2. Процедури-функції.

Функції, оголошені користувачем, також складаються із заголовка, блока оголошень та тіла функції.

Заголовок функції починається стандартним ідентифікатором function, містить ім’я для функції, формальні параметри (якщо вони присутні) і тип результату функції. Тип результату може бути будь-яким скалярним або рядковим типом. Тіло функції являє собою локальний блок операторів, аналогічний блокові для процедури. Відмінність полягає в тому, що хоча б один раз в тілі функції повинен зустрітись оператор присвоювання, який містить її ім’я в лівій частині.

Функція активізується за допомогою виклику функції або обчислення. Виклик функції містить ідентифікатор функції і необхідні фактичні параметри. Функція виконується при обчисленні виразу, а значення операнду стає значенням, що повертається функцією. Результатом виконання функції буде останнє присвоєне її імені значення. Якщо такого оператора присвоювання немає або він не виконується, те що повертається функцією значення буде невизначеним.

Якщо ідентифікатор функції використовується для виклику функції усередині блоку функції, то функція виконується рекурсивно. Такі функції будуть розглянуті далі.

ПРИКЛАД: розглянемо опис функції для обчислення добутку перших k натуральних чисел (k!).

function fact(k: integer) : integer;

{ в заголовку процедури міститься параметр k – він є параметром-значенням і являє собою вихідні дані; сама функція оголошена також цілочисельною }

 

var

 i: integer;

{ локальна змінна i буде використовуватись як параметр циклу }

 p:integer; { ця змінна потрібна для обчислення

результату в циклі }

begin {тіло процедури задає дії }

 p:=1;

 for i:=1 to k do p:=p*i;

 facf:=p; {ім’я fact не могло використовуватись в циклі, тому що це суперечить правилам виклику функції}

end;

 

Як і процедури, функції можуть бути оголошені як forward.

Як зазначалось раніше, оголошення процедури або функції містить список формальних параметрів. Кожний параметр, оголошений у списку формальних параметрів, є локальним стосовно оголошеної процедури або функції, на нього можна зробити посилання лише в блоці, пов’язаному з даною процедурою або функцією.

Існує три види параметрів: значення, змінна і нетипізована змінна. Вони характеризуються таким чином:

 група параметрів без попереднього ключового слова var і з наступним за нею типом є списком параметрів-значень;

 група параметрів з попереднім ключовим словом var і наступним за нею типом є списком параметрів-змінних;

 група параметрів з попереднім їй ключовим словом var і без наступного за нею типу є списком нетипізованих параметрів-змінних.

ПРИКЛАДИ:

procedure example(x:integer; var a,b:real; var s,t)

В даному випадку параметр x є параметром-значенням, a та b є параметрами-змінними, а змінні s іt є не типізованими параметрами-змінними.

Формальний параметр-значення діє як змінна, локальна стосовно процедури або функції. Вона одержує своє вихідне значення з відповідного фактичного параметра при активізації процедури або функції. Тому зміна значення формального параметра не впливає на значення фактичного параметра.

Якщо формальний параметр оголошений, як параметр-значення, то при викликові процедури створюється нова змінна, якій передається значення відповідного фактичного параметра, заданого при викликові процедури. Після завершення роботи процедури значення цього параметру не запам’ятовується, оскільки параметр має локальне значення. Тому параметри-значення можуть використовуватись лише для передачі вихідних даних в процедуру. Результатом роботи процедури такі параметри бути не можуть, тому що він не буде запам’ятовуватись.

Якщо формальний параметр оголошений як параметр-змінна, то при викликові процедури замість формального параметру буде підставлятись ім’я відповідного фактичного параметру. Саме тому такі параметри використовуються для результатів роботи процедури.

ПРИКЛАД:

Нехай оголошена процедура sum(x,y:integer; var z:integer)

Нехай виклик процедури має вигляд sum(a,b,c). В такому випадку будуть створені нові змінні x та y, які одержать значення змінних a та b відповідно. А замість змінної z буде підставлена змінна c.

Фактичний параметр, що відповідає параметру-значенню в операторі процедури або виклику функції може бути змінною, константою або виразом. Він повинний бути сумісний по присвоюванню з типом формального параметра-значення. Якщо типом параметра є String, то формальний параметр повинен мати атрибут розміру, рівний 255.

Фактичний параметр, що відповідає параметру-змінній, може бути лише змінною. Усередині процедури або функції будь-яке посилання на формальний параметр-змінну дає доступ до самого фактичного параметра. Тип фактичного параметра повинний бути тотожний типу формального параметра-змінної (можна обминути це обмеження через нетипізовані параметри-змінні). Якщо типом формального параметра є тип String, то задається атрибут довжини, рівний 255, і фактичний параметр-змінна повинний мати рядковий тип з атрибутом довжини, рівним 255.

Якщо посилання на фактичний параметр-змінну пов’язано з індексуванням масиву або перебуванням об’єкта по його покажчику, то ці дії виконуються до активізації процедури або функції.

Коли формальний параметр є нетипізованим параметром-змінною, відповідний фактичний параметр може бути довільним посиланням на змінну незалежно від її типу.

Усередині процедури або функції нетипізований параметр-змінна не має типу, тобто він не сумісний зі змінними всіх інших типів, якщо йому не присвоєний визначений тип за допомогою приведення типу змінної.

ПРИКЛАД: використання нетипізованих параметрів-змінних:

program example;

const n=10;

type massiv=array[1..n] of integer;

var x:massiv;

 y,i:integer;

function sum(var a:array of integer):integer;

{Параметр а оголошений як нетипізований масив}

var s,i,k,m:integer;

begin

 s:=0;

 k:=low(a);

 m:=high(a);

 {Змінні k та m визначають верхню та нижню межу індексів масиву}

 for i:=k to m do s:=s+a[i];

 sum:=s;

end;

begin

 for i:=1 to n do x[i]:=random(10);

 y:=sum(x);

 writeln('y=',y);

end.