Розділи

ТЕМА 04. ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА ТА ФІНАНСОВО – КРЕДИТНІ УСТАНОВИ

Суб’єктами інвестиційної діяльності також можуть бути господарські товариства:

– акціонерне товариство;

– товариство з обмеженою відповідальністю;

– товариство з додатковою відповідальністю;

– повне товариство;

– командитне товариство;

Законодавством України дозволено створення різних виробничо – господарських об’єднань у вигляді:

– холдингових компаній;

– фінансово – промислових груп;

Холдінги створюються з метою кооперування виробничо – фінансової та інвестиційної діяльності. Перші холдингові компанії України були створені на базі міністерств по галузевому признаку і їх функції на сьогоднішній день мало чим відрізняються від функцій колишніх міністерств. Вони захищають інтереси галузі, дають субсидії збитковим підприємствам, що входять до складу холдінгу, прагнуть до монополізму на ринку.

Фінансово – промислова група – об’єднання великої кількості підприємств, банків, закладів торгівлі, які являються самостійними, як організаційно, так і юридично.

Фінансово – промислові групи забезпечують вільне перекачування капіталу серед різних галузей, що дозволяє здійснити спільні інвестицій в найбільш перспективні галузі промисловості.

До суб’єктів інвестиційної діяльності також відносяться:

а) – банківські установи;

б) – небанківські установи.

Банківські установи поряд з традиційними функціями кредитно – розрахункового та касового обслуговування, депозитних операцій можуть виконувати і інші функції.

Взаємодія банків з іншими учасниками інвестиційного процесу являє собою постійний і детальний аналіз інвестиційного ринку, надання інформаційних та консультативних послуг з метою ефективного вкладання коштів клієнтів даного банку. Це дозволить банкам більш ефективно використовувати ресурси своїх клієнтів, підвищити їх прибутковість.

Банки можуть самостійно або на принципах дольової участі здійснювати інвестиційну діяльність, вкладаючи фінанси в різні виробничі та соціальні об’єкти і в майбутньому отримувати прибуток від їх експлуатації.

Банки поряд із страховими компаніями можуть надавати послуги своїм клієнтам по страхуванню інвестицій.

З розвитком ринкових відносин значно розширюється зовнішньоекономічна діяльність банків. Це:

– операції в іноземній валюті;

– можливість відкриття філіалу нашого банку аз кордоном;

– фінансування об’єктів, які створюються, за рахунок іноземних інвестицій.

Небанківські установи – це:

– інвестиційні фонди та інвестиційні компанії;

– страхові компанії;

– кредитні спілки;

– лізингові компанії.

Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії затверджено Указом Президента України від 14.02.1994 року.

Спільним в діяльності інвестиційних компаній та інвестиційних фондів є те, що вони залучають ресурси за рахунок випуску цінних паперів і розміщують ці зібрані кошти в інші цінні папери.

Проте на відміну від фонду інвестиційна компанія як посередник в первісному розміщенні цінних паперів між емітентами та інвесторами може також працювати інвестиційним консультантом або фінансовим брокером на фондовій біржі.

Емітент – юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери та зобов’язується виконувати вимоги, які витікають виходячи з умов випуску.

Брокер – той, що займається наданням консультацій і допомагає в укладанні контракту.

Основним завданням інвестиційних компаній та інвестиційних фондів є створення та функціонування фондового ринку, випуск облігацій.

Інвестиційний фонд – це юридична особа, яка здійснює випуск акцій та вкладає зібрані таким чином кошти дрібних інвесторів в інші цінні папери, які приносять прибуток у вигляді процентів.

Інвестиційна компанія – це торговець цінними паперами, який крім інших видів діяльності може залучати кошти шляхом емісій цінних паперів та їх розміщення.

Страхові компанії – забезпечують інвесторам страховий захист від різного роду ризиків. В західних країнах діє добре налагоджений страховий ринок.На Україні в 1993 році при Кабінеті Міністрів України створений комітет по справах нагляду за страховою діяльністю. Проте як показує практика законодавча та нормативна бази наших страхових компаній ще не удосконалена.

Кредитні спілки створюються з метою залучення власних заощаджень громадян для взаємного кредитування. Члени кредитних спілок отримують позики під невисокий процент і використовують їх, як правило, в якості інвестицій.

Лізингові компанії – здійснюють довгострокову оренду машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд. Компанія купує обладнання і надає його інвестору на декілька років на умовах кредиту. Після закінчення строку лізингу майно може бути викуплено інвестором по залишковій вартості.

Банківські та небанківські фінансово – кредитні установи можуть об’єднуватися в консорціуми, нагромаджуючи таким чином великий інвестиційний капітал для здійснення спільної інвестиційної діяльності.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19  Наверх ↑

Кращі книги