Розділи

Тема 6. Психічний розвиток дитини у дошкільному віці.

Психічний розвиток дитини в дошкільному віці (3-6/7 років)

Загальна характеристика дошкільного віку.

Розвиток пізнавальної і особистісної сфери дитини.

Основні види діяльності дошкільника.

Криза 7 років та проблема готовності до школи.

Дошкільне дитинство є періодом первинного складання особистості, періодом розвитку особистісних механізмів поведінки.

Відокремлення дитини від дорослого наприкінці раннього віку призводить до нових взаємин дошкільника з ним та до нової ситуації розвитку. Вперше дитина виходить за межі свого сімейного кола і встановлює нові стосунки з більш широким світом дорослих людей.

Спілкування дитини з дорослим ускладнюється і набуває нової форми та нового змісту. Дошкільнику вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним. Завдяки мовленнєвому розвитку значно розширюються можливості спілкування з оточуючими. Відтепер дитина може спілкуватися з приводу не лише безпосередньо предметів, які сприймаються, але й уявлюваних предметів, які відсутні в конкретній ситуації взаємодії. Зміст спілкування стає позаситуативним, який виходить за межі ситуації, що сприймається.

Провідний для цієї форми мотивів спілкування – пізнавальний. Дорослий починає виступати перед дитиною у новій якості – як джерело нових знань, як ерудит, який здатний зняти сумніви та відповісти на питання.

Для старших дошкільників характерно прагнення не лише до доброзичливості та уваги дорослого, але й до взаєморозуміння та співстраждання.

Соціальна ситуація розвитку дошкільника не обмежується його контактами з оточуючими дорослими. Крім реальних оточуючих дитину дорослих у житті і у свідомості дошкільника з’являється ще один – ідеальний дорослий.

Він є ідеальним тому, що: 1) існує лише у свідомості дитини як ідея, а не як конкретна ідеальна людини; 2) втілює у собі досконалий образ якої-небудь загальної функції: дорослий - батько, лікар, продавець і т. п. Дошкільник хоче бути таким, як цей ідеальний дорослий. Його головна потреба – бути членом дорослого суспільства.

Протиріччя соціальної ситуації розвитку дитини-дошкільника полягає у розриві між його прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення безпосередньо. Єдиною діяльністю, яка дозволяє розв’язати це протиріччя, є сюжетно-рольова гра.

Саме тому, що рольова гра дає дитині можливість вступити до взаємодії з такими сторонами життя, які недосяжні їй у реальній практиці, вона і є провідною діяльністю дошкільника. Основним мотивом ігрової діяльності є найкраще виконання ролі, діяти "як дорослий". Цей мотив підпорядковує собі безпосередні стосунки дитини і є провідним. З цієї точки зору, дошкільний вік – період інтенсивного засвоєння людських взаємин – норм і правил поведінки, які існують у світі дорослих.

Крім дорослого в соціальній ситуації розвитку дитини в дошкільному віці важливу роль починають відігравати однолітки. Спілкування і взаємини з іншими дітьми стає не менш значущим для дитини, ніж її взаємини з дорослими.

Таким чином, соціальна ситуація розвитку дитини в дошкільному віці ускладнюється. Доросла людина залишається центром життя дитини, але взаємини з нею суттєво змінюються: дитина вступає у взаємини з більш широким соціальним світом.

Становлення внутрішнього психічного життя і внутрішньої саморегуляції пов’язане з цілим рядом новоутворень у психіці і у свідомості дошкільника.

Розвиток пізнавальної і особистісної сфери дитини.

На кожному етапі розвитку та чи інша психічна функція виходить на перше місце. Найважливішою особливістю дошкільного віку є нова система психічних функцій, в центрі якої стає пам’ять (на думку Л.С.Виготського).

Пам’ять дошкільника є центральною психічною функцією, яка визначає всі інші процеси:

Мислення: міркувати - згадувати, тобто спиратися на свій попередній досвід або змінювати його. Мислення перестає бути наочно-дійовим – дитина може встановлювати прості причинно-наслідкові взаємозв’язки між подіями та явищами, стає наочно-образним, починає розвиватися словесне мислення.

Сприймання: засвоєння сенсорних еталонів (найменування якостей, кольорів, форми, величини) стає довільною, самостійною дією, втрачає афективний характер.

Уява: одне з найважливіших утворень дошкільного віку, має багато спільного з пам’яттю – в обох випадках дитина діє в плані образів та уявлень. Пам’ять також можна розглядати як "відтворюючу уяву".

Пам’ять: у молодших дошкільників – мимовільна. Запам’ятовуються казки, оповідання, діалоги з фільмів, коли дитина співпереживає героям. Протягом дошкільного віку зростає ефективність мимовільного запам’ятовування. Смислова пам’ять розвивається разом з механічною.

Мовлення: в основному завершується тривалий і складний процес опанування мовленням. До 7 років мовлення стає засобом спілкування та мислення дитини:

Важливим новоутворенням цього періоду є довільна поведінка, яку можна визначити як поведінку, яка опосередкована нормами та правилами. Вперше виникає питання про те, як треба себе поводити, тобто формується попередній образ своєї поведінки. Дитина починає опановувати і керувати своєю поведінкою, порівнюючи її з тим образом, який стає взірцем.

Усвідомлення своєї поведінки і початок особистої самосвідомості – одне з головних новоутворень дошкільного віку.

Особистісні новоутворення:

1. Виникнення першого схематичного контуру цілісного дитячого світогляду.

2. Виникнення перших етичних інстанцій: "що таке добре". Етичні інстанції зростають поряд з естетичними: "красиве не може бути поганим".

3. Виникнення підпорядкування мотивів.

4. Виникнення довільної поведінки.

5. Виникнення особистої свідомості – усвідомлення свого обмеженого місця в системі взаємин з дорослим.

6. Розвиток самооцінки – усвідомлення можливостей своїх дій.

Дошкільний вік вважається класичним віком гри. В цей період виникає і набуває більш розгорнуту форму особливий вид дитячої гри, який в психології і педагогіці отримав назву сюжетно-рольової.

Сюжетно-рольова гра – це діяльність, в якій діти беруть на себе трудові та соціальні функції дорослих людей і в спеціально створюваних ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) життя дорослих і взаємини між ними.

В такій грі найбільш інтенсивно формуються всі психічні якості та особливості особистості дитини.

Центральним моментом рольової гри є роль, яку бере на себе дитина. При цьому вона не лише називає себе на ім’я відповідного дорослого ("Я – космонавт", "Я – мама", "Я – лікар"), але й діє як доросла людина, роль якої вона взяла на себе.

Структура сюжетно-рольової гри:

1) Стрижень гри – роль;

2) Уявна ситуація, яка складається у відповідності з роллю;

3) Ігрові дії, тобто реалізація ролі;

4) Ігрові взаємини між учасниками;

5) Реальні взаємини між дітьми, які грають.

В ролі приховані взаємини між людьми – це основний смисл гри та зміст ролі. Роль визначає все інше.

Головним змістом гри молодших дошкільників є виконання певних дій з іграшками. Вони багато разів повторюють одні й ті ж дії з одними іграшками: "труть моркву", "нарізають хліб", "миють посуд". При цьому результат дій не використовується дітьми – нарізаний хліб ніхто не їсть, а вимитий посуд на стіл не ставиться.

В середині дошкільного віку та ж сама за сюжетом гра відбувається інакше. Основним змістом гри стають взаємини між ролями, які яскраво окреслені і виділені. Діти називають їх ще до початку гри. Виділяються ігрові дії, які передають ставлення до інших учасників гри.

Змістом гри старших дошкільників стає виконання правил, які визначаються роллю, яку бере на себе дитина.

Таким чином, зміст гри в дошкільному віці змінюється наступним чином:..

Ігри дітей бувають різними. Крім сюжетно-рольової гри дошкільника, існують режисерські ігри, ігри-драматизації, ігри з правилами – рухливі та настільні, дидактичні ігри.

Режисерська гра дуже близька до сюжетно-рольової, але відрізняється від неї тим, що вона відбувається не з іншими людьми (дорослими або однолітками), а з іграшками, які відображують різних персонажів. Дитина сама дає ролі цим іграшкам, ніби оживлюючи їх, сама говорить за них різними голосами і сама дії ними і за них. Ляльки, іграшкові ведмедики, зайці стають діючими особами гри дитини, а вона сама виступає як режисер, який керує діями своїх "акторів". Тому така гра і отримала назву режисерської.

На відміну від цього, у грі-драматизації акторами є самі діти, які беруть на себе ролі яких-небудь літературних або театральних героїв. Сценарій і сюжет такої гри діти не вигадують самі, а запозичають з казок, фільмів, або вистав. Задача такої гри у тому, щоб не відходити від відомого сюжету, як можна краще і точніше відтворити роль героя.

Ігри за правилами не передбачають якої-небудь певної ролі. Дії дитини і її взаємини з іншими учасниками гри визначаються тут правилами, які мають виконувати усі. Типові приклади рухливих ігор з правилами є відомі всім "Хованки", "Класики", "Скакалки" і т.п.

Особливо необхідно зазначити дидактичні ігри, які створюються і організуються дорослими, і спрямовані на формування певних якостей дитини. Ці ігри широко застосовуються в дитячих садках як засіб навчання і виховання дітей.

Крім гри для дітей цього вікового періоду характерні інші види діяльності:

1) Продуктивна діяльність (малювання, конструювання, аплікації і т.п.);

2) Сприймання казки;

3) Навчальна діяльність;

4) Трудова діяльність.

1) В період дошкільного віку виникають різні форми продуктивної діяльності дітей: дитина малює, ліпить, будує з кубиків, вирізає. Загальним для всіх цих видів діяльності є те, що вони спрямовані на створення того чи іншого результату, продукту. Кожний з цих видів діяльності вимагає опанування особливим способом дій, особливими уміннями і, головне, уявленням про те, що ти хочеш зробити.

2) В дошкільному віці діяльністю стає також сприймання казки. Специфічна дія для цієї діяльності – співпереживання, коли дитина стає на позицію героя твору, намагається подолати перешкоди, які виникають на його шляху. Співпереживання подібно до ролі, яку дитина бере на себе у грі.

3) Форми елементарної праці цікаві і важливі, тому що між дитиною і дорослим налагоджуються своєрідні стосунки: це стосунки реальної взаємодопомоги, координації дій, розподіл обов’язків. Всі ці стосунки, які виникають в дошкільному віці, розвиваються в наступних вікових періодах.

 4) В дошкільному дитинстві починає складатися навчальна діяльність дитини. Навчання в дошкільному віці вплетене до всіх видів діяльності. Воно не виділяється в якості самостійного виду діяльності. Поступово у дитини виникає тенденція вчитися. Наприкінці дошкільного віку дитина переходить від спонтанного типу навчання до реактивного, за програмою, яка пропонується дорослим і дуже важливо зробити так, щоб дитина бажала робити те, чого хоче дорослий.

 Центральне НУ дошкільного віку – готовність до шкільного навчання.

Наприкінці дошкільного віку відбуваються важливі зміни в психічному житті людини. Л.С. Виготський суть цих змін визначив як втрату дитячої безпосередності (щирості).

 Вимогливість до себе, самооцінка, рівень домагань виникають саме в цьому віці і є наслідком усвідомлення і узагальнення своїх переживань. Ці утворення опосередковують дії та вчинки дитини.

Як вважала Л.І. Божович криза 7 років – це період народження соціального "Я" дитини.

Зміна самосвідомості призводить до переоцінки цінностей.

Психологічна готовність до школи (Кравцова)

1. Розвинуті пізнавальні інтереси.

2. Сформована і ієрархічна система мотивів.

3. Достатнє коло знань та навичок (малювання, письма).

4. Розвинуте сприймання, мислення, які дають можливість спостерігати, виділяти суттєве, робити власні висновки.

5. Початкові уміння в галузі навчальної діяльності: увага до способу виконання завдань, самоконтроль.

6. Уміння налагоджувати взаємини з іншими дітьми.

Симптоми кризи 7 років:

1) втрата щирості

2) манірність

3) симптом "гіркої цукерки" – дитині погано, але вона намагається цього не показати.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21  Наверх ↑

Кращі книги