітям із заможних родин. До появи ЗОШ у Китаї існували так звані общинні школи, в яких юнаків безкоштовно навчали стрільби з лука, пісень та обрядів, згодом - їзди верхи, письма і лічби. Навчання починалось з 6 років. Основні методи: запам’ятовування, наслідування, обмеження свободи і ініціативи. Сувора дисципліна, тілесні покарання. Для підготовки чиновників діяли спеціальні навчальні заклади: юридичні, медичні, математичні, художні. Було відкрито вищі аристократичні школи, де навчали ораторського мистецтва, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини та ін.

Першу приватну школу в Китаї відкрив Конфуцій. Він вивчив понад 3 тисячі осіб. У філософських школах вивчали ораторське мистецтво, логіку, вміння вести полеміку, дискутувати. Саме в Китаї вперше було впроваджено складання екзамену для тих, хто хотів стати вченим або чиновником.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115  Наверх ↑

Кращі книги