Розділи

Тема 4. Психологічна характеристика свідомості людини.

Психологічна характеристика свідомості людини.

§ Природа людської свідомості.

§ Виникнення та розвиток свідомості.

§ Свідоме та несвідоме.

Основні терміни теми: свідомість, свідома діяльність, суспільна свідомість, індивідуальна свідомість, несвідоме.

Свідомість є вищим рівнем відображення людиною дійсності, якщо психіку розглядати з матеріалістичних позицій, і власне людською формою психічного початку буття, якщо психіку трактують з ідеалістичних позицій. Незалежно від того, яких філософських позицій дотримувались дослідники свідомості, з нею неодмінно пов’язували так звану рефлексивну здібність, тобто готовність свідомості до пізнання інших психічних явищ та самої себе. Наявність у людини такої здібності є підставою для існування і розвитку психологічних наук, бо без неї даний клас феноменів був би закритим для пізнання. Без рефлексії людина не могла б мати навіть уявлення про те, що в неї є психіка.

Ще однією особливістю свідомості, яка нерозривно пов’язана з рефлексією - це відокремлення суб’єкта від об’єкта, тобто того, що належить "я" людини та її "не-я". Відокремлення "я" від "не-я" - шлях, який проходе кожна людина в дитинстві, здійснюється в процесі формування самосвідомості людини.

Психологічна характеристика свідомості людини включає: 1) відчуття себе пірнаючим суб’єктом; б) здатність у думках уявляти існуючу та уявну дійсність; в) контролювати власні психічні та поведінкові стани, керувати ними; г) здатність бачити та сприймати у формі образів оточуючу дійсність.

Свідомість тісно пов’язана з мовленням та без нього в вищих своїх формах не існує. На відмінну від відчуттів та сприймання, уявлень та пам’яті свідоме відображення характеризується рядом специфічних властивостей. Одна з них - усвідомленість уявляємого, або усвідомленого, тобто його словесно-понятійна означеність, визначеність певним змістом, який пов’язаний з людською культурою.

Друга властивість свідомості полягає у тому, що у свідомості відображаються не всі та не випадкові, а лише основні, головні, суттєві характеристики предметів, подій та явищ, тобто те, що характерно саме для них і відрізняє їх від інших, зовнішнє схожих на них предметів та явищ.

Свідомість майже завжди пов’язана з використанням для позначень усвідомлених слів-понять, які, за визначенням, містять у собі вказівки на загальні та відмінні властивості відображаємого у свідомості класу предметів.

Третя характеристика людської свідомості - це її здатність до комунікації, тобто передачі іншим особам того, що усвідомлює дана людина, за допомогою мови та інших знакових систем. Комунікативні можливості є у багатьох вищих тварин, але від людських вони відрізняються однією важливою обставиною: за допомогою мови людина передає людям не лише повідомлення про свої внутрішні стани (саме це є головним в мові та спілкуванні тварин), скільки про те, що знає, бачить, розуміє, уявляє, тобто об’єктивну інформацію про оточуючий світ.

Таким чином, свідомість - це вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини в трудовій діяльності, при постійному спілкування (за допомогою мови) з іншими людьми.

Свідомість людини виникла та розвивалась в суспільний період її існування, й історія становлення свідомості не виходить, імовірно, за межі тих декількох десятків тисяч років, які ми відносимо до історії людського суспільства. Головною умовою виникнення та розвитку людської свідомості є спільна продуктивна опосередкована мовленням знарядійна діяльність людей. Це така діяльність, яка вимагає кооперації, спілкування та взаємодії людей одне з одним. Вона передбачає створення такого продукту, який всіма учасниками спільної діяльності усвідомлюється як мета їх співробітництва. Індивідуальна свідомість на світанку історії людства виникла, імовірно, в процесі колективної діяльності як необхідна умова її організації: для того, щоб разом людям займатися якою-небудь справою, кожний має ясно уявляти собі мету їх спільної справи. Ця мета має бути позначена, тобто визначена та виражена в слові.

Так само, певно, в онтогенезі виникає й починає розвиватись індивідуальна свідомість дитини. Для її становлення також необхідні спільна діяльність та активне спілкування дорослого з дитиною, виділення, усвідомлення та словесне позначення мети взаємодії. З самого початку філо- та онтогенетичного виникнення та розвитку людської свідомості її суб’єктивним носієм стає мовлення, яке спочатку виступає як засіб спілкування (повідомлення), а потім стає засобом мислення (узагальнення).

Особливо важливе значення для розвитку людської свідомості має продуктивний, творчий характер людської діяльності. Свідомість передбачає усвідомлення людиною не лише зовнішнього світу, але й самої себе, своїх відчуттів, образів, уявлень та почуттів. Іншого шляху усвідомлення цього, крім отримання можливості "бачення" власної психології для людини не має. Образи, думки, уявлення та почуття людей матеріально втілюються в предметах їх творчої праці та при наступному сприйманні цих предметів саме як таких, що втілили в собі психологію їх творців, стають усвідомленими. Тому творчість є шлях і засіб самопізнання та розвитку свідомості людини через сприймання нею своїх власних творінь.

Головним напрямом подальшого розвитку людської свідомості стає розширення сфери усвідомлюваного людиною у собі та оточуючому світі. Це, в свою чергу, пов’язано з удосконаленням засобів матеріального та духовного виробництва, з соціально-економічною революцією, яка з часом має перерости до революції культурно-моральної.

Свідомість не є єдиним рівнем, на якому представлені психічні процеси, властивості та стани людини, й далеко не все, що сприймається та керує поведінкою людини, актуально усвідомлюється нею. Крім свідомості у людини є й несвідоме. Це - ті явища, процеси, властивості та стани, які за своєю дією на поведінку схожі на усвідомлені психічні, але актуально людиною не рефлексуються, тобто не усвідомлюються. Їх за традицією, пов’язаною з усвідомленими процесами, також звуть психічними.

Несвідомий початок так чи інакше представлено майже в усіх психічних процесах, властивостях та станах людини. Є несвідомі відчуття, до яких належать відчуття рівноваги, пропріоцептивні (м’язові) відчуття. є неусвідомлені зорові та слухові відчуття, які викликають рефлекторні реакції в зоровій та слуховій центральних системах.

Неусвідомлювані образи сприймання існують та виявляються в феноменах, що пов’язані з впізнаванням раніше баченого, в почутті знайомства, яке іноді виникає у людини при сприйманні якого-небудь об’єкта, предмета, ситуації.

Несвідома пам’ять - це та пам’ять, яка пов’язана з довготривалою та генетичною пам’яттю. Це та пам’ять, яка керує мисленням, уявою, увагою, визначаючи зміст думок людини в дану мить часу, її образи, об’єкти, на які спрямована увага. Несвідоме мислення особливо чітко виступає в процесі розв’язання людиною творчих завдань, а несвідоме мовлення - це внутрішнє мовлення.

Існує й несвідома мотивація, яка впливає на спрямованість та характер вчинків, на багато що інше, що не усвідомлюється людиною в психічних процесах, властивостях та станах. Але головний інтерес для психології являють так звані особистісні прояви несвідомого, в яких, поза бажання, свідомості та волі людини, воно виявляється в своїх найглибших рисах. Значний внесок до розробки проблематики особистісного несвідомого зробив З.Фрейд.

Несвідоме в особистості людини - це ті якості, інтереси, потреби та т.п., які людина не усвідомлює у себе, але які їй властиві та виявляються в різноманітних мимовільних реакціях, діях, психічних явищах.

Одне з таких явищ - помилкові дії: обмовки, описки, помилки при написанні та слуханні слів.

В основі іншої групи несвідомих явищ знаходиться мимовільне забування імен, обіцянок, намірів, предметів, подій та іншого, що прямо чи непрямо пов’язано для людини з неприємними переживаннями.

Третя група несвідомих явищ особистісного характеру належить до числа уявлень та пов’язана з сприйманням, пам’яттю та уявою: снобачення, марення та мрії.

Існують різні типи несвідомих психічних явищ, які по-різному співвідносяться з свідомістю.

1) несвідомі психічні явища, які знаходяться в ділянці досвідомості, тобто які являють собою факти, пов’язані з більш низьким рівнем психічної регуляції поведінки, ніж свідомість - несвідомі відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, настанови. 2

2) )несвідомі явища, які раніше усвідомлювались людиною, але з часом відійшли до сфери несвідомого - рухові навички та уміння, які на початку свого формування являли собою свідомо контролюєми дії (ходьба, мовлення, уміння писати, користуватися різними інструментами.

3) ) ті несвідомі явища, що стосуються особистісно несвідомого - бажання, думки, наміри, потреби, які витискнені із сфери людської свідомості під впливом цензури.

Кожний з типів несвідомих явищ по-різному пов’язаний з поведінкою людини та її свідомою регуляцією.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Головною передумовою виникнення людської свідомості було утруднення умов існування людиноподібних істот. Під впливом умов життя їх центральна нервова система стала набагато складнішою за будовою та функціями Праця, суспільний спосіб життя – це головні чинники розвитку людської свідомості як вищої форми психіки, яка виявляє ставлення людини до свого середовища, здатність змінювати природу, пристосовувати її до своїх потреб. Знання умов виникнення та розвитку свідомості в людини має велике значення для її формування.

Література для самоосвіти: 7, 8, 9, 11, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 29, 30, 31.

 

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17  Наверх ↑

Кращі книги