Розділи

Тема 2. Принципи і методи психології.

Принципи і методи психології.

§ Основні методологічні принципи в психології.

§ Проблема метода дослідження в психології.

§ Методи вивчення психіки.

Основні терміни теми: метод, принцип детермінізму, принцип єдності свідомості і діяльності, принцип розвитку, принцип системності, мотод самоспостереження, метод спостереження, метод експерименту, метод бесіди, метод тестів, метод соціометрії, метод аналізу продуктів діяльності, метод анкетування, метод інтерв’ю, проективні методи, метод опитування, біографічний метод, 

Вітчизняна психологічна наука розвивалась у боротьбі за діалектичне розуміння свого предмету. В 1923 році відбувся Перший психологічний з’їзд, де була сформульована задача побудови психології на підставі марксизму. Але втілення марксистської методології до адекватної її теорії здійснилося не одразу. Поступово складалось матеріалістичне розуміння предмета психології та її методів і запровадились найважливіші методологічні принципи науки. Видатну роль у становленні психологічної науки відіграли Б.Г.Ананьєв, П.П.Блонський, Л.С.Виготській, А.В.Запорожець, О.М.Леонтьєв, А.Р.Лурія, С.Л.Рубінштейн та інші. Центрами наукової психологічної думки були науково-дослідні інститути в Москві, Київі, Тбілісі, Харькові, а також кафедри психології університетів у багатьох містах Радянського Союзу.

Лише в 30-ті роки формулюються основні принципи психологічної науки: принцип детерменізма, принцип єдності свідомості та діяльності, принцип розвитку і принцип системності.

Детерменізм - один із головних пояснюючих принципів наукового пізнання, який вимагає пояснювати досліджувані феномени закономірним взаємовпливом факторів, які доступні емпіричному контролю. Принцип детерменізма означає, що психіка визначається способом життя і змінюється, якщо змінюється спосіб життя. 

Принцип єдності свідомості та діяльності.

С.Л.Рубінштейн вперше висунув положення про єдність свідомості та діяльності, поведінки. Він писав, що "діяльність і свідомість - не два в різні сторони спрямованих аспекту. Вони утворюють органічне ціле - не тотожність, але єдність". Цей принцип одразу набув важливого методологічного значення. У ньому стверджувалось, що не може бути діяльності без свідомості і свідомості без діяльності. Єдність свідомості та діяльності виражається у тому, що свідомість і всі психічні властивості індивіда у діяльності не лише виявляються, але й формуються: психічні властивості особистості - і передумова і результат її поведінки.

Принцип розвитку.

Категорія розвитку є одночасно і фундаментальною філософською категорією, і провідною в системі понятійної психологічної науки. Ідея розвитку увійшла до психології під впливом еволюційної теорії Ч.Дарвіна і стала основою формування дитячої, а потім вікової психології.

Багатоякісний зміст категорії розвитку в психології був розкритий у колективній праці "Принципи розвитку в психології" (1978). У ній була підкреслена необхідність поєднання принципу розвитку з принципом системності, реалізація якого дозволяє розглядати і сам процес психічного розвитку як складно організованої цілісності.

Принцип системності

Принцип системності - пояснюючий принцип наукового пізнання, який вимагає досліджувати явища в їх залежності від внутрішньо пов’язаного цілого, яке вони утворюють, набуваючи завдяки цьому властиві цілому нові властивості.

Наука - передусім дослідження, тому характеристика науки не вичерпується визначенням її предмета, вона включає і визначення її метода.

1) Методи - це ті прийоми та засоби, за допомогою яких ученні отримують вірогідні відомості, що використовуються надалі для побудови наукових теорій та вироблення практичних рекомендацій.

2) Методи - це способи, за допомогою яких пізнається предмет науки.

Психологія, як і кожна наука, застосовує не один, а цілу систему методів та методик. Методи науки сприяють розкриттю закономірностей, але самі вони опираються на основні закономірності предмета науки. Тому методи науки розвиваються та змінюються разом з розвитком самої науки.

Сила науки багато у чому залежить від досконалості методів дослідження, від того, наскільки вони валидні та надійні, як швидко та ефективно дана галузь знань здатна сприймати та використовувати у себе все найновіше, що з’являється у методах інших наук. Там де це вдалося зробити, зазвичай спостерігається помітний прорив уперед у пізнанні світу.

Все це стосується і психології. Її явища настільки складні та своєрідні, настільки важко досяжні для вивчення, що протягом всієї історії цієї науки її успіхи безпосередньо залежали від досконалості методів дослідження, що застосовуються. З часом в ній виявились інтегрованими методи різних наук. Це методи - філософії, соціології, математики та фізики, інформатики та кібернетики, фізіології та медицини, біології та історії, ряду інших наук.

Завдяки застосуванню методів природничих та точних наук, психологія починаючи з другої половини ХІХ ст. відокремилась в самостійну науку і стала активно розвиватися.

До цієї миті психологічні знання отримувались в основному шляхом самоспостереження (інтроспекції), міркувань, спостереженням за поведінкою інших людей. Аналіз та узагальнення подібних життєвих фактів відіграли свою позитивну роль в історії психології. Вони явились основою для побудови перших наукових теорій, які пояснюють сутність психологічних феноменів та людської поведінки. Проте суб’єктивізм цих методів, їх недостатня надійність та складність стали причиною того, що психологія тривалий час залишалась філософською, не експериментальною наукою, яка здатна передбачати, проте не доводити причинно-наслідкові зв’язки, які існують між психічними та іншими явищами. Разом з тим завдяки надто вираженого теоретизування вона була фактично відокремлена від практики.

З кінця 80-х років ХІХ століття почали створюватися та застосовуватися спеціальні технічні прилади та пристрої для проведення лабораторних експериментальних наукових досліджень. Піонерами в цьому напрямку став німецький вчений В.Вундт, який у Лейпцигу організував роботу першої психологічної лабораторії. Поряд з математизацією та технізацією досліджень в психології до цих пір не втратили свого значення традиційні методи накопичення наукової інформації, у тому числі такі, як спостереження, самоспостереження та опитування. Проте дані спостереження, та особливо самоспостереження, майже завжди вимагають перевірки на вірогідність та надійність. Там, де це можливо, ці дані необхідно контролювати за допомогою інших, більш об’єктивних методів, зокрема математичних розрахунків.

В сучасній вітчизняній психології виділяють наступні чотири групи методів:

1) Організаційні методи включають: порівняльний метод (порівняння різних груп за віком, діяльністю тощо); лонгитюдний метод (багаторазові дослідження одних й тих самих осіб протягом тривалого часу); комплексний метод (у дослідженні приймають участь представники різних наук, при цьому, як правило, один об’єкт вивчають різними засобами. Наприклад, встановити зв’язки та залежність між фізіологічним, психологічним та соціальним розвитком особистості).

2) Емпіричні методи включають до себе: спостереження та самоспостереження, експеримент (лабораторний, природній, формуючий); психодіагностичні методи ( тести, анкети, опитувачі, соціометрія, інтерв’ю, бесіда, проективні); аналіз продуктів діяльності; біографічні методи, моделювання.

3) Методи обробки даних включають до себе: кількісні методи (статистичні) та якісні методи (диференціація матеріалу по групах, аналіз).

4) Методи корекції: аутотренінг, груповий тренінг, способи психотерапевтичного впливу, навчання.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Психологія як наука має свої принципи і методи вивчення закономірностей, механізмів і психічних фактів. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати особливості психічного розвитку людини – шлях до пізнання психологічних особливостей особистості і застосування цих знань у практичній діяльності.

Література для самоосвіти: 7, 9, 11, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24,25, 28, 29, 30, 31.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17  Наверх ↑

Кращі книги