Розділи

Тема 8. Особливості розвитку психіки у підлітковому віці.

Особливості розвитку психіки у підлітковому віці (11/12 -15 років).

Характеристика пубертатної кризи.

Соціальна ситуація розвитку та проблема провідної діяльності в підлітковому віці.

Особистісний розвиток підлітка.

Розвиток пізнавальних функцій.

Підлітковий вік зазвичай характеризують як переломний, перехідний, кризовий, але частіше як вік статевого дозрівання. Л. С. Виготський розрізняв три точки дозрівання: органічного, статевого та соціального. У сучасної дитини всі лінії розвитку розійшлися. Відтепер ми спостерігаємо спочатку статеве дозрівання, потім – органічне і через деякий час – соціальне. Це розходження й обумовило виникнення підліткового віку. За сучасними даними цей період охоплює майже десятиріччя – від 11 до 20 років.

Межі цього періоду значно варіюють. Одні діти вступають до підліткового віку раніше, інші – пізніше. Пубертатна криза може виникнути і у 11 років, і у 13 років. Починаючись з кризи весь період зазвичай перебігає важко і для дитини, і для близьких дорослих. Тому підлітковий вік іноді називають кризою, що затягнулася. Особливість цього періоду визначається тим, що підліток ще не дорослий, але й вже не дитина.

Статеве дозрівання залежить від ендокринних змін в організмі. Особливо важливу роль у цьому відіграють гіпофіз та щитовидна залоза, які починають виділяти гормони, які стимулюють роботу більшості інших ендокринних залоз. Активізація й складана взаємодія гормонів росту та статевих гормонів викликають інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток.

Завдяки бурхливому росту і перебудові організму в підлітковому віці різко зростає інтерес до своєї зовнішності. Формується новий образ фізичного “Я”. Із-за його гіпертрофованої значущості дитиною гостро переживаються всі вади власної зовнішності, як існують насправді або лише уявляються. На образ фізичного “Я” і самосвідомості в цілому впливає темп статевого дозрівання: акселерація створює більш сприятливі можливості особистісного розвитку.

Після відносно спокійного молодшого шкільного віку підлітковий здається бурхливим і складним. Недарма С. Холл назвав його періодом “бурі й натиску”. Розвиток на цьому етапі йде швидкими темпами, особливо багато змін спостерігається в плані формування особистості. Головна особливість підлітка – особистісна нестабільність. Протилежні риси, прагнення, тенденції співіснують і борються одне з одним й тим визначають суперечливість характеру і поведінки дитини, яка дорослішає.

Соціальна ситуація розвитку визначається тим, що на перше місце виходить одноліток, спілкування з ним.

У підлітковому віці діти не лише бурхливо захоплюються різноманітними справами, але й також емоційно спілкуються з однолітками. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування. В цей період дітей так тягне одне до одного. Їх спілкування настільки інтенсивне, що кажуть про типово підліткову "реакцію угрупування". Для підлітка важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на чиї норми оцінки і поведінки він орієнтується.

Діти в даному віці вже достатньо помітно відрізняються одне від одного за інтересом до навчання, за рівнем інтелектуального розвитку і за світоглядом, за об’ємом і міцністю знань, за рівнем особистісного розвитку. Цими відмінностями визначається їх диференційоване ставлення до навчання. Зазначена обставина визначає вибірковий характер ставлення до шкільних предметів. Одні з них стають більш необхідними й тому улюбленими, інтерес до інших знижується. Іноді ставлення підлітка до того чи іншого навчального предмету визначається ставленням до вчителя, якій викладає даний предмет. Підліткам зазвичай подобаються ті предмети, які викладають їх улюблені вчителі. Успішність багатьох дітей в середніх класах школи тимчасово знижується із-за того, що за межами школи в них з’являються сильні, конкуруючі з навчанням інтереси.

В підлітковому віці з’являються нові мотиви навчання, пов’язані з розширенням знань, з формуванням необхідних умінь та навичок, які дозволяють займатися цікавою роботою, самостійною творчою працею.

Ще одна значуща сфера стосунків підлітків - взаємини з дорослими, передусім з батьками. Вплив батьків вже обмежений, але його значення важко переоцінити: ціннісні орієнтації, розуміння соціальних проблем, моральні оцінки подій залежать в першу чергу від позиції батьків. В той же час для підлітків характерне прагнення до емансипації від близьких дорослих.

Серед багатьох особистісних особливостей, які властиві підлітку особливо важливе формування у нього почуття дорослості та “Я-концепції”.

Коли говорять, що дитина дорослішає, то мають на увазі становлення її готовності до життя у суспільстві як рівноправного учасника цього життя. Підліток об’єктивно не може включитися до дорослого життя, але прагне до нього і претендує на рівноправні з дорослими взаємини. Нова позиція виявляється у різних сферах, частіше усього – у зовнішньому вигляді, у манерах.

Наслідування дорослих не обмежується манерами та одягом. Наслідування йде й по лінії розваг, романтичних стосунків. Незалежно від змісту цих стосунків копіюється “доросла” форма: побачення, цидулки, поїздки за місто, дискотеки тощо.

Одночасно із зовнішніми, об’єктивними проявами дорослості виникає й почуття дорослості – ставлення підлітка до себе як до дорослого, уявлення, відчуття себе якоюсь мірою дорослою людиною. Ця суб’єктивна сторона дорослості вважається центральним новоутворенням підліткового віку. Почуття дорослості – особлива форма самосвідомості. Воно не жорстко пов’язане з процесом статевого дозрівання і можна говорити, що статеве дозрівання не стає основним джерелом формування почуття дорослості.

Форми виявлення почуття дорослості підлітка:

1) у бажані, щоб всі – і дорослі, і однолітки – ставились до нього не як до маленького, а як до дорослої людини.

2) у прагненні до самостійності, бажані обмежити які-небудь сторони свого життя від втручання батьків.

3) з’являються власні смаки, погляди, оцінки, власна лінія поведінки.

Почуття дорослості пов’язане з етичними нормами поведінки, які засвоюються дітьми в цей час. З’являється моральний кодекс, який визначає стиль поведінки підлітка в дружніх стосунках з однолітками.

Поряд з почуттям дорослості Д. Б. Ельконін визначив підліткову тенденцію до дорослості – прагнення бути, здаватися і вважатися дорослим.

Розвиток дорослості в різних її проявах залежить від того, в якій сфері намагається ствердитись підліток, якого характеру набуває його самостійність:

· у стосунках з однолітками,

· використанні вільного часу,

· різних заняттях,

· домашніх справах.

Важливим є те, чи задовольняє його формальна самостійність, зовнішня сторона дорослості, чи необхідна самостійність реальна, яка відповідає глибокому почуттю. Суттєво впливає на цей процес система взаємин, до якої включена дитина, визнання чи невизнання її дорослості батьками, учителями та однолітками.

Почуття дорослості стає центральним новоутворенням підліткового віку, а наприкінці періоду, приблизно в 15 років, дитина робить ще один крок в своєму особистісному розвиткові. Після пошуків себе, особистісної нестабільності у неї формується “Я-концепція” – система внутрішніх погоджених уявлень про себе, образів “Я”.

Формування цього новоутворення відбувається поступово. Приблизно в 11-12 років виникає інтерес до свого внутрішнього світу, а потім відбувається поступове ускладнення й заглиблення самопізнання. Підліток відкриває для себе свій внутрішній світ. Образи “Я”, які створює у своїй свідомості підліток, різноманітні – вони відображають усе багатство його життя. Фізичне “Я”, тобто уявлення про власну зовнішню привабливість, уявлення про свій розум, свої здібності в різних галузях, уявлення про силу свого характеру, товариськість, доброту та інші якості, поєднуючись створюють великий пласт “Я-концепції”, так зване “реальне Я”. Пізнання себе, своїх різних якостей призводить до формування когнітивного (пізнавального) компоненту “Я-концепції”. З ним пов’язані ще два – оціночний та поведінковий. Для дитини важливо не лише знати якою вона є насправді, але й те, наскільки значущі її індивідуальні особливості для інших.

Крім реального “Я”, “Я-концепція” включає у себе “ідеальне Я”. При високому рівні домагань й недостатній усвідомленості своїх можливостей ідеальне “Я” може надто сильно відрізнятися від реального. Коли ідеальний образ уявляється досяжним, він спонукає до самовиховання. Воно стає можливим в цей період завдяки тому, що у підлітків розвивається саморегуляція.

В підлітковому віці триває процес становлення і розвитку самосвідомості дитини. На відміну від попередніх вікових етапів цей процес, так само як і наслідування, змінює свою орієнтацію і стає спрямованим на усвідомлення людиною своїх особистісних особливостей. Удосконалення самосвідомості в підлітковому віці характеризується особливою увагою до власних вад. Бажаний образ "Я" у підлітків зазвичай складається з переваг інших людей, які цінуються ними.

Основні джерела розвитку самосвідомості:

1. оцінювання підлітком своїх товаришів і порівняння себе з ними;

2. оцінювання інших людей (однолітків і дорослих);

3. успіх або поразка.

Наприкінці періоду образи "Я" інтегруються в єдине ціле, створюючи на межі з ранньою юністю "Я-концепцію", яку можна вважати центральним новоутворенням всього періоду.

Оскільки в якості взірців для наслідування підлітків виступають як дорослі, так й однолітки, ідеал, який створюється ними, виявляється дещо суперечливим. Він поєднує в собі якості як дорослого, так і більш молодої людини, причому ці якості не завжди поєднуються в одній особі. В цьому полягає одна з причин невідповідності підлітків своєму ідеалу та їх постійних переживань з цього приводу.

В УІІ-УІІІ класах школи деякі підлітки починають систематично та цілеспрямовано займатися самовихованням. Це особливо характерно для хлопчиків, серед яких чоловічий ідеал стає одним з основних, який породжує критерії оцінок оточуючих людей. Підліткам подобаються пригодницькі, романтичні фільми і відповідна література, так як саме в них зустрічаються герої, які мають необхідні якості сміливості, мужності, характер та силу волі. Підлітки намагаються наслідувати цих героїв в житті, відтворюють в іграх і ситуаціях сцени, описані в книжках чи показані у фільмах. Це особливо типово для молодших підлітків у віці від 11 до 13 років.

В підлітковому віці багато хто з хлопчиків починає займатися самовихованням у себе необхідних вольових якостей особистості. Об’єктом для наслідування для них стають друзі, старші за віком, - юнаки і дорослі чоловіки. В компаніях з ними підліток приймає участь у справах, які вимагають вияву волі. Досить розповсюдженими серед сучасних підлітків способом розвитку у себе вольових якостей особистості є заняття видами спорту, які пов’язані з значним фізичним навантаженням та ризиком. Захоплюючись багатьма видами спортивних занять на початку заради розвитку вольових якостей особистості, деякі підлітки потім продовжують займатися ними для досягнення високих результатів. Завдяки цьому отримує подальший розвиток мотивація досягнення успіху.

Є певна послідовність у вироблені вольових якостей у підлітка. Спочатку розвиваються в основному динамічні фізичні якості: сила, швидкість реакції. Потім формуються якості, пов’язані з здатністю витримувати великі і тривалі навантаження: витривалість, витримка, терплячість і наполегливість. За ним наступає черга формування більш складних й тонких вольових якостей, таких, наприклад, як концентрація уваги, зосередженість, працездатність. Загальна логіка розвитку усіх вольових якостей може бути виражена наступним чином: від уміння керувати собою, концентрувати зусилля, витримувати великі навантаження до здатності керувати діяльністю, досягати в ній високих результатів. Відповідно до цієї логіки змінюють одне одного й удосконалюються прийоми розвитку вольових якостей. Спочатку підліток просто захоплюється ними у інших людей (10-11 років). Потім підліток виявляє бажання мати такі якості у себе (11-12 років), і, нарешті, береться до їх самовиховання (12-13 років). Найбільш активним періодом вольового самовиховання у підлітків вважається вік від 13 до 14 років.

Наприкінці підліткового віку на межі з ранньою юністю уявлення підлітка про себе стабілізуються й утворюють цілісну систему – “Я-концепцію”. У частини дітей “Я-концепція” може формуватися пізніше, в старшому шкільному віці.

У підлітка яскраво виражені сильні потреби у самостійності та спілкуванні з однолітками. Підліткова самостійність виявляється в основному:

· у прагненні до емансипації від дорослих, звільненню від їх опіки, контролю;

· в різноманітних захопленнях – не навчальних заняттях.

Ці потреби так яскраво виявляються у поведінці, що кажуть про “підліткові реакції”. Захоплення, що характерні для цього вікового періоду, сильні й часто змінюють одне одного.

Саме в цей період з’являється потреба в активному, самостійному, творчому пізнанні. В принципі вона може бути реалізована і в навчальній діяльності. Навчання може набути для підлітка нового особистісного значення – стати діяльністю з самоосвіти та самовдосконалення.

Дітей даного віку відрізняє підвищена пізнавальна та творча активність, вони завжди прагнуть дізнатись чого-небудь нового, чому-небудь навчитись, причому роблять все по-справжньому, професійно, як дорослі. Це стимулює підлітка до виходу за межі звичайної шкільної навчальної програми в розвитку своїх знань, умінь та навичок. Потреба у всьому, що для цього необхідно, підліток задовольняє самостійно шляхом самоосвіти й самообслуговування, досить часто за допомогою своїх друзів, які захоплюються тією ж справою.

В підлітковому віці продовжує розвиватися теоретичне рефлексивне мислення. Набуті у молодшому шкільному віці операції стають формально-логічними операціями: розвиваються такі операції як класифікація, абстрагування, узагальнення тощо. Підлітки вже можуть мислити логічно, займатися теоретичним міркуванням та самоаналізом. Вони відносно вільно розмірковують на моральні, політичні та інші теми, які практично не доступні інтелекту молодшого школяра. Діти засвоюють багато наукових понять, навчаються користуватися ними в процесі розв’язання різних задач. Становлення основ світогляду, яке починається в цей період, тісно пов’язане з інтелектуальним розвитком. Мислення підлітка характеризується прагненням до широких узагальнень. Вони можуть формулювати гіпотези, припущення, досліджувати і порівнювати між собою різні альтернативи при розв’язані одних й тих самих задач.

В цей же час відбувається подальша інтелектуалізація таких психічних функцій як сприймання та пам’ять. Активно починає розвиватися логічна пам’ять й швидко досягає такого рівня, що дитина переходить до переважного використання цього виду пам’яті, а також довільної та опосередкованої пам’яті. Як реакція на частіше практичне використання в житті логічної пам’яті уповільнюється розвиток механічної пам’яті. Внаслідок появи у школі багатьох нових навчальних предметів значно збільшується кількість інформації, яку має запам’ятати підліток, в тому числі механічно. У нього виникають проблеми з пам’яті , й скарги на погану пам’ять в цьому віці зустрічаються частіше, ніж у молодших школярів. Поряд з цим з’являється інтерес підлітків до способів покращення запам’ятовування. Активно засвоюються мнемічні прийоми, якщо вони були сформовані в початковій школі тепер автоматизуються, стають стилем діяльності учнів.

В підлітковому віці інтенсивно розвивається читання, монологічне та письмове мовлення. З У по ІХ класи читання розвивається в напрямку від уміння читати правильно, швидко й виразно до здатності декламувати напам’ять. Монологічне мовлення перетворюється інакше: від уміння переказати невеличкий твір або уривок тексту до здатності самостійно готувати усний виступ, розмірковувати, висловлювати думки й аргументувати їх. Письмове мовлення покращується в напрямку від здатності до письмового викладення до самостійного творіння на задану чи довільну тему. Особливу лінію в мовленнєвому розвитку утворює та, яка пов’язана з поєднанням мислення та мовлення. Вона виявляється в умінні складати план усного чи письмового тексту.

Пов’язаний із загальним інтелектуальним розвитком й розвиток уяви. Зближення уяви з теоретичним мисленням дає імпульс для творчості: підлітки починають писати вірші, серйозно займатися конструюванням. Уява підлітка, зазвичай, менш продуктивна, чим уява дорослої людини, але вона багатше фантазії дитини. Друга лінія розвитку уяви - підлітки використовують можливості своєї творчої уяви для того, щоб отримати задоволення від самого процесу фантазування. Як вважає Л. С. Виготський, гра дитини переростає у фантазію підлітка.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21  Наверх ↑

Кращі книги