Розділи

Тема 1. Сутність та функції грошей.

Тема 1.1. Концепції походження грошей

Гроші — одне з найдавніших явищ у житті суспіль­ства. Їм належить визначальне місце в рин­ковій економіці, тому вони завжди привертали до се­бе пильну увагу науковців. Систематичні дослідження грошей і форму­вання їх наукових теорій почалися з розвитком капіта­лізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має одно­значної та остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші і як вони виникли. Для пізнання суті грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства. На жаль, світова еко­номічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу. У наукові літературі походження грошей розглядається з точки зору раціоналістичної та еволюційної концепцій ( рис.1.1.1).

Починаючи з часів Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження гро­шей дістало назву раціоналістичної концепції.

Науковий аналіз походження та природи грошей, зроб­лений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступе­нях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше запровадити таку складну їх форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було до­сить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну спожи­вними вартостями не збігалися. Наприклад, власник сокири хотів виміняти її на шкури овець, але власнику шкур овець потрібне була зерно. Добре, якщо власник зерна мав потребу в сокирі, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей про­дукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник сокири відразу обміняє її на сіль, за яку потім виміняє необхідні йому шкури овець.

З розвитком і ускладненням обміну окремі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну, їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступо­во набувають нової споживної вартості — властивості бути за­гальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів ви­ступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали та ін.

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального екві­валента означало, власне, появу грошей в їх найпростішому ви­гляді. Вони, вже могли виконувати базові грошові фун­кції — засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності суспільної праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, трива­лого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхід­ності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, чере­пашки, хутра тощо), а потім цих останніх — кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а потім — благородних (сріб­ло, золото).

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей набули поступово настільки важливого зна­чення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здат­ності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задо­вольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людсь­ку потребу як таку. Врешті-решт роль гро­шей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.

Очевидно, що виникнення та розвиток грошей — це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш нау­ково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сут­ності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

* по-перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів специфічного — грошового товару;

* по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;

* по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує.

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника в творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій еконо­мічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взає­мозв'язку. Але не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей (форму грошей і т.інше).

Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки державі відбулася заміна золотих грошей непов­ноцінними кредитними грошима, держава визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії дер­жави щодо грошей не торкаються їх сутності, не визначають і не заперечують її. Якщо дер­жава у своїх трансформуючих діях виходить певні межі, наприк­лад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку суспі­льства, а отже — перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш на­дійні гроші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якісними і надалі рахуватиметься з об'єктивною природою грошей у своїх діях.

Необхідно зазначити, що роль держави у формуванні грошей посилювалася в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Во­на взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), установила контроль за виробництвом грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорого­цінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуван­ням монет тощо.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей пі­сля демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а насамперед, масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.

Проте це не означає, що держава стала творцем неповноцін­них грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі суча­сні гроші — виключно продукт, створений державою. Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По-перше, якраз ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах. По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги. По-третє, кількість грошей в обороті визначається певними об'єктивними закономірностями, які держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому і сьогодні гроші не декретуються державою, а по­роджуються самою ринковою економікою.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60  Наверх ↑

Кращі книги