Розділи

2. Державне управління у галузі землекористування.

Державне управління в галузі використання і охорони земель здійснюють органи виконавчої влади загальної компетенції: Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві ради і місцеві державні адміністрації; а також органи виконавчої влади спеціальної компетенції: Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Міністерство сільського господарства і продовольства, інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції. Серед них особлива роль належить Державному комітетові України по земельних ресурсах і його органам на місцях — обласним управлінням, районним відділам, Київському, Севастопольському міським управлінням земельних ресурсів.

Органи Держкомзему — кожен на своєму рівні — здійснюють державне управління земельними ресурсами, забезпечують проведення земельної реформи, раціональне використання, та охорону земель. Земельна реформа — це новий крок у розвитку земельних відносин в Україні. Попереднє земельне і законодавство України визнавало тільки право користування землею, яке було єдиною юридичною підставою вступу у земельні відносини для всіх суб'єктів землекористування.

У зв'язку з переходом економіки України до ринкових відносин її реформа торкнулась і земельних відносин. Завданням земельної реформи, яка почалася у березні 1991 р. і стала складовою частиною економічної реформи, було роздержавлення і перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

Земельний кодекс України (положення статті 3) закріпив державну, колективну і приватну форми власності на землю, визнавши їх рівноправними.

Розпоряджатися землею в Україні від імені держави мають право ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Згідно постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 р., яка оголосила початок земельної реформи, на місцеві ради народних депутатів покладався обов'язок:

— провести інвентаризацію земель усіх категорій з метою виявлення ділянок використання не за цільовим призначенням чи способами, які призводять до зниження якості і родючості грунтів;

— розглянути і проаналізувати обгрунтування потреб у земельних ділянках, що уже перебували у користуванні підприємств, установ, організацій;

— виявити і здійснити реєстрацію та облік громадян і організацій (підприємств, установ), що бажають одержати або розширити земельні ділянки для організації фермерських господарств, особистих підсобних господарств, індивідуального садівництва, колективного садівництва і городництва.

Вказаною Постановою Верховної Ради України місцеві ради народних депутатів зобов'язані були вирішити питання про припинення права користування земельними ділянками, що використовувались з порушенням вимог земельного законодавства, і передачу їх до складу земель запасу для подальшого надання у власність чи користування.

Для прискорення проведення земельної реформи ради народних депутатів (обласні, Київська і Севастопольська, міські), Уряд Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України повинні були розробити і затвердити програми земельної реформи на своїх рівнях, передбачити на кожний рік заходи щодо організаційно-правового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення земельної реформи. При цьому, повертаючись до ролі і виконання управлінських функцій різними органами державного управління у галузі землекористування, слід зазначити, що відповідними постановами Верховної Ради України про прискорення земельної реформи і приватизацію землі встановлювалось, що нормативні документи і вказівки Державного комітету України по земельних ресурсах з питань реформування земельних відносин, які не суперечать законодавству України, є обов'язковими для виконання місцевими органами влади і управління, хоча органи спеціальної компетенції підзвітні виконавчим органам загальної компетенції, що займаються державним регулюванням землекористування в Україні.

Передача земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування, здійснюється відповідно до положень Земельного кодексу України.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49  Наверх ↑

Кращі книги