Розділи

Тема 3.3 Поняття грошової маси. Структура грошової маси за ступенем ліквідності. Поняття грошових агрегатів

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, вели­чина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосе­редньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключо­вим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання гро­шової маси є помітні розбіжності.

У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст. панувало уяв­лення про грошову масу як сукупність залишків металевих гро­шей і розмінних банкнот у розпорядженні суб'єктів обороту. Усі інші грошові інструменти — нерозмінні банкноти, розмінна мо­нета, депозитні вклади тощо - виділялися у поняття «засобів обігу» і не включалися в загальну масу грошей. Ситуація прин­ципово змінилася після скасування золотомонетного стандарту.

Саме життя теж довело необхідність включати до грошової маси не тільки всі го­тівкові знаки, а й депозитні гроші — спочатку короткострокового характеру, а згодом і довгострокового. Більше того, окремі суча­сні економісти та центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, котрим властива певна ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо). Отже, і в саму грошову масу вони можуть включа­тися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситуації.

Зарубіжна економічна наука та практика дали достатньо роз­горнуте й обґрунтоване трактування і статистичне визначення грошової маси, які ефективно використовуються в регулятивній практиці. Виходячи з викладеного вище розуміння сутності грошей та грошового обороту, під грошовою масою слід розуміти всю сукуп­ність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпо­рядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних ра­хунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структу­ру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошо­вої маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання — динаміка руху обсягу та структури.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

• за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

• за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

за розміщенням у суб'єктів грошового обороту; Перехід України до ринкової економіки робить надзви­чайно актуальним вивчення і використання цього досвіду в нашій практиці.

• за територіальним розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння сту­пеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежу­вання між власне грошима і високоліквідними фінансовими ак­тивами, що вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегатце специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквід­ності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях.

У статистичній практиці України визначаються і використо­вуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрега­ти: MO, Ml, M2.M3.

Агрегат МО відображає масу готівки, яка перебуває поза бан­ками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат МІ включає гроші в агрегаті МО + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попере­дження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 — це гроші в агрегаті МІ + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат МІ виражає масу грошей, яка пере­буває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обі­гу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'яза­на з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосеред­ньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебу­ває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також агрегат МО. Він має ті самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату МІ, але обо­рот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і кон­троль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М2, МЗ) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату МО. Най­нижчу ліквідність мають гроші агрегату МЗ, оскільки значна час­тина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат МО — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найширшим агрегатом є МЗ, бо він охоплює всі елементи гро­шової маси, що перебувають в обороті.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх без­посередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсу­мку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських ра­хунках у центральному банку.

Величину грошової бази Гб можна визначити за формулою:

Гб = Мо + Мк + Мрез

де М0 — сума готівки, що перебуває поза банками;

Мк — сума готівки в касах банків;

Мрез — сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Готівковий елемент (М0 + Мк) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату МО — більший на суму готівки в касах банків. Безготівковий елемент (Мрез) грошової бази відрі­зняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошо­вих агрегатів Ml, M2, МЗ. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елемен­ти грошових агрегатів — це зобов'язання комерційних банків пе­ред своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в про­цесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Завдяки цьому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів (крім МО) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цьо­го перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

В Україні маса грошей в обороті після грошової реформи 1996 р. характеризується високими темпами зростання та надмір­но великою вагою в ній готівки, про що свідчать дані табл..

Протягом п'яти післяреформових років грошова база та гро­шова маса зростали щорічно, збільшившись відповідно в 4,7 та в 4,8 раза. На фоні постійного скорочення реального обсягу вало­вого внутрішнього продукту зазначене зростання грошової маси видається надмірним. Воно було спричинене високим рівнем бю­джетного дефіциту та не досить жорсткою грошово-кредитною політикою центрального банку. Такі ножиці в динаміці грошової маси та обсягу суспільного виробництва не могли не вплинути на вартість грошей: гривня за п'ять років знецінилась у 2,1 раза, а відносно долара США — в 2,8 раза.

Таблиця 2.1

ГРОШОВА МАСА, ЩО ОБСЛУГОВУЄ ГРОШОВИЙ ОБОРОТ В УКРАЇНІ

(на кінець року), млрд грн

Показник грошової маси

на кінець року), млрд грн

Показник грошової маси

1997

1998

1999

2000

2001

Сума

% до

поперед­нього року

Сума

% до

поперед­нього року

Сума

% до

поперед­нього року

Сума

% до поперед­нього року

Сума

% до

поперед­нього року

Грошова база

7,1

144,6

8,6

121,9

12,0

139,3

16,8

140,0

23,0

137,0

Агрегат МО

6,1

151,7

7,1

116,7

9,6

133,9

12,8

134,0

19,5

152,3

Агрегат МІ

9,0

143,3

10,3

114,1

14,1

136,4

20,7

147,0

29,8

144,0

Агрегат М2

12,4

137,9

15,4

124,0

21,7

140,7

31,4

145,0

45,0

143,0

Агрегат МЗ

12,5

133,9

15,7

125,3

22,1

140,4

32,1

145,0

45,5

142,0

У тому числі готівка

-сума

6,1

151,7

7,1

116,7

9,6

133,9

12,8

134,0

19,5

152,3

- питома вага, %

48,9

113,4

45,5

93,0

43,4

95,3

40,0

92,3

42,8

107,0

Значний інтерес становить структура грошової маси та її дина­міка за п'ять років. Привертає до себе увагу надто високе (151,7%) зростання в 1997 р. агрегату МО, внаслідок чого готівки в загаль­ній масі грошей (за агрегатом МЗ) було майже 49%, що негативно характеризує структуру грошової маси і стан грошового обороту. Разом з тим ця тенденція спричинила скорочення рівня грошово-кредитного мультиплікатора, через що в 1997 р. агрегати М2 і МЗ зростали значно повільніше, ніж грошова база, що мало певні антиінфляційні наслідки. У 1998 та 1999рр. структура грошової ма­си дещо поліпшилася: почала знижуватися питома вага готівки в агрегаті МЗ, а збільшення грошової бази відбувалося повільніше, ніж зростання МЗ, що свідчить про поступове посилення ролі ко­мерційних банків у формуванні грошової маси та в управлінні грошовим оборотом. Проте ця позитивна тенденція розвивається дуже повільно і питома вага готівки в загальній грошовій масі все ще залишається надмірно високою — 42,8% на початок 2002 р.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60  Наверх ↑

Кращі книги