Розділи

Тема 13.6. Платіжний баланс, його зміст і роль у механізмі валютного регулювання.

Платіжний баланс - це макроекономічна модель, яка характе­ризує зовнішньоекономічне становище держави та відображає економічні стосунки національної економіки з економіками держав світу. Таку модель складають з метою розробки та запровадження обґрунтованої зовнішньоекономічної та валютної політики країни, аналізування та прогнозування тенденцій розвитку товарного та фінансового ринків, одержання різноманітних порівняльних даних, оцінювання умов торгівлі. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародні фінансові установи, зокрема Міжнародний валютний фонд, приймають рішення про надання країні фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

Платіжний баланс - це співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний пе­ріод (квартал, рік). Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, то баланс буде активним, а за перевищення платежів над надходженнями - пасивним. За активного сальдо платіжного ба­лансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну, зрос­тають валютні резерви держави. Пасивне сальдо призводить до відтоку іноземної валюти з країни і зменшення валютних резервів.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю еконо­мічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками зі світо­вим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки й зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний ба­ланс, точно відображуючи економічний стан країни, широко викорис­товується для прогнозування й макроекономічного регулювання.

Складання платіжного балансу, розробка методологічної та ме­тодичної бази для його аналізу та прогнозування, а також опрацю­вання економічних способів впливу держави на стан платіжного балансу покладено на Національний банк України.

За формою платіжний баланс є зведеним статистичним звітом за певний період, в якому відображено всі реальні економічні стосунки між резидентами й нерезидентами держави. Він свідчить про результати експортно-імпортних операцій з товарами, послу­гами і капіталом; трансфертних операцій; про стан валютних коштів; про факти зміни прав власності; про різні вимоги й зобов'язання; накопичення або витрату валютних резервів тощо.

Для складання платіжного балансу використовується широке коло інформаційних джерел та експертних оцінок на базі засто­сування сучасної електронної обчислювальної техніки і нових інформаційних технологій за такими основними напрямками:

 - розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформа­ції з платіжного балансу;

- застосування системи контролю за вірогідністю даних стосовно зовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного ві­дображення у звітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;

- визначення методичних питань щодо належного відображення зовнішнього боргу, удосконалення інформаційних потоків про міжнародні кредитні угоди;

- методичне обґрунтування й відповідне використання експертних оцінок і розрахунків, даних спеціальних обстежень для характеристики окремих позицій платіжного балансу;

- методологічне опрацювання питань проведення систематичного аналізу і прогнозування платіжного балансу відповідно до стан­дартів Міжнародного валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадження аналітичних розробок.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис - на кредит за однією статтею та на дебет за іншою. Це правило ще раз підтверджує те, що більшість економічних операцій за своєю суттю є обміном економічними цінностями. У разі, коли має місце безоплатне передавання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття «трансферти» - спе­ціально для обліку операцій, проведених на безоплатній основі.

Отже, сума кредитових проводок має збігатись із сумою дебетових, а загальне сальдо завжди має дорівнювати нулю. Але практично досягти такого балансу просто неможливо. Розбіжності між сумами кредитових та дебетових проводок називаються «чистими помилками та упущеннями» й відобра­жаються у відповідній балансуючій статті.

У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яку рекомендовано Міжнародним валютним фондом. За характе­ром операцій платіжні баланси включають такі розділи: рахунок поточних операцій; рахунок капіталів та фінансових операцій; ре­зервні активи.

У платіжному балансі зі знаком «плюс» відображається експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фі­нансових активів, збільшення зобов'язань; зі знаком «мінус» - імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшен­ня фінансових активів, зменшення зобов'язань.

Поточні операції. Баланс поточних операцій включає такі стат­ті: баланс товарів та послуг (торговельний баланс), чисті доходи, поточні трансферти. Рахунок поточних операцій є важливою час­тиною платіжного балансу, оскільки він забезпечує інформацію про стан попиту на імпорт та експорт, що суттєво може впливати на обмінний валютний курс. Крім того, цей розділ балансу забезпечує інформацію про те, що станеться з правом країни на іноземне майно у довгостроковому періоді.

Зміст кожної позиції у платіжному балансі потребує спеціаль­ного розгляду. Торговельний баланс розраховується на підставі даних митної статистики, оскільки вона повніше відображає експортно-імпортні потоки, враховуючи і дрібний опт.

ДИНАМІКА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ (млн. дол. США)

ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ (млн. дол. США)

Статті

1994

1995

1996

РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

-1163

-1152

-1185

БАЛАНС ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

-1366

-1190

-1122

ТОВАРИ (сальдо)

-2575

-2702

-4296

Експорт товарів

13894

14244

15547

Імпорт товарів

-16469

-16946

-19843

БАЛАНС ПОСЛУГ

1209

1512

3174

Експорт послуг

2747

2846

4799

Імпорт послуг

-1538

-1334

-1625

ДОХОДИ (сальдо)

-344

-434

-572

Надходження

56

247

103

Виплати

-400

-681

-675

ПОТОЧНІ ТРАНСФЕРТИ (сальдо)

547

472

509

Надходження

583

557

619

Виплати

-36

-85

-ПО

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

735

878

946

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ

97

6

5

Капітальні трансферти

97

6

5

ФІНАНСОВИЙ РАХУНОК

638

872

941

ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ

в Україну

159

267

521

з України

-8

-10

5

ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Зарубіжні цінні папери

-12

-1

Вітчизняні цінні папери

16

199

ІНШІ ІНВЕСТИЦІЇ

1033

1099

1090

Активи

-3026

-1574

-821

Пасиви

4059

2673

1911

Середньострокові та довгострокові кредити

21

3506

1140

одержані

1586

4561

1951

-  погашені (графік)

-1565

-1055

-811

Інший короткостроковий капітал

4038

-833

771

РЕЗЕРВНІ АКТИВИ

-546

-488

-873

Помилки та упущення

428

274

239

БАЛАНС

0

0

0

Для складання статті «Послуги» використовуються дані банківсь­кої звітності. Міністерства статистики, додаткова інформація від окре­мих міністерств та відомств, довідки з посольств та експертні оцінки.

До статті «Доходи» (відповідно до міжнародної практики) включають не тільки дані про трудові надходження та виплати, дивіденди з прямих та портфельних інвестицій, проценти на залучений капітал, а також і проценти, що мають бути сплачені у звітному періоді. Таким чином, ідеться не тільки про фактично сплачені проценти, а й про виконання графіка відповідних платежів. Саме вони дають уявлення щодо реальних прибутків та витрат від наданого та залученого капіталу.

Стаття «Трансферти» відображає некомпенсовану передачу Україні матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону. У пла­тіжному балансі виокремлюють поточні та капітальні трансферти. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання това­рів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні мож­ливості країни-донора. Поточні трансферти відображають на рахун­ку поточних операцій та складають за даними банківської звітності, інформації з агентства міжнародної технічної допомоги та ОЕСД.

Рахунок капіталів та фінансових операцій. Цей розділ вклю­чає: прямі та портфельні інвестиції, іноземні кредити, капітальні трансферти. Він описує рух капіталу між країнами. Відтік капіталу спричиняє купівля іноземних активів (стаття платежів), а приплив - купівля іноземцями національних активів (стаття надходжень).

Резервні активи. Оскільки валюти більшості країн не викорис­товуються як міжнародні валютні резерви, то ці країни змушені фі­нансувати дефіцит платіжного балансу, постачаючи іноземним уря­дам та центральним банкам власні валютні резерви. Дефіцит пла­тіжного балансу асоціюється з втратою даною країною валютних резервів; активне сальдо - з приростом цих резервів. Коли ми го­воримо про пасивне чи активне сальдо платіжного балансу, то фактично маємо на увазі надлишок або дефіцит у офіційному ба­лансі резервів для операцій. Цей баланс охоплює статті рахунку на поточних операціях плюс статті рахунку капіталу. Оскільки платіж­ний баланс має врівноважуватися, то офіційний баланс резервів для операцій дає нам чисту суму валютних резервів, що переміщува­тимуться між центральними банками для фінансування міжнарод­них операцій. Центральний банк особливо заінтересований у вияв­ленні потоків руху валютних резервів, оскільки вони мають значний вплив на монетарну політику і, зокрема, на пропозицію грошей.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60  Наверх ↑

Кращі книги